Лист Єремії 4

¹ Вона — це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають.

² Повернись, Якове, вхопись її; простуй до її блиску, до її світла.

³ Не віддавай іншому своєї слави, своїх пільг — народові чужому!

⁴ Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, — бо те, що вгодне Богові, знане нам!

⁵ Бадьорся, мій народе, пропам’ятко Ізраїлів!

⁶ Ви були продані народам не на загин, але через те, що прогнівили Бога, вас ворогам віддано.

⁷ Ви бо роздратували того, хто створив вас, жертвувавши не Богові, а демонам.

⁸ Забули того, що годував вас, відвічного Бога, і засмутили Єрусалим, вашу годувальницю.

⁹ Бо, бачивши той гнів, який зійшов на вас від Бога, вона мовила: «Послухайте, сусідки Сіону! Навів Бог на мене великий смуток.

¹⁰ Я бачила неволю моїх синів і моїх дочок, яку наслав на них Предвічний.

¹¹ Я з радістю годувала їх, а відпустила із плачем та смутком.

¹² Ніхто хай не радіє надо мною, що стала удовою, покинутою всіма. З-за гріхів дітей моїх я опустіла, бо відхилились вони від Божого закону;

¹³ про його заповіді знати не хотіли, шляхом його велінь не простували, ані стежками навчань не ступали, по його правді.

¹⁴ Хай прийдуть сусідки Сіону! Згадайте про неволю моїх синів і дочок, яку зіслав на них Предвічний.

¹⁵ Бо він наслав на них народ здалека, народ зухвалий, чужомовний який до старих не має шани, який до дітей милосердя не має;

¹⁶ який забрав геть улюбленців удовиці і лишив її самітною, без дочок.

¹⁷ Як мені допомогти вам?

¹⁸ Той, хто попустив на вас оті лиха, визволить вас із рук ворогів ваших.

¹⁹ Рушайте, діти, рушайте, а я, полишена, залишуся самотою!

²⁰ Я скинула одежу щастя, накинула свою молитовну волосяницю; взиватиму до Вічного по всі дні мої.

²¹ Бадьортеся, діти, закликайте до Бога! Він визволить вас від насильства, від рук ворожих.

²² Бо я сподіваюсь від Предвічного для вас рятунку, і прийде мені радість від Святого через ту милость, що надійде вам незабаром від Предвічного, вашого Спасителя.

²³ Я випровадила вас із смутком та сльозами, та Бог мені вас, із радістю і веселощами, поверне назавжди.

²⁴ Бо як нині сусідки Сіону бачать полон ваш, так узріють вони незабаром, зіслане Богом, спасіння, яке прийде до вас із славою великою та Вічного блиском.

²⁵ Мої діти, терпляче переносіте гнів, що прийшов на вас від Бога. Переслідував тебе ворог твій, але ти скоро його загибель побачиш і на карк йому наступиш.

²⁶ Мої ніжні діти ходили дорогами тряскими, їх ухоплено, неначе череду, яку ворог забирає.

²⁷ Бадьортеся, дітки, закликайте до Бога, бо той, хто попустив на вас це лихо, про вас згадає!

²⁸ А що ваша думка була звернена на те, щоб блукати геть від Бога, то, навернувшись, удесятеро більш його шукайте.

²⁹ Бо той, хто попустив на вас нещастя, поверне вам спасіння й радість вічну.»

³⁰ Бадьорся, Єрусалиме, бо той, хто тобі дав ім’я, тебе потішить.

³¹ Горе тим, які тебе утискали і раділи твоїм падінням!

³² Горе містам, яким служили твої діти! Горе місту, яке твоїх синів узяло в полон!

³³ Бо як воно раділо твоїм падінням і веселилось твоїм занепадом, так буде сумувати над власним запустінням.

³⁴ Я заберу в нього радість велелюдного міста, і його бундючність обернеться на смуток.

³⁵ Вічного вогонь опаде його багатоденне, демони житимуть у ньому довгочасно.

³⁶ Поглянь на схід, Єрусалиме, подивися на радість, що йде тобі від Бога!

³⁷ Ось бо повертаються твої сини, яких ти була відпустила. Повертаються громадою зі сходу на захід, на веління Святого, радіючи Божого славою.