Йова 31

Біблія	BIBBIA MARTINI
1 «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!	1 Feci patto cogli occhi miei di non pensar neppure a una vergine.
2 І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?	2 Perocché qual communicazione avrebbe con me di lassù Iddio, e come avrebbe possesso di me l'Onnipotente dall'alto?
3 Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?	3 Non è ella stabilita pe' malvagi la perdizione, e la diseredazione per quelli, che commettono l'iniquità?
4 Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?	4 Non istà egli attento a tutti i miei andamenti, e non conta egli tutti i miei passi?
5 Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?	5 Se io amai la menzogna, e se i miei piedi corsero a tessere degli inganni.
6 Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!	6 Mi pesi Dio sulla sua giusta bilancia, e conosca la mia schiettezza.
7 Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,	7 Se torsero dalla retta via i miei passi, e se dietro a' miei occhi se n'andò il mio cuore, e macchia si attaccò alle mie mani,
8 то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!	8 Semini io, e un altro si mangi il frutto, e sia sradicata la mia progenie.
9 А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —	9 Se fu sedotto il mio cuore per amore di donna, e se insidiai alla porta del mio amico,
10 то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!	10 Sia svituperata da un altro la mia consorte, e serva alla libidine altrui.
11 Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,	11 Perocché questa è scelleraggine orrenda, e grandissima iniquità.
12 вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.	12 Ella è fuoco che brugerà sino all'esterminio, e che tutti estirpa i rampolli.
13 Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,	13 Se io sdegnai di venire a discussione col mio servo, e cuna mia serva, quando si querelavan di me;
14 то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?	14 Perocché come fare' io allorché il Signore si alzerà a far giudizio? e quando mi interrogherà, che potre'io rispondergli?
15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?	15 Non fece egli me chi fece anche lui; e forse quell'uno non ci formò nel sen della madre?
16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?	16 Se negai a' poveri quello che domandavano, e se delusi l'espettazione della vedova.
17 Хіба я сам з’їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?	17 Se il mio pane mangiai da me solo, e non ne feci parte al pupillo:
18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!	18 Perocché dall'infanzia meco crebbe la misericordia, e meco uscì dal sen, di mia madre.
19 Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,	19 Se disprezzai colui, che periva, perché non avea da coprirsi, e il povero, ch'era ignudo.
20 хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?	20 Se neo mi han date benedizioni i suoi fianchi, e se egli non fu riscaldato dalla lana delle mie pecore:
21 А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, —	21 Se la mano alzai contro il pupillo, anche quando mi vedea superiore alla porta;
22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!	22 Si stacchi il mio omero dalla sua giuntura, e il mio braccio si spezzi colle sue ossa.
23 Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!	23 Perocché temei sempre Dio, come una piena di acque sospesa sopra di me, e la maestà di lui non poteva io sostenere.
24 Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,	24 Se il poter mio credetti che consistesse nell'oro, e se all'oro fino io dissi: Confido in te.
25 коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,	25 Se mia consolazione riposi nelle mie molte ricchezze, e ne' molti acquisti fatti colle mie mani.
26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,	26 Se al sole alzai gli occhi quando vibrava splendori, e alla luna quand'era più chiara:
27 і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, —	27 E si rallegrò segretamente il cuor mio, e la mia mano portai alla bocca per baciarla:
28 це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.	28 Lo che è delitto grandissimo, ed è un rinnegare l'altissimo Iddio.
29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, —	29 Se mi rallegrai della rovina di chi mi odiava, e festeggiai pel male, in cui era caduto.
30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?	30 Perocché non permisi che la mia lingua peccasse col mandare imprecazioni contro la vita di lui.
31 Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м’ясом?	31 Se la gente della mia casa non dicevano: Chi ci darà, a mangiare dello sue carni?
32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.	32 Non istette il pellegrino allo scoperto; la mia porta fu aperta al passaggero.
33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,	33 Se, qual suole l'uomo; io ascosi il mio peccato, e celai nel mio seno l'iniquità:
34 боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?	34 Se la gran turba m'intimidì, e se mi spaventò il disprezzo dei parenti, e se non piuttosto mi tacqui, e non uscii di mia casa.
35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!	35 Chi mi darà uno che mi ascolti, e che i miei desiderj esaudisca l'Onnipotente, e colui che giudica scriva egli il libello;
36 Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.	36 Affinchè sull'omero mio io lo porti, e me l'avvolga alla testa qual diadema?
37 Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!	37 Lo reciterei a parte a parte, e lo presenterei a lui, come a mio principe.
38 Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,	38 Se la mia terra grida contro di me, e se con lei piangono i solchi:
39 бо я його врожай з’їдав без грошей, | смутив життя його робітників, —	39 Se senza pagarne il prezzo ho io mangiati i suoi frutti, e afflissi l'anima di quelli, che la coltivano:
40 то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю — бур’ян!»	40 Nascano per me triboli in vece di grano, e spine in cambio di orzo.