| 1 ܘܗܝܕܝܢ ܒܝܪܚ ܢܝܣܢ ܒܫܢܬ ܥܣܪܝܢ ܠܐܪܛܚܫܫܬ ܡܠܟܐ ܚܡ̣ܪܐ ܡܫܩܐ ܗ̇ܘܝܬ ܩܕܡ ܡܠܟܐ ܘܫ̇ܩܠܬ ܚܡܪܐ ܘܝ̇ܗܒܬ ܠܡܠܟܐ ܘܠܐ ܗ̇ܘܝܬ ܒܝܫ ܩܕܡܘܗܝ | 1 У місяці Ніссані, двадцятого року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. Я взяв та й подав цареві й намагався не бути смутним перед ним. |
| 2 ܘܐ̣ܡܪ ܠܝ ܡܠܟܐ ܡܛܠ ܡܢܐ ܐܦ̈ܝܟ ܒܝ̈ܫܢ ܘܐܢܬ ܠܐ ܗܘܝܬ̣ ܟܪܝܗ ܠܝܬ ܗܢܐ ܐܠܐ ܐܢ ܒܝܫܘܬ ܠܒܐ ܘܕ̇ܚܠܬ ܣܓܝ ܛܒ | 2 Але цар промовив до мене: «Чого ти сумний на виду? Адже ж ти не хворий. Ніщо інше, як якусь журбу маєш на серці.» Я злякався вельми |
| 3 ܘܐ̇ܡܪܬ ܠܡܠܟܐ ܡܠܟܐ ܠܥܠܡ ܚܝܝ ܡܛܠ ܡܢܐ ܠܐ ܢܒܐ̈ܫܢ ܐܦ̈ܝ ܕܡܕܝܢܬܐ ܕܒܝܬ ܡܠܟܘܬܐ ܕܐܒܗ̈ܝ ܚܪܒܐ ܘܬܪ̈ܥܝܗ̇ ܡܘܩܕܝܢ ܒܢܘܪܐ | 3 й сказав цареві: «Нехай цар живе повіки! Як же не бути смутним моєму обличчю, коли місто, де гроби батьків моїх, зруйноване й брами його спалені вогнем!» |
| 4 ܘܐ̣ܡܪ ܠܝ ܡܠܟܐ ܡܛܠ ܗܕܐ ܒ̇ܥܝܬ ܘܨ̇ܠܝܬ ܩܕܡ ܐܠܗܐ ܕܫܡܝܐ | 4 І сказав цар до мене: «Чого ж ти просиш?» Тут я помолився Богові неба |
| 5 ܘܐ̇ܡܪܬ ܠܡܠܟܐ ܐܢ ܥܠ ܡܠܟܐ ܫܦܝܪ ܐܢܐ ܐܢܐ ܥܒܕܟ ܩܕܡܝܟ ܬܫܕܪܢܝ ܠܝܗܘܕ ܡܕܝܢܬܗ ܕܕܘܝܕ ܠܒܝܬ ܩܒܘܪܐ ܕܐܒ̈ܗܝ ܘܐܒܢܝܗ̇ | 5 і сказав цареві: «Коли цареві довподоби й коли слуга твій тобі вгодний, пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.» |
| 6 ܘܐ̣ܡܪ ܠܝ ܡܠܟܐ ܫܛܝܐ ܥܕ ܐܡܬܝ ܐ̇ܙܠ ܐܢܬ ܘܐ̇ܬܐ ܘܫ̣ܦܪ ܩܕܡ ܡܠܟܐ ܘܫܕܪܢܝ ܘܝ̣ܗܒ ܠܝ ܙܒܢܐ | 6 І сказав мені цар: із царицею, що сиділа коло нього: «Скільки триватиме твоя подорож, і коли ти повернешся?» Тож припало до серця цареві послати мене, і я означив йому час. |
| 7 ܘܐ̇ܡܪܬ ܠܡܠܟܐ ܐܢ ܥܠ ܡܠܟܐ ܫܦܝܪ ܢܟܬܒܘܢ ܠܝ ܐܓܪ̈ܬܐ ܠܘܬ ܫܠܝ̈ܛܐ ܕܒܥܒܪ ܢܗܪܐ ܕܢܥܕܪܘܢܢܝ ܥܕܡܐ ܕܐܙܠ ܠܝܗܘܕ | 7 Далі сказав я цареві: «Коли цареві довподоби, нехай дадуть мені листи до начальників заріччя, щоб вони мене пропустили, доки не дійду до Юдеї, |
