Primo libro dei Maccabei 3

BIBBIA CEI 1974	Біблія
1 Al suo posto sorse il figlio di lui Giuda, chiamato Maccabeo;	1 Замість нього став Юда, син його, що звався Макавей.
2 lo aiutavano tutti i fratelli e quanti si erano legati al padre e conducevano la battaglia d'Israele con entusiasmo.	2 Усі його брати й усі, що були пристали до його батька, йому допомагали й провадили з радістю ізраїльську війну.
3 Egli accrebbe la gloria del suo popolo, rivestì la corazza come gigante, cinse l'armatura di guerra e impegnò battaglia difendendo il campo con la spada.	3 Він поширив свого народу славу, надягнув, неначе велетень, на себе броню, оперезався військовою зброєю і розпочав війну, щоб захистити мечем табір.
4 Nelle sue gesta fu simile a leone, come leoncello ruggente sulla preda.	4 У своїх подвигах на лева був схожий, неначе левеня, що рикає на здобич.
5 Inseguì gli empi braccandoli; i perturbatori del popolo distrusse con il fuoco.	5 Гнав беззаконних, розшукуючи скрізь їх, палив гнобителів свого народу.
6 Gli empi sbigottirono per paura di lui e tutti i malfattori furono confusi e si avviò la salvezza per mano di lui.	6 Присіли беззаконні, його налякавшись; усі, що коїли неправду, настрахались, бо через нього прийшла воля.
7 Inflisse amarezze a molti re, rallegrò con le sue gesta Giacobbe; sempre la sua memoria sarà benedetta.	7 Він засмутив чимало царів, своїми подвигами звеселив Якова. Пам’ять про нього буде повік благословенна.
8 Egli passò per le città di Giuda e vi disperse gli empi e distolse l'ira da Israele.	8 Він пробіг через усі міста Юдеї і винищив з неї нечестивих, відвернув гнів від Ізраїля.
9 Divenne celebre fino all'estremità della terra perché radunò coloro che erano sperduti.	9 Слава про нього рознеслась аж на край світу, і згуртував він пропащих.
10 Apollonio radunò dei pagani e un forte esercito dalla Samaria per combattere Israele.	10 Аполлоній зібрав поганські народи й велике військо в Самарії, щоб іти війною на Ізраїля.
11 Giuda lo seppe e avanzò contro di lui, lo sconfisse e lo uccise; molti caddero colpiti a morte e i superstiti fuggirono.	11 Довідався про це Юда й, виступивши проти нього, розбив його та вбив. Чимало полягло смертельно поранені, а решта втекла.
12 Così si impadronirono delle loro spoglie e Giuda si riservò la spada di Apollonio e l'adoperò in guerra per tutto il tempo della sua vita.	12 Забрано в них здобич, а меч Аполлонія взяв Юда й воював ним увесь свій вік.
13 Quando Seron, comandante delle forze di Siria, seppe che Giuda aveva radunato un contingente e c'era con lui uno stuolo di fedeli e uomini preparati alla guerra,	13 Серон, вождь сирійського війська, почувши, що Юда зібрав велику ватагу вірних йому й готових воювати,
14 disse: "Mi farò un nome e mi coprirò di gloria nel regno combattendo Giuda e i suoi uomini che hanno disprezzato gli ordini del re".	14 сказав: «Зроблю собі ім’я й прославлюся у царстві. Тож піду проти Юди і проти його прибічників, що зневажають царський наказ.»
15 Fece i preparativi e si unì a lui un forte gruppo di empi per aiutarlo a vendicarsi degli Israeliti.	15 І приєднавсь до нього великий загін нечестивих, і двигнувся з ним, щоб помститись на синах Ізраїля.
16 Si spinse fino alla salita di Bet-Coròn e Giuda gli andò incontro con piccola schiera.	16 Коли він підійшов був аж до виходу Беторону, вийшов йому навпроти Юда з маленьким військом.
