Псалмів 109

¹ Провідникові хору. Псалом. Давида. Боже моєї хвали, не мовчи!

² Бо губи грішні й лукаві вони на мене розпустили, брехливим язиком зо мною говорили;

³ і словами ненависти мене обступили, зо мною воювали без причини.

⁴ За любов мою вони зо мною ворогують; я ж молюся.

⁵ Зло за добро навалюють на мене і ненависть замість любови.

⁶ Пусти лукавого до нього, і обвинуватель хай стоїть праворуч нього.

⁷ Як стане на суді, хай вийде винуватий; і його молитва хай йому за гріх буде.

⁸ Віку свого хай не звікує, уряд його хай візьме інший.

⁹ Сини його хай стануть сиротами, а його жінка — удовою.

¹⁰ Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, нехай повиганяють їх з їхніх хат-пусток.

¹¹ Нехай лихвар загарбає все, що той має, і чужі нехай розграбують його працю.

¹² Нехай ніхто над ним не має милосердя, ніхто нехай не милує його сиріток.

¹³ Потомство його нехай згине, у другім поколінні ім’я їхнє хай буде стерте.

¹⁴ Хай перед Господом згадається провина його предків, гріх матері його нехай не затреться, —

¹⁵ хай будуть перед Господом назавжди, щоб він міг знищити з землі їхню пам’ять.

¹⁶ За те, що він не мав на думці чинити милосердя, але переслідував нужденного та злиденного, і розбитого серцем готовий був убити.

¹⁷ Любив прокляття: хай же спаде на нього! Благословення не хотів: хай же відійде від нього!

¹⁸ Нехай одягнеться, немов одежею, прокляттям, хай увійде, мов вода, у його нутро і, як олива, в його кості!

¹⁹ Нехай йому буде, немов одежа, що його вкриває, неначе пояс, що ним він підперізується завжди.

²⁰ Така від Господа нехай буде заплата тим, що мене обвинувачують і що на мене зле говорять.

²¹ Ти ж Господи, о Боже, чини зо мною ради твого імени! Спаси мене, бо добра твоя милість,

²² бо я недужий та бідний, і серце моє зранене в моїх грудях.

²³ Неначе тінь, що похилилась, я зникаю: неначе сарану мене стрясають.

²⁴ Коліна в мене хитаються від посту; тіло моє змарніло без жиру.

²⁵ Сміховиськом для них я зробився; вони, побачивши мене, кивають головою.

²⁶ Поможи мені, о Господи, мій Боже! Спаси мене по твоєму милосердю!

²⁷ Щоб вони знали, що то твоя рука, що ти, Господи, оте вчинив.

²⁸ Нехай собі кленуть, а ти благослови! Встануть вони й осоромляться, а слуга твій буде радіти.

²⁹ Противників моїх хай поб’є сором, нехай огорнуться, немов плащем, власною ганьбою.

³⁰ буду вельми дякувати Господеві моїми устами, хвалитиму його між багатьма.

³¹ Бо він стояв праворуч бідака, щоб урятувати його від тих, що хочуть засудити його душу.