Псалмів 50

Біблія	LXX
1 Псалом. Асафа. Бог Господь прорік, покликав землю від сходу сонця до його заходу.	1 εις το τελος ψαλμος τω δαυιδ
2 З Сіону, досконалої краси, з’явився Бог у сяйві;	2 εν τω ελθειν προς αυτον ναθαν τον προφητην ηνικα εισηλθεν προς βηρσαβεε
3 прийшов наш Бог і не буде мовчати. Вогонь перед ним пожирає, навкруги ж нього бушує сильно буря.	3 ελεησον με ο θεος κατα το μεγα ελεος σου και κατα το πληθος των οικτιρμων σου εξαλειψον το ανομημα μου
4 Він кличе згори небо й землю на суд народу свого:	4 επι πλειον πλυνον με απο της ανομιας μου και απο της αμαρτιας μου καθαρισον με
5 «Зберіть мені моїх побожних, які над жертвою союз зо мною учинили».	5 οτι την ανομιαν μου εγω γινωσκω και η αμαρτια μου ενωπιον μου εστιν δια παντος
6 І небеса звістять його справедливість, бо сам Бог — дійсний суддя.	6 σοι μονω ημαρτον και το πονηρον ενωπιον σου εποιησα οπως αν δικαιωθης εν τοις λογοις σου και νικησης εν τω κρινεσθαι σε
7 «Слухай, народе мій, я буду говорити; Ізраїлю, я свідчитиму проти тебе: Я Бог, твій Бог.	7 ιδου γαρ εν ανομιαις συνελημφθην και εν αμαρτιαις εκισσησεν με η μητηρ μου
8 Я не за жертви твої буду тобі докоряти, бо всепалення твої передо мною завжди.	8 ιδου γαρ αληθειαν ηγαπησας τα αδηλα και τα κρυφια της σοφιας σου εδηλωσας μοι
9 Не прийму я теляти з дому твого, ані козлів із твоєї кошари,	9 ραντιεις με υσσωπω και καθαρισθησομαι πλυνεις με και υπερ χιονα λευκανθησομαι
10 моя бо вся звірина у лісі, і тисячі тварин на моїх горах.	10 ακουτιεις με αγαλλιασιν και ευφροσυνην αγαλλιασονται οστα τεταπεινωμενα
11 Я знаю все небесне птаство, і що метушиться в полі, мені відоме.	11 αποστρεψον το προσωπον σου απο των αμαρτιων μου και πασας τας ανομιας μου εξαλειψον
12 Як зголоднію, не скажу тобі того; бо мій усесвіт і те, що його сповнює.	12 καρδιαν καθαραν κτισον εν εμοι ο θεος και πνευμα ευθες εγκαινισον εν τοις εγκατοις μου
13 Чи ж то я їстиму биків м’ясо, чи кров козячу буду пити?	13 μη απορριψης με απο του προσωπου σου και το πνευμα το αγιον σου μη αντανελης απ' εμου
14 Жертвуй Богові хвалу і віддай Всевишньому твої обіти.	14 αποδος μοι την αγαλλιασιν του σωτηριου σου και πνευματι ηγεμονικω στηρισον με
15 І клич до мене за лихої години, я визволю тебе, і ти мене прославиш!»	15 διδαξω ανομους τας οδους σου και ασεβεις επι σε επιστρεψουσιν
16 До грішника ж Бог каже: «І чого бо ти говориш про мої закони і союз мій у тебе з уст не сходить, —	16 ρυσαι με εξ αιματων ο θεος ο θεος της σωτηριας μου αγαλλιασεται η γλωσσα μου την δικαιοσυνην σου
17 ти, що науку ненавидиш і слова мої геть кинув позад себе?	17 κυριε τα χειλη μου ανοιξεις και το στομα μου αναγγελει την αινεσιν σου
18 Як бачив злодія, то приятелював із ним і з перелюбцями водився.	18 οτι ει ηθελησας θυσιαν εδωκα αν ολοκαυτωματα ουκ ευδοκησεις
19 Губами твоїми пускався на лихе, а язик твій кує підступ.	19 θυσια τω θεω πνευμα συντετριμμενον καρδιαν συντετριμμενην και τεταπεινωμενην ο θεος ουκ εξουθενωσει
20 Сідав і говорив на брата свого, на сина матері своєї пускав неславу.	20 αγαθυνον κυριε εν τη ευδοκια σου την σιων και οικοδομηθητω τα τειχη ιερουσαλημ
21 Таке ти коїш, а я б мав мовчати? Гадаєш, що я такий, як ти? Я докорю тобі, появлю це тобі перед очі.	21 τοτε ευδοκησεις θυσιαν δικαιοσυνης αναφοραν και ολοκαυτωματα τοτε ανοισουσιν επι το θυσιαστηριον σου μοσχους
22 Збагніть це добре, ви, що забули Бога, щоб я не вхопив, так що нікому й було б рятувати.
23 Хто жертвує хвалу, той мене прославляє; і хто по правді ходить, тому явлю я спасіння Боже».