| 8 ܘܐܓܪܬܐ ܠܘܬ ܐܣܦ ܢ̇ܛܪ ܦܪܕܝܣܐ ܕܡܠܟܐ ܕܢܬܠ ܠܝ ܩܝ̈ܣܐ ܠܡܥܒܕ ܬܪ̈ܥܝ ܒܝܬܐ ܘܕܒ̈ܬܐ ܘܕܫܘܪܐ ܕܡܕܝܢܬܐ ܘܠܒܝܬܐ ܕܥ̇ܐܠ ܐܢܐ ܠܗ ܘܝ̣ܗܒ ܠܝ ܡܠܟܐ ܐܝܟ ܐܝܕܗ ܕܐܠܗܝ ܕܐܛܐܒܬ ܠܝ | 8 та й лист до Асафа, царського лісничого, щоб дав мені дерева на колоди для брам у твердині, що при храмі, на міські мури та на дім, в якому буду жити. І дав мені цар, бо добродійна рука мого Бога була надо мною. |
| 9 ܘܐ̇ܬܝܬ ܠܘܬ ܫܠܝܛܐ ܕܒܥܒܪ ܢܗܪܐ ܘܝ̇ܗܒܬ ܠܗ ܐܓܪܬܐ ܕܡܠܟܐ ܘܫܕܪ ܥܡܝ ܡܠܟܐ ܪ̈ܒܝ ܚܝ̈ܠܐ ܘܦܪ̈ܫܐ | 9 От і прийшов я до начальників заріччя і передав їм царські листи. А цар післав зо мною військових начальників і кіннотчиків. |
| 10 ܘܫ̣ܡܥ ܣܡܒܠܝܛ ܚܘܪܢܝܐ ܘܛܘܒܝܐ ܓܒܪ̈ܐ ܥܡܘ̈ܢܝܐ ܘܐܬܐܒܫܬ ܠܗܘܢ ܒܝܫܐܝܬ ܥܠ ܕܐ̣ܬܐ ܒܪܢܫܐ ܠܡܒܥܐ ܛܒܬܐ ܥܠ ܒܢ̈ܝ ܐܝܣܪܝܠ | 10 Коли зачули про те Санбаллат із Хорону й Товія, слуга аммонський, велика досада пойняла їх, що от прийшов хтось піклуватися про добро синів Ізраїля. |
| 11 ܘܐ̇ܬܝܬ ܠܐܘܪܫܠܡ ܘܗ̇ܘܝܬ ܬܡܢ ܝܘܡ̈ܬܐ ܬܠܬܐ | 11 Прийшов я в Єрусалим і пробув там три дні. |
| 12 ܘܩ̇ܡܬ ܒܠܠܝܐ ܐܢܐ ܘܓܒܪ̈ܐ ܗ̇ܢܘܢ ܕܐܝܬ ܗܘܘ ܥܡܝ ܘܠܐ ܚ̇ܘܝܬ ܠܐܢܫ ܡܕܡ ܕܐܪܡܝ ܐܠܗܐ ܒܠܒܝ ܠܡܥܒܕ ܠܐܘܪܫܠܡ ܘܒܥܝܪܐ ܠܝܬ ܗܘܐ ܥܡܝ ܐܠܐ ܐܢ ܒܥܝܪܐ ܕܪܟܝܒ ܗ̇ܘܝܬ ܥܠܝܗ̇ | 12 Тоді ж устав я вночі, ще й кілька чоловік зо мною, та не казав я нікому, що поклав мені Бог мій на серце зробити для Єрусалиму. Скотини ж не було ніякої при мені, крім тієї скотини, на якій я їхав. |
| 13 ܘܢ̇ܦܩܬ ܒܬܪܥܐ ܕܢܚܠܐ ܒܠܠܝܐ ܠܐ̈ܦܝ ܥܝܢ ܬܢܝܢ ܘܠܬܪܥܐ ܕܐܣܦܘܬ ܘܗ̇ܘܝܬ ܣ̇ܟܪ ܒܫܘܪ̈ܝܗ̇ ܕܐܘܪܫܠܡ ܕܡܬܪܥܝܢ ܗܘܘ ܘܬܪ̈ܥܐ ܝܩܝܕܝܢ ܗܘܘ ܒܢܘܪܐ | 13 Я вирушив уночі через Долинні ворота до Драконової криниці та до Гнояних воріт, і оглянув мури Єрусалиму, що були в руїнах, а його ворота були спалені вогнем. |
| 14 ܘܥ̇ܒܪܬ ܥܠ ܬܪܥܐ ܕܢܚܠܐ ܘܠܐܡܐ ܕܡܠܟܐ ܘܠܝܬ ܗܘܐ ܐܬܪܐ ܠܒܥܝܪܐ ܠܡܥܒܪ ܬܡܢ | 14 Далі прийшов до Джерельних воріт і до царської саджавки, але там не було місця перейти для скотини, що була підо мною. |
