Mark 6

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 He departed from there and came to his native place, accompanied by his disciples.	1 І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
2 When the sabbath came he began to teach in the synagogue, and many who heard him were astonished. They said, "Where did this man get all this? What kind of wisdom has been given him? What mighty deeds are wrought by his hands!	2 Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
3 Is he not the carpenter, the son of Mary, and the brother of James and Joses and Judas and Simon? And are not his sisters here with us?" And they took offense at him.	3 Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами? І брали йому це за зле.
4 Jesus said to them, "A prophet is not without honor except in his native place and among his own kin and in his own house."	4 Але Ісус промовив до них: Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі.
5 So he was not able to perform any mighty deed there, apart from curing a few sick people by laying his hands on them.	5 І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
6 He was amazed at their lack of faith. He went around to the villages in the vicinity teaching.	6 і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
7 He summoned the Twelve and began to send them out two by two and gave them authority over unclean spirits.	7 І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
8 He instructed them to take nothing for the journey but a walking stick--no food, no sack, no money in their belts.	8 І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
9 They were, however, to wear sandals but not a second tunic.	9 щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
10 He said to them, "Wherever you enter a house, stay there until you leave from there.	10 І говорив їм: До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
11 Whatever place does not welcome you or listen to you, leave there and shake the dust off your feet in testimony against them."	11 А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм.
12 So they went off and preached repentance.	12 Вони, вийшовши, проповідували покаяння,
13 They drove out many demons, and they anointed with oil many who were sick and cured them.	13 і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
14 King Herod heard about it, for his fame had become widespread, and people were saying, "John the Baptist has been raised from the dead; that is why mighty powers are at work in him."	14 І зачув цар Ірод, — бо ім’я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
15 Others were saying, "He is Elijah"; still others, "He is a prophet like any of the prophets."	15 Інші ж твердили: То — Ілля! — а ще інші: То пророк — один із пророків!
16 But when Herod learned of it, he said, "It is John whom I beheaded. He has been raised up."	16 Зачувши про те Ірод, мовив: То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих.
17 Herod was the one who had John arrested and bound in prison on account of Herodias, the wife of his brother Philip, whom he had married.	17 Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв’язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.
18 John had said to Herod, "It is not lawful for you to have your brother's wife."	18 Йоан же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого.
19 Herodias harbored a grudge against him and wanted to kill him but was unable to do so.	19 Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
20 Herod feared John, knowing him to be a righteous and holy man, and kept him in custody. When he heard him speak he was very much perplexed, yet he liked to listen to him.	20 бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
21 She had an opportunity one day when Herod, on his birthday, gave a banquet for his courtiers, his military officers, and the leading men of Galilee.	21 Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
22 Herodias's own daughter came in and performed a dance that delighted Herod and his guests. The king said to the girl, "Ask of me whatever you wish and I will grant it to you."	22 увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!
23 He even swore (many things) to her, "I will grant you whatever you ask of me, even to half of my kingdom."	23 Ще й присягнув їй: Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства.
24 She went out and said to her mother, "What shall I ask for?" She replied, "The head of John the Baptist."	24 Вийшла вона та й до своєї матері каже: Чого маю просити? Вона ж відповіла: Голову Йоана Христителя!
25 The girl hurried back to the king's presence and made her request, "I want you to give me at once on a platter the head of John the Baptist."	25 І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя.
26 The king was deeply distressed, but because of his oaths and the guests he did not wish to break his word to her.	26 Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
27 So he promptly dispatched an executioner with orders to bring back his head. He went off and beheaded him in the prison.	27 Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в’язниці,
28 He brought in the head on a platter and gave it to the girl. The girl in turn gave it to her mother.	28 приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
29 When his disciples heard about it, they came and took his body and laid it in a tomb.	29 Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
30 The apostles gathered together with Jesus and reported all they had done and taught.	30 Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
31 He said to them, "Come away by yourselves to a deserted place and rest a while." People were coming and going in great numbers, and they had no opportunity even to eat.	31 Він їм і каже: Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи. Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
32 So they went off in the boat by themselves to a deserted place.	32 І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.
33 People saw them leaving and many came to know about it. They hastened there on foot from all the towns and arrived at the place before them.	33 Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
34 When he disembarked and saw the vast crowd, his heart was moved with pity for them, for they were like sheep without a shepherd; and he began to teach them many things.	34 Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
35 By now it was already late and his disciples approached him and said, "This is a deserted place and it is already very late.	35 А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
36 Dismiss them so that they can go to the surrounding farms and villages and buy themselves something to eat."	36 Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із’їсти.
37 He said to them in reply, "Give them some food yourselves." But they said to him, "Are we to buy two hundred days' wages worth of food and give it to them to eat?"	37 А він у відповідь їм: Дайте ви їм їсти. Ті йому й кажуть: Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?
38 He asked them, "How many loaves do you have? Go and see." And when they had found out they said, "Five loaves and two fish."	38 Він і же каже їм: Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться. Розвідались вони і кажуть: П’ять, ще й дві риби.
39 So he gave orders to have them sit down in groups on the green grass.	39 Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
40 The people took their places in rows by hundreds and by fifties.	40 І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.
41 Then, taking the five loaves and the two fish and looking up to heaven, he said the blessing, broke the loaves, and gave them to (his) disciples to set before the people; he also divided the two fish among them all.	41 Узяв він п’ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
42 They all ate and were satisfied.	42 І їли всі — й наситились.
43 And they picked up twelve wicker baskets full of fragments and what was left of the fish.	43 І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
44 Those who ate (of the loaves) were five thousand men.	44 Тих же, що їли хліби, було п’ять тисяч чоловік!
45 Then he made his disciples get into the boat and precede him to the other side toward Bethsaida, while he dismissed the crowd.	45 І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.
46 And when he had taken leave of them, he went off to the mountain to pray.	46 Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.
47 When it was evening, the boat was far out on the sea and he was alone on shore.	47 Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
48 Then he saw that they were tossed about while rowing, for the wind was against them. About the fourth watch of the night, he came toward them walking on the sea. He meant to pass by them.	48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.
49 But when they saw him walking on the sea, they thought it was a ghost and cried out.	49 Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
50 They had all seen him and were terrified. But at once he spoke with them, "Take courage, it is I, do not be afraid!"	50 Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!
51 He got into the boat with them and the wind died down. They were (completely) astounded.	51 І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,
52 They had not understood the incident of the loaves. On the contrary, their hearts were hardened.	52 бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.
53 After making the crossing, they came to land at Gennesaret and tied up there.	53 І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
54 As they were leaving the boat, people immediately recognized him.	54 А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
55 They scurried about the surrounding country and began to bring in the sick on mats to wherever they heard he was.	55 і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
56 Whatever villages or towns or countryside he entered, they laid the sick in the marketplaces and begged him that they might touch only the tassel on his cloak; and as many as touched it were healed.	56 І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.