17 Ma come videro lo schieramento avanzare contro di loro, dissero a Giuda: "Come faremo noi così pochi ad attaccar battaglia contro una moltitudine così forte? Oltre tutto, siamo rimasti oggi senza mangiare".	17 Коли юдеї побачили табір, що насувався їм назустріч, сказали до Юди: «І як нам, яких так мало, воювати проти такої безлічі страшної? Нам, що охляли, нічого не ївши сьогодні?»
18 Giuda rispose: "Non è impossibile che molti cadano in mano a pochi e non c'è differenza per il Cielo tra il salvare per mezzo di molti e il salvare per mezzo di pochi;	18 Юда ж відрік: «Легко й малому війську захопити в руки велике; для неба все одно врятувати багатьма чи кількома,
19 perché la vittoria in guerra non dipende dalla moltitudine delle forze, ma è dal Cielo che viene l'aiuto.	19 бо перемога на війні не в безмежнім війську, а в силі, що походить з неба.
20 Costoro vengono contro di noi pieni d'insolenza e di empietà per eliminare noi, le nostre mogli e i nostri figli e saccheggiarci;	20 Вони йдуть на нас, повні зухвальства й беззаконня, щоб вигубити нас разом із жінками нашими й дітьми та щоб з нас здерти здобич,
21 noi combattiamo per la nostra vita e le nostre leggi.	21 а ми воюємо за життя наше й за наші установи.
22 Sarà lui a stritolarli davanti a noi. Voi dunque non temeteli".	22 Сам Бог їх знищить перед нами, тож ви їх не бійтесь.»
23 Quando ebbe finito di parlare, piombò su di loro all'improvviso e Seron con il suo schieramento fu sgominato davanti a lui;	23 Ледве скінчив він говорити, то кинувсь на них зненацька, і Серон із військом були розбиті.
24 lo inseguirono nella discesa di Bet-Coròn fino alla pianura. Di essi caddero circa ottocento uomini, gli altri fuggirono nella regione dei Filistei.	24 Юдеї гналися за ними від Беторону вділ аж до рівнини, і полягло з них близько 800 чоловік, а решта втекла у край Філістимлянський.
25 Così cominciò a diffondersi il timore di Giuda e dei suoi fratelli e le genti intorno furon prese da terrore.	25 Тоді поширився страх перед Юдою та його братами, і жах охопив довколишні народи.
26 La fama di lui giunse fino al re e delle sue imprese militari parlavano le genti.	26 Слава про нього дійшла аж до царя, народи ж тільки й говорили про битви Юди.
27 Quando il re Antioco seppe queste cose, si adirò furiosamente e diede ordine di radunare tutte le forze militari del suo regno: un esercito grande e potente.	27 Аж як почув цар Антіох про ті події, розлютився вельми й звелів зібрати всі сили свого царства в одне премогутнє військо.
28 Aprì l'erario e diede alle truppe il soldo per un anno, ordinando loro di star pronti per ogni evenienza.	28 Він відчинив свою скарбницю й видав військам платню на рік, наказавши їм бути готовими на всякий випадок.
29 Ma si accorse che non bastavano le riserve del suo tesoro e che le entrate del paese erano poche a causa delle rivolte e delle rovine che aveva provocato nella regione per estirpare le tradizioni che erano in vigore dai tempi antichi;	29 Та побачив він, що грошей у скарбниці стало бракувати та що податки у краї зменшились із-за неладу та злиднів, що постали у краї, бо знищені були закони, що були споконвіку,
30 temette di non poter disporre, come altre volte in passato, delle risorse per le spese e i doni, che faceva con mano prodiga, superando i re precedenti.	30 тож і злякався, що не матиме змоги, як то нераз уже бувало, робити видатки на дарунки, які перед тим щедрою рукою роздавав більше, ніж попередники його, царі.
