Livro de Jó 29

SAGRADA BIBLIA	Біблія
1 Jó continuou seu discurso nestes termos:	1 І повів Іов далі свою мову і сказав:
2 Quem me tornará tal como antes, nos dias em que Deus me protegia,	2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,
3 quando a sua lâmpada luzia sobre a minha cabeça, e a sua luz me guiava nas trevas?	3 коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі!
4 Tal como eu era nos dias de meu outono, quando Deus velava como um amigo sobre minha tenda,	4 Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом,
5 quando o Todo-poderoso estava ainda comigo, e meus filhos em volta de mim;	5 коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти;
6 quando os meus pés se banhavam no creme, e o rochedo em mim derramava ondas de óleo;	6 коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію!
7 quando eu saía para ir à porta da cidade, e me assentava na praça pública?	7 Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані,
8 Viam-me os jovens e se escondiam, os velhos levantavam-se e ficavam de pé;	8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали — і залишалися стояти.
9 os chefes interrompiam suas conversas, e punham a mão sobre a boca;	9 Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку.
10 calava-se a voz dos príncipes, a língua colava-se-lhes no céu da boca.	10 І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння.
11 Quem me ouvia felicitava-me, quem me via dava testemunho de mim.	11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене.
12 Livrava o pobre que pedia socorro, e o órfão que não tinha apoio.	12 Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.
13 A bênção do que estava a perecer vinha sobre mim, e eu dava alegria ao coração da viúva.	13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду.
14 Revestia-me de justiça, e a eqüidade era para mim como uma roupa e um turbante.	14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона.
15 Era os olhos do cego e os pés daquele que manca;	15 Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами!
16 era um pai para os pobres, examinava a fundo a causa dos desconhecidos.	16 Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу.
17 Quebrava o queixo do perverso, e arrancava-lhe a presa de entre os dentes.	17 Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич.
18 Eu dizia: Morrerei em meu ninho, meus dias serão tão numerosos quanto os da fênix.	18 Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато.
19 Minha raiz atinge as águas, o orvalho ficará durante a noite sobre meus ramos.	19 Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує.
20 Minha glória será sempre jovem, e meu arco sempre forte em minha mão.	20 Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене.
21 Escutavam-me, esperavam, recolhiam em silêncio meu conselho;	21 Вони мене слухали уважно | — замовкали, коли я їм радив.
22 quando acabava de falar, não acrescentavam nada, minhas palavras eram recebidas como orvalho.	22 По моїй мові не говорили більше, | — крапля по краплі спадало на них моє слово.
23 Esperavam-me como a chuva e abriam a boca como se fosse para as águas da primavera.	23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.
24 Sorria para aqueles que perdiam coragem; ante o meu ar benevolente, deixavam de estar abatidos.	24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | — веселости з мого обличчя не проганяли.
25 Quando eu ia ter com eles, tinha o primeiro lugar, era importante como um rei no meio de suas tropas, como o consolador dos aflitos.	25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»