| 1 Вона — це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають. | |
| 2 Повернись, Якове, вхопись її; простуй до її блиску, до її світла. | |
| 3 Не віддавай іншому своєї слави, своїх пільг — народові чужому! | |
| 4 Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, — бо те, що вгодне Богові, знане нам! | |
| 5 Бадьорся, мій народе, пропам’ятко Ізраїлів! | |
| 6 Ви були продані народам не на загин, але через те, що прогнівили Бога, вас ворогам віддано. | |
| 7 Ви бо роздратували того, хто створив вас, жертвувавши не Богові, а демонам. | |
| 8 Забули того, що годував вас, відвічного Бога, і засмутили Єрусалим, вашу годувальницю. | |
| 9 Бо, бачивши той гнів, який зійшов на вас від Бога, вона мовила: «Послухайте, сусідки Сіону! Навів Бог на мене великий смуток. | |
| 10 Я бачила неволю моїх синів і моїх дочок, яку наслав на них Предвічний. | |
| 11 Я з радістю годувала їх, а відпустила із плачем та смутком. | |
| 12 Ніхто хай не радіє надо мною, що стала удовою, покинутою всіма. З-за гріхів дітей моїх я опустіла, бо відхилились вони від Божого закону; | |
| 13 про його заповіді знати не хотіли, шляхом його велінь не простували, ані стежками навчань не ступали, по його правді. | |
| 14 Хай прийдуть сусідки Сіону! Згадайте про неволю моїх синів і дочок, яку зіслав на них Предвічний. | |
| 15 Бо він наслав на них народ здалека, народ зухвалий, чужомовний який до старих не має шани, який до дітей милосердя не має; | |
| 16 який забрав геть улюбленців удовиці і лишив її самітною, без дочок. | |
| 17 Як мені допомогти вам? | |
| 18 Той, хто попустив на вас оті лиха, визволить вас із рук ворогів ваших. | |
| 19 Рушайте, діти, рушайте, а я, полишена, залишуся самотою! | |
| 20 Я скинула одежу щастя, накинула свою молитовну волосяницю; взиватиму до Вічного по всі дні мої. | |
| 21 Бадьортеся, діти, закликайте до Бога! Він визволить вас від насильства, від рук ворожих. | |
| 22 Бо я сподіваюсь від Предвічного для вас рятунку, і прийде мені радість від Святого через ту милость, що надійде вам незабаром від Предвічного, вашого Спасителя. | |
| 23 Я випровадила вас із смутком та сльозами, та Бог мені вас, із радістю і веселощами, поверне назавжди. | |
| 24 Бо як нині сусідки Сіону бачать полон ваш, так узріють вони незабаром, зіслане Богом, спасіння, яке прийде до вас із славою великою та Вічного блиском. | |
| 25 Мої діти, терпляче переносіте гнів, що прийшов на вас від Бога. Переслідував тебе ворог твій, але ти скоро його загибель побачиш і на карк йому наступиш. | |
| 26 Мої ніжні діти ходили дорогами тряскими, їх ухоплено, неначе череду, яку ворог забирає. | |
| 27 Бадьортеся, дітки, закликайте до Бога, бо той, хто попустив на вас це лихо, про вас згадає! | |
| 28 А що ваша думка була звернена на те, щоб блукати геть від Бога, то, навернувшись, удесятеро більш його шукайте. | |
| 29 Бо той, хто попустив на вас нещастя, поверне вам спасіння й радість вічну.» | |
| 30 Бадьорся, Єрусалиме, бо той, хто тобі дав ім’я, тебе потішить. | |
| 31 Горе тим, які тебе утискали і раділи твоїм падінням! | |
| 32 Горе містам, яким служили твої діти! Горе місту, яке твоїх синів узяло в полон! | |
| 33 Бо як воно раділо твоїм падінням і веселилось твоїм занепадом, так буде сумувати над власним запустінням. | |
| 34 Я заберу в нього радість велелюдного міста, і його бундючність обернеться на смуток. | |
| 35 Вічного вогонь опаде його багатоденне, демони житимуть у ньому довгочасно. | |
| 36 Поглянь на схід, Єрусалиме, подивися на радість, що йде тобі від Бога! | |
| 37 Ось бо повертаються твої сини, яких ти була відпустила. Повертаються громадою зі сходу на захід, на веління Святого, радіючи Божого славою. | |