Сирах 22

Біблія	STUTTGARTENSIA-DELITZSCH
1 Лінивий схожий на опоганений камінь, тож кожен лиш посвистує на його нікчемність.
2 Лінивий схожий на купу гною: хто б лиш його торкнувся — обтрусить руку.
3 Сором для батька — невихованого породити, а й дочка така на неславу йому родиться.
4 Розумна дочка придбає собі чоловіка, а сороміцька — журба для батька.
5 Безчесна соромить батька й чоловіка, від обох них не буде їй доброї слави.
6 Як музика в смутку, так мова невчасна; картання ж і повчання — повсякчасна мудрість.
7 Діти, що живуть чесно й мають що їсти, приховують скромне батьків походження.
8 Діти ж зневажливі, зле виховані й пихаті — безчестять шляхетність власної родини.
9 Учити дурного — черепки докупи зліплювати або ж будити глибоко заснулого.
10 Розмовляти з дурнем — розмовляти з сонним: кінець-кінцем він скаже: «А про що бо йдеться?»
11 Над мертвим плач: він утратив світло; і над дурним плач: він утратив розум. Та не плач так гірко за мертвим, бо він уже спочиває; життя ж дурного — гірше від смерти.
12 Жалоба по мертвому — семеро днів, за дурнем же й нечестивим — всі дні їхнього віку.
13 Не починай з безумним довгої розмови, а й не заходь до нерозумного. Бережися його, щоб клопоту не мати й щоб не забруднитись, його дотикавшися. Уникай його, то й знайдеш спокій, і безглуздя його тобі не докучатиме.
14 Що бо буває тяжче від олива? Як воно зветься — хіба не — дурень?
15 Пісок бо, сіль і брилу заліза легше нести, ніж людину безглузду.
16 Бантина, добре збита на будівлю, не розійдеться під час землетрусу; отак і серце, стале в обдуманому рішенні, не захитається ні о якій порі.
17 Серце, оперте на розумну думку, — наче тинк піщаний на вигладженій стіні.
18 Жорства ота, що кладуть нагору, не може встоятись супроти вітру; то й серце полохливе при дурній раді не встоїться супроти ніякого страху.
19 Хто вколе в око — з нього сльози виточить; хто ж у серце вколе — почуття його виявить.
20 На птахів камінь кинувши, їх проганяють — закид зробивши другові, дружбу руйнують.
21 Хоч ти й на друга оголив меча, все ж не втрачай надії, бо поворот — можливий.
22 Хоч ти й на друга відкрив свого рота, все ж не лякайся, бо примирення можливе, — крім образи, зневаги, зради тайни й удару-підступу, бо таке відсторонює кожного друга.
23 Придбай довір’я ближнього, коли він у злиднях, бо тоді й у його достатку з ним добра зазнаєш; будь при ньому в час його скрути, тоді частку матимеш у його спадщині.
24 Пара й дим із печі вогневі передує — так кровопролиттю передують образи.
25 Друга я не посоромлюсь боронити, і ховатись від нього не буду.
26 А спіткає мене якесь лихо з-за нього, то й кожен, те почувши, його стерегтиметься.
27 Хто бо поставить на мого рота сторожу, і на губи мені — належну печать, аби не впав я з-за них, і мене не погубив мій язик!