Judith 9

NEW JERUSALEM	Біблія
1 Judith threw herself face to the ground, scattered ashes on her head, undressed as far as the sackclothshe was wearing and cried loudly to the Lord. At the same time in Jerusalem the evening incense was beingoffered in the Temple of God. Judith said:	1 Юдита припала лицем до землі, посипала собі голову попелом, відкрила волосяницю, в яку була одягнена, — це було саме того вечора, коли приношувано в Єрусалимі, у храмі Божім, кадило, — і заходилася голосно взивати до Господа, кажучи:
2 Lord, God of my ancestor Simeon, you armed him with a sword to take vengeance on the foreigners whohad undone a virgin's belt to her shame, laid bare her thigh to her confusion, violated her womb to herdishonour, since, though you said, 'This must not be,' they did it.	2 «Господи, Боже мого батька Симеона, якому ти дав меч у руку, щоб помститися на чужоземцях, що розв’язали пояс дівчині, їх на сором, що обнажили її тіло, їй на наругу, що осквернили її лоно, їй на неславу. Ти бо сказав: Не буде так! — а вони таки зробили.
3 For this you handed their leaders over to slaughter, and their bed, defiled by their treachery, was itselfbetrayed in blood. You struck the slaves with the chieftains and the chieftains with their retainers.	3 За те начальників їхніх ти віддав на вбивство, а ложе їхнє, де скоїлась омана, скривавив. Рабів побив єси з князями, князів же на їхніх престолах.
4 You left their wives to be carried off, their daughters to be taken captive, and their spoils to be shared outamong the sons you loved, who had been so zealous for you, had loathed the stain put on their blood and cal edon you for help. O God, my God, now hear this widow too;	4 Жінок їх віддав ти на наругу, а їхніх дочок — у полон; усю здобич на розподіл між любими тобі синами, які палали ревністю до тебе, які були наругою, наругою своєї крови, і прикликали тебе собі на допомогу. О Боже, Боже мій! Вислухай і мене, вдовицю!
5 for you have made the past, and what is happening now, and what will fol ow. What is, what wil be, youhave planned; what has been, you designed.	5 Ти бо вчинив минуле, теперішнє і те, що прийде потім. Що е тепер і те, що прийде, ти спізнав досконало. Що ти задумав — воно сталось,
6 Your purposes stood forward; 'See, here we are!' they said. For al your ways are prepared and yourjudgements delivered with foreknowledge.	6 і що ти захотів — стало присутнім і мовило: ось ми присутні! Бо всі твої дороги готові, і твої постанови наперед тобі відомі.
7 See the Assyrians, with their army abounding glorying in their horses and their riders, exulting in thestrength of their infantry. Trust as they may in shield and spear, in bow and sling, in you they have notrecognised the Lord, the breaker of battle-lines;	7 Ось асирійці зросли могутністю, прославилися своїми кіньми й вершниками, хвалилися відвагою піхоти, надіялись на щит, на спис, стрілу та пращу, і не признали, що ти — Господь, який кладеш кінець війнам.
8 yours alone is the title of Lord. Break their violence with your might, in your anger bring down theirstrength. For they plan to profane your holy places, to defile the tabernacle, the resting place of your gloriousname, and to hack down the horn of your altar.	8 Господь — твоє ім’я! Розбий же їхню силу потугою твоєю! Розторощи їх міць у своїм гніві, бо вони задумали твою святиню осквернити, намет, де пробуває ім’я твоєї слави, опоганити і роги твого жертовника позбивати.
9 Observe their arrogance, send your fury on their heads, give the strength I have in mind to this widow'shand.	9 Поглянь на їхню гординю, зішли на голову їхню гнів твій. Подай моїй руці вдовиній потрібну мені силу.
10 By guile of my lips strike down slave with master, and master with retainer. Break their pride by awoman's hand.	10 Побий хитрістю моїх уст раба з паном, пана ж разом із слугою. Розбий їхню пиху рукою жінки.
11 Your strength does not lie in numbers, nor your might in strong men; since you are the God of thehumble, the help of the oppressed, the support of the weak, the refuge of the forsaken, the Saviour of thedespairing.	11 Бож не в численності твоя потуга, і твоя міць не в сильних; але ти — Бог смиренних, ти малим допомога, безсилим покровитель, пригнобленим заступник, спаситель одчайдушним.
12 Please, please, God of my father, God of the heritage of Israel, Master of heaven and earth, Creator ofthe waters, King of your whole creation, hear my prayer.	12 Так, так, Боже мого батька, Боже Ізраїля — твого спадкоємства, Владико неба й землі, вод Сотворителю, Царю всього створіння твого, вислухай мою молитву!
13 Give me a beguiling tongue to wound and kill those who have formed such cruel designs against yourcovenant, against your holy dwelling-place, against Mount Zion, against the house belonging to your sons.	13 Дай мені слово й хитрість, щоб їм і ран і синців завдати; їм, — що на завіт твій, на святий храм твій, на гору Сіон та на дім, що твоїм синам належить, мали лихі задуми.
14 And demonstrate to every nation, every tribe, that you are the Lord, God of al power, al might, and thatthe race of Israel has no protector but you.	14 Вчини, щоб кожен твій народ, кожне плем’я знало добре, що ти єси, о Боже, — Бог всемогутній, сильний, і що другого захисника для роду Ізраїля, крім тебе, немає.»