| 15 ܘܗ̇ܘܝܬ ܣ̇ܠܩ ܒܢܚܠܐ ܒܠܠܝܐ ܘܗ̇ܘܝܬ ܣ̇ܟܪ ܒܫܘܪܐ ܘܐ̇ܬܐ ܘܥ̇ܠܬ ܒܬܪܥ ܢܚܠܐ ܘܗ̇ܦܟܬ | 15 Отак уночі, долиною, піднявсь я вгору, оглядаючи мур. По тому ж завернув і проїхав через Долинні ворота й повернувся. |
| 16 ܘܫ̈ܠܝܛܢܐ ܠܐ ܝܕܥܘ ܠܐܝܟܐ ܐ̇ܙܠܬ ܘܡܢܐ ܥ̇ܒܕ ܐܢܐ ܘܠܝܗ̈ܘܕܝܐ ܘܠܟܗ̈ܢܐ ܘܠܫ̈ܠܝܛܢܐ ܘܠܣ̇ܦܪ̈ܐ ܘܠܫܪܟܐ ܕܥܒ̈ܕܝ ܥܒ̈ܝܕܬܐ ܥܕܡܐ ܠܗܫܐ ܠܐ ܚ̇ܘܝܬ | 16 А старшини не знали, куди то я ходив і що я робив; ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні старшинам, ні іншим, що робили цю роботу я до того часу нічого не повідав. |
| 17 ܘܐ̇ܡܪܬ ܠܗܘܢ ܐܢܬܘܢ ܚܙܝܢ ܒܝܫ̈ܬܐ ܕܚܢܢ ܒܗ̇ ܕܗܐ ܐܘܪܫܠܡ ܚܪܒܐ ܘܬܪ̈ܥܝܗ̇ ܝܩܝܕܝܢ ܒܢܘܪܐ ܬܘ ܢܒܢܐ ܫܘܪܐ ܕܐܘܪܫܠܡ ܘܠܐ ܢܗܘܐ ܡܟܝܠ ܚܣܕܐ | 17 Потім же сказав я їм: „Бачите, в яких ми злиднях, як Єрусалим зруйнований та як брами його спалені вогнем. Нумо ж, відбудуймо єрусалимський мур, щоб не бути нам більш посміховищем.“ |
| 18 ܘܓ̇ܠܝܬ ܠܗܘܢ ܐܝܕܐ ܕܐܠܗܝ ܕܗܘܬ ܥܡܝ ܠܛܒ ܐܦ ܡ̈ܠܝ ܡ̇ܠܟܐ ܕܐܬܐܡܪ ܠܝ ܘܐܡܪܝܢ ܩܝܡܝܢܢ ܘܒܢܝܢ ܘܥܫܢܘ ܐܝܕ̈ܝܗܘܢ ܠܡܥܒܕ ܕܛܒ | 18 Оповів я їм про добродійну руку Бога мого, що була надо мною, а й про те, що цар мені сказав був. А вони вго лос: „Берімся до будови!“ І заповзя лися завзято до цього доброго діла. |
| 19 ܘܫ̣ܡܥ ܣܡܒܠܝܛ ܚܘܪܢܝܐ ܘܛܘܒܝܐ ܓܒܪܐ ܥܡܘܢܝܐ ܘܓܫܘܡ ܥܪܒܝܐ ܘܓܚܟܘ ܥܠܝܢ ܘܡܝܩܘ ܒܢ ܘܐܡܪܝܢ ܡܢܐ ܗܝ ܡܠܬܐ ܗܕܐ ܕܥܒܕܝܢ ܐܢܬܘܢ ܕܠܡܐ ܥܠ ܡܠܟܐ ܐܢܬܘܢ ܡܪܕܝܢ | 19 Як зачули про це Санбаллат із Хорону й Товія, слуга аммонський, та араб Гешем, то стали з нас сміятись і говорили про нас із погордою: „Що то ви робите? Хочете збунтуватись проти царя?“ |
| 20 ܘܐ̇ܬܝܒܬ ܐܢܘܢ ܦܬܓܡܐ ܘܐ̇ܡܪܬ ܠܗܘܢ ܐܠܗܐ ܕܫܡܝܐ ܗ̣ܘ ܦܪܩܢ ܘܚܢܢ ܥܒܕܝܢ ܘܩܝܡܝܢ ܘܒܢܝܢ ܘܠܟܘܢ ܠܝܬ ܠܟܘܢ ܙܕܩܐ ܘܕܘܟܪܢܐ ܘܡܢܬܐ ܒܐܘܪܫܠܡ | 20 Тоді я у відповідь їм: „Бог неба — він нам сприятиме; ми ж, його слуги, беремось до будови, а ви не маєте ні частки, ні права, — ані й згадки про вас в Єрусалимі!“ |
