Knjiga o Jobu 13

Biblija Hrvatski	Біблія
1 Očima svojim sve to ja vidjeh, ušima svojim čuh i razumjeh.	1 «Усе це бачило моє око, | вухо моє це чуло й зрозуміло.
2 Sve što vi znate znadem to i ja, ni u čemu od vas gori nisam.	2 Що ви знаєте, я також знаю, | нічим я від вас не гірший.
3 Zato, zborit’ moram sa Svesilnim, pred Bogom svoj razlog izložiti.	3 Та я бажаю говорити з Всемогутнім, | я хочу на прю з Богом стати.
4 Jer, kovači laži vi ste pravi, i svi ste vi zaludni liječnici!	4 Щождо вас, то ви архимники, | нездатні лікарі — усі ви!
5 Kada biste bar znali šutjeti, mudrost biste svoju pokazali!	5 Коли б то ви уже замовкли! | Це була б ваша мудрість.
6 Dokaze mi ipak poslušajte, razlog mojih usana počujte.	6 Слухайте ж, прошу, мою скаргу, | на оборону моїх уст уважайте.
7 Zar zbog Boga govorite laži, zar zbog njega riječi te prijevarne?	7 Чи задля Бога верзтимете неправду? | Чи ради нього будете плести облуду?
8 Zar biste pristrano branit’ htjeli Boga, zar biste mu htjeli biti odvjetnici?	8 Чи хочете за ним тягнути? | Змагатися за Бога?
9 Zar bi dobro bilo da vas on ispita? Zar biste ga obmanuli k’o čovjeka?	9 Хіба на добре воно вийде, якщо він вивідати вас захоче? | Чи ж можна з нього глузувати, як то люди з людей глузують?
10 Kaznom preteškom on bi vas pokarao poradi potajne vaše pristranosti.	10 Він покарає вас напевне, | коли ви потайки тягтимете за кимось.
11 Zar vas veličanstvo njegovo ne plaši i zar vas od njega užas ne spopada?	11 Чи ж його велич вас не страхає, | страх перед ним на вас не нападає?
12 Razlozi su vam od pepela izreke, obrana je vaša obrana od blata.	12 Ваші гадання — думки з попелу, | і відповіді ваші — відповіді з глини.
13 Umuknite sada! Dajte da govorim, pa neka me poslije snađe što mu drago.	13 Замовчіть передо мною, я буду говорити, | хоч би й що мені сталось.
14 Zar da meso svoje sâm kidam zubima? Da svojom rukom život upropašćujem?	14 Я візьму моє тіло собі в зуби, | покладу мою душу собі в руку.
15 On me ubit’ može: nade druge nemam već da pred njim svoje držanje opravdam.	15 Навіть коли захочете мене вбити, я не здригнуся; | однак, мої вчинки перед ним я боронитиму.
16 I to je već zalog mojega spasenja, jer bezbožnik preda nj ne može stupiti.	16 Це, зрештою, було б моїм рятунком, | бо перед ним не смів би з’явитись нечестивий.
17 Pažljivo mi riječi poslušajte, nek’ vam prodre u uši besjeda.	17 Слухайте уважно моє слово, | моя наука нехай увійде у ваші вуха.
18 Gle: ja sam pripremio parnicu, jer u svoje sam právo uvjeren.	18 Ось я готую мою справу; | я знаю, що я маю слушність!
19 Tko se sa mnom hoće parničiti? – Umuknut ću potom te izdahnut’.	19 Хто захоче сперечатися зо мною? | Я зараз же замовкну, готовий умерти.
20 Dvije mi molbe samo ne uskrati da se od tvog lica ne sakrivam:	20 Двох речей тільки не чини зо мною, | тоді я не ховатимусь від тебе!
21 digni s mene tešku svoju ruku i užasom svojim ne straši me.	21 Одверни від мене твою руку, | і нехай страх твій мене не жахає!
22 Tada me pitaj, a ja ću odgovarat’; ili ja da pitam, ti da odgovaraš.	22 І тоді клич, і я відповідатиму; | або я буду говорити, а ти мені відказуй.
23 Koliko počinih prijestupa i grijeha? Prekršaj mi moj pokaži i krivicu.	23 Скільки переступів та гріхів у мене? | Вкажи мені переступ мій і гріх мій!
24 Zašto lice svoje kriješ sad od mene, zašto u meni vidiš neprijatelja?	24 Чому ховаєш вид твій | і за ворога мене вважаєш?
25 Zašto strahom mučiš list vjetrom progonjen, zašto se na suhu obaraš slamčicu?	25 Хочеш злякати зірваний листочок | і за билинкою сухою гнатись?
26 O ti, koji mi gorke pišeš presude i teretiš mene grijesima mladosti,	26 Пишеш на мене гіркий засуд | і гріхи молодости моєї мені закидаєш;
27 koji si mi noge u klade sapeo i koji bdiš nad svakim mojim korakom i tragove stopa mojih ispituješ!	27 заковуєш у колоди мої ноги, | стежки мої всі пильно назираєш, | і сліди ніг моїх рисуєш.
28 Život mi se k’o trulo drvo raspada, k’o haljina što je moljci izjedaju!	28 Та я марнію, немов дерево трухляве, | немов одежа, що її міль переїла.»