Jób könyve 4

KÁLDI-NEOVULGÁTA	Біблія
1 Válaszolt pedig a temáni Elifáz és mondta:	1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
2 »Tán bosszantásnak veszed, ha megkíséreljük a választ, de ki tudja magába fojtani gondolatát?	2 «І словом нам звернутися до тебе? | Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
3 Lám, te sokakat oktattál s erőssé tettél fáradt karokat,	3 Оце навчав ти багатьох, | і скріпляв знеможені руки.
4 szavaid fenntartottak támolygókat, s erőt öntöttél roskadó térdekbe.	4 Хто спотикався, словами ти підводив, | хистким колінам давав сили.
5 Most meg, hogy rád jött a csapás, zokon veszed, s amikor téged sújtott, zavarba jöttél!	5 Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! | Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
6 Hová lett istenfélelmed, kitartásod, hová türelmed, s útjaid tökéletessége?	6 Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? | Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність?
7 Emlékezz, kérlek, pusztult-e valaha valaki ártatlanul, és tönkrement-e valahol, aki becsületes?	7 Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, | і де праведні бували знищені?
8 Inkább úgy láttam: akik gonoszságot szántanak és fájdalmat vetnek, azt is aratnak;	8 Оскільки сам я бачив: хто орав лихо | й сіяв загибель, той пожинав їх.
9 tönkreteszi őket Isten lehelete, elemészti haragjának vihara.	9 Від Божого подуву вони гинуть, | від подиху гніву його зникають.
10 Az oroszlán ordítása, a nőstény bömbölése, s az oroszlánkölykök fogai összetörnek!	10 Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, | і зуби левенят кришаться.
11 Préda híján elpusztul a tigris, s az oroszlán kölykei elszélednek.	11 Лев гине без здобичі | й левенята йдуть урозтіч.
12 Továbbá: Titkos szó jutott el hozzám, és fülemet lopva érte a nesze;	12 І надійшло до мене стиха слово, | і я почув ледь-неледь щось із нього,
13 éjjeli álomlátás rémségei között, amikor mély álom borul az emberekre,	13 серед примар, нічних привидів, | як на людей находить сон глибокий.
14 félelem és rettegés fogott el engem, megrendült minden csontom!	14 Я задрижав і затремтів у страсі, | всі кості мої стряслися,
15 Szellő suhant el ekkor mellettem, mire felborzadt minden hajszál a fejemen;	15 і над моїм обличчям промайнув вітер, | волосся в мене стало дуба.
16 ott állt valaki, de nem vettem ki arcát, egy alak szemeim előtt, és hallottam szava halk suttogását:	16 Став хтось, | виду його я не міг розпізнати, | привид, постать перед очима у мене | і чую тихий голос:
17 Lehet-e ember igaz Isten előtt? Lehet-e férfi tiszta Alkotója előtt?	17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
18 Lám, akik neki szolgálnak, azok sem állhatatosak, még angyalaiban is talál hibát!	18 Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки,
19 Nos akkor a vályogházak lakói, akiknek homokon van az alapzatuk, elpusztulnak, mint amit a moly emészt;	19 оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
20 véget érnek reggeltől estére, elmúlnak örökre, anélkül, hogy bárki észrevenné;	20 Між ранком та смерком на порох їх стерто, | і не помітиш, як загинули навіки.
21 utódaikat is elveszik tőlük, meghalnak, mégpedig bölcsesség nélkül.	21 Мотуз від їхнього намету відривають, | і вони вмирають, бо немудрі.»