31 Allora si sentì grandemente angustiato e prese la decisione di invadere la Persia, per riscuotere i tributi di quelle province e ammassare molto denaro.	31 Вельми отяжіла його душа, й задумав він піти у Персію, щоб набрати податків з країв і зібрати силу грошей.
32 Lasciò Lisia, uomo illustre e di stirpe regia, alla direzione degli affari del re dall'Eufrate fino ai confini dell'Egitto	32 Він залишив Лісія, славного мужа з Царського роду, над державними справами від річки Ефрату до границь Єгипту,
33 e con l'incarico di curare l'educazione del figlio Antioco fino al suo ritorno.	33 та щоб опікувавсь і його сином Антіохом, аж поки сам не повернеться,
34 A lui affidò metà dell'esercito e gli elefanti e gli diede istruzioni per tutte le cose che voleva fossero eseguite; riguardo agli abitanti della Giudea e di Gerusalemme,	34 і передав йому половину свого війська та слонів, наказавши про всі свої наміри щодо мешканців Єрусалиму та Юдеї,
35 gli ordinò di mandare contro di loro milizie per distruggere ed eliminare le forze d'Israele e quanto restava in Gerusalemme e cancellare il loro ricordo dalla regione;	35 а саме: вислати проти них військо, щоб знищити та згладити силу Ізраїля й тих, що зостались у Єрусалимі, викорінивши й пам’ять про них у тому місці,
36 di trasferire degli stranieri su tutti i loro monti e di distribuire le loro terre.	36 та поселити чужоземців по цілому їхньому краї і роздати їм у спадщину їхні землі.
37 Il re poi prese l'altra metà dell'esercito e partì da Antiochia, la capitale del suo regno, nell'anno centoquarantasette; passò l'Eufrate e percorse le regioni settentrionali.	37 Узяв цар із собою половину війська, що було зосталось, і вирушив з Антіохії, столиці свого царства, року 147; він переправився через Ефрат-ріку і проходив через горішні краї.
38 Allora Lisia scelse Tolomeo, figlio di Dorìmene, Nicànore e Gorgia, uomini potenti tra gli amici del re	38 Лісій вибрав Птолемея, сина Дорімена, Ніканора й Горгія, великих мужів із царських друзів,
39 e spedì ai loro ordini quarantamila uomini e settemila cavalli nel paese di Giuda per devastarlo secondo il comando del re.	39 і вислав з ними 40 000 чоловік та 7000 кінноти, щоб за царським наказом ішли спустошити землю Юди.
40 Questi partirono con tutte le truppe e andarono ad accamparsi vicino ad Emmaus nella pianura.	40 Двигнувшися з усім військом, отаборились вони біля Емаусу на рівнині.
41 I mercanti della regione ne ebbero notizia e si rifornirono molto di oro e di argento e di catene e vennero presso l'accampamento per acquistare come schiavi gli Israeliti. A quelle truppe si aggiunsero forze della Siria e di paesi stranieri.	41 Почувши про них, купці краю набрали силу срібла, золота й кайданів та й прийшли в табір, щоб купити як рабів синів Ізраїля. До них пристав загін сирійців та чужоземців.
42 Giuda e i suoi fratelli videro che i mali si erano aggravati e che l'esercito era accampato nel loro territorio e vennero a conoscenza che il re aveva ordinato di attuare la distruzione totale del loro popolo.	42 Побачив Юда і його брати, що становище погіршилось і що ворожі війська розташувались на їхній землі. Довідались вони також і про царський наказ, щоб цілковито винищити їхній народ,
43 Allora si dissero l'un l'altro: "Facciamo risorgere il popolo dalla sua rovina e combattiamo per il nostro popolo e per i nostri luoghi santi".	43 і сказав кожен до свого ближнього: «Підіймім народ наш з його занепаду, воюймо за наш народ і за його святиню.»
44 Si radunò l'assemblea per prepararsi alla battaglia e per pregare e chiedere pietà e misericordia.	44 Скликано збори, щоб приготуватись до битви, щоб молитись і просити ласки й милосердя.
