Iob 30

BIBBIA VOLGARE	Біблія
1 Ma ora fanno beffe di me li più giovani di tempo, i padri de' quali io non degnava di porre colli cani della mia gregge;	1 «А тепер глузують з мене менші віком від мене, | яких батьками я нехтував занадто, | щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
2 de' quali la virtù delle loro mani era a me per nulla, e di quella vita pensavano essere non degni;	2 Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася? | Міць їхня ж цілковито заниділа.
3 sterili per povertade e per fame, i quali rodevano nella solitudine, straziati per la sozzezza e per miseria;	3 З-за браку страви та страшного голоду | вони гризли у степу коріння; | їхня мати — пустка та пустиня.
4 e mangiavano l' erbe e le corteccie degli arbori; e le radici delli ginepri erano loro cibo.	4 Вони мальвію й листя на кущах збирали, | коріння з дроку — це хліб їхній.
5 I quali delle valli tagliavano queste cose: e conciosia cosa che [le] avessono trovate, a quelle con rumore correvano.	5 Їх із громади проганяли, | на них гукали, наче на злодіїв.
6 Nelli deserti abitavano delli torrenti, e nelle caverne della terra, ovvero sopra le spine.	6 Вони жили у байраках при потоках, | у земних печерах та по скелях.
7 I quali a questa medesima cosa si dilettavano, e così si computavano d' essere assai delicati;	7 Вони ревіли поміж кущами, | під будяками тулилися в купу.
8 (Mali) figliuoli delli sciocchi e delli non nobili, i quali non erano arditi di apparire nella terra.	8 Рід упосліджених, нащадки безіменних, | вигнані з землі!
9 Ora nello loro canto sono vôlto, e fatto sono a loro in proverbio.	9 І нині я став їхньою піснею, | зробився байкою їхньою!
10 Abbòminano me, e fuggonsi da lunga da me, e non si vergognano di sputarmi nella mia faccia.
11 Lo carcasso suo aperse, e afflissemi; e lo freno pose nella mia bocca.
12 Certo alla dritta parte dell' oriente le mie miserie si dirizzarono; li miei piedi sovvertirono e oppressono, quasi come onde di mare, colle sue vie.	12 Праворуч від мене підводиться ота наволоч, | у петлю спрямовує мої ноги | і вимощує путь свою згубну проти мене.
13 Dissiparono gli andamenti miei, e hannomi insidiato; soprastetteno, e non fu chi mi desse aiuto.	13 Вони зіпсували мені стежку на мою погибель; | вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
14 Quasi come rotto lo muro e aperta la porta, rovinarono sopra me, e rivolti sono alle mie miserie.	14 Мов крізь пролом широкий, прибувають, | викочуються з-під руїн.
15 Ritornato sono in nulla; portonne come vento lo mio desiderio; e sì come nuvola trapassò la mia salute.	15 Великий страх напав на мене, | вітром розвіялася моя гідність, | і щастя моє зникло, немов хмара.
16 Ma ora in me medesimo marcisce l'anima mia, e possiede me lo dì della afflizione.	16 І душа моя нині ниє в мені, | дні смутку мене посіли.
17 Nella notte la bocca mia è forata colli dolori; e coloro che mangiano me, non dormono.	17 Уночі крутить мені у костях, | жили мої не дають мені спочити.
18 Nella moltitudine loro si consuma lo mio vestimento, e quasi come lo cappuccio della tunica (che s'intornia al collo), così cinsono me.	18 Він потужно схопив мене за одежу, | мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
19 Assomigliato sono al fango, e alla favilla e alla cenere.	19 кинув мене в болото, | і я взявся попелом та пилом.
20 Chiamo a te, e non esaudisci me; io sto, e non mi ragguardi.	20 Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш; | встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.
21 E mutato se' a me in crudele, e avversasti me nella durezza della tua mano.	21 Став єси до мене жорстоким, | твоєю сильною рукою мене бичуєш.
22 Levasti me, e sì come ponente sopra lo vento gettasti a terra me molto.	22 Здіймаєш мене вітром летіти, | в бурі спускаєш мене вниз водою.
23 E (sopra ciò) io so che tu mi darai la morte, dove ordinata è la casa a ciascheduno vivente.	23 Знаю, що ти ведеш мене до смерти, | дому, де збираються всі живучі.
24 Ma pertanto alla consumazione loro [non] metterai la tua mano; se elli scorreranno, tu medesimo li salverai.	24 Але я не здіймав руки на сіромаху, | як він кричав до мене у своєму горі.
25 Di qui adietro io piagnea già sopra colui ch' era tormentato, e avea compassione l'anima mia al povero.	25 Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко? | Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
26 Aspettava li beni, e vennero a me li mali; aspettava la luce, e scorsono le tenebre.	26 Я сподівався щастя — і прийшло лихо; | я чекав світла — і наступила пітьма!
27 Le mie cose dentro bollirono senza riposo alcuno; sopravennero a me li dì dell' afflizioue.	27 Нутро моє кипить, не угаває: | дні смутку надійшли на мене.
28 Piangendo andava, senza furore; levandomi, nella turba chiamai.	28 Ввесь ходжу почорнілий, без сонця; | встаю, кричу серед громади.
29 Fui io fratello delli dragoni, e compagno delle distruzioni.	29 Братом зробився я шакалам, | і приятелем струсям.
30 La mia cotica annegrita è sopra me; l'ossa mie si seccano per caldo.	30 Шкіра на мені почорніла, | кості мої горять від жару.
31 Tornata è in pianto la mia cetera, e l' organo mio nella voce delli piagnenti.	31 Цитра моя голосить, | сопілка моя плаче.»