45 Gerusalemme era disabitata come un deserto, nessuno dei suoi figli vi entrava o ne usciva, il santuario era calpestato, gli stranieri erano nella fortezza dell'Acra, soggiorno dei pagani. La gioia era sparita da Giacobbe, erano scomparsi il flauto e la cetra.	45 Єрусалим був безлюдний, мов пустиня. Ніхто з його дітей не входив, і не виходив. Храм був потоптаний ногами. Чужинці — у твердині, що стала житлом для народів. Радість у Якова однято, сопілка з гарфою замовкли.
46 Si radunarono dunque e vennero in Masfa di fronte a Gerusalemme, perché nei tempi antichi Masfa era stato luogo di preghiera in Israele.	46 Вони зібрались і пішли у Масифу, навпроти Єрусалиму, бо у Масифі було колись місце молитви для Ізраїля.
47 In quel giorno digiunarono e si vestirono di sacco, si sparsero la cenere sul capo e si stracciarono le vesti.	47 Постили того дня і, надягнувши волосяниці та посипавши попелом собі голову, роздерли на собі одежу.
48 Aprirono il libro della legge per scoprirvi quanto i pagani cercavano di sapere dagli idoli dei loro dèi.	48 Розгорнули книгу Закону, щоб звидіти те, що погани у своїх бовванів питають;
49 Portarono le vesti sacerdotali, le primizie e le decime e fecero venire avanti i Nazirei, che avevano compiuto i giorni del loro voto,	49 принесли й священичі одежі, первоплоди й десятини; привели назореїв, що виконали час своїх обітниць,
50 e alzarono la voce al cielo gridando: "Che faremo di costoro e dove li condurremo,	50 і закликали голосно до неба: «Що нам чинити з цими, куди їх відвести?
51 mentre il tuo santuario è conculcato e profanato e i tuoi sacerdoti sono in lutto e desolazione?	51 Твоя святиня потоптана й сплюгавлена, твої священики засмучені й прибиті.
52 Ecco i pagani si sono alleati contro di noi per distruggerci; tu sai quello che vanno macchinando contro di noi.	52 І ось погани змовились на нас, щоб звести нас із світу; ти знаєш, що вони кують на нас.
53 Come potremo resistere di fronte a loro, se tu non ci aiuterai?".	53 І як нам проти них устоятись, якщо ти нам не допоможеш?»
54 Diedero fiato alle trombe e gridarono a gran voce.	54 І засурмили й закричали вголос.
55 Dopo questo, Giuda stabilì i condottieri del popolo, i comandanti di mille, di cento, di cinquanta e di dieci uomini.	55 Після того Юда настановив начальників народу: тисяцьких, сотників, п’ятдесятників та десятників,
56 Disse a coloro che costruivano case o che stavano per prendere moglie, a quelli che piantavano la vigna o che erano paurosi, di tornare a casa loro, secondo la legge.	56 і сказав тим, що будували хату, що недавно одружились, що посадили виноградники, а й боягузам, щоб кожен з них повертавсь додому, за законом.
57 Poi levò il campo e si disposero a mezzogiorno di Emmaus.	57 І рушив табір і розташувався на південь від Емаусу.
58 Giuda ordinò: "Cingetevi e siate forti e state preparati per l'alba di domani a dar battaglia a questi stranieri che si sono alleati per distruggere noi e il nostro santuario.	58 Тоді Юда сказав: «Озбройтесь і будьте відважні, будьте готові на завтра рано до бою проти цих поган, які змовилися проти нас, щоб знищити нас і храм наш,
59 Del resto è meglio per noi morire in battaglia che vedere poi la rovina della nostra gente e del santuario.	59 бо ліпше нам у бою вмерти, ніж споглядати на злидні нашого народу й нашої святині.
60 Il Cielo farà succedere gli avvenimenti secondo quanto è stabilito lassù".	60 Яка б не була воля неба, нехай вона станеться.»