| 1 Porém, agora zombam de mim os mais novos que eu, cujos pais noutro tempo não dignaria eu pôr com os cães do meu rebanho! | 1 «А тепер глузують з мене менші віком від мене, | яких батьками я нехтував занадто, | щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі. |
| 2 De que me serviria a força dos seus braços? Não têm vigor algum. | 2 Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася? | Міць їхня ж цілковито заниділа. |
| 3 Mirrados pela pobreza e pela fome, roem o deserto, terra, de há muito, árida e desolada; | 3 З-за браку страви та страшного голоду | вони гризли у степу коріння; | їхня мати — пустка та пустиня. |
| 4 apanham ervas e cascas de árvores, alimentam-se de raízes de giesta. | 4 Вони мальвію й листя на кущах збирали, | коріння з дроку — це хліб їхній. |
| 5 Escorraçados do meio da sociedade, perseguidos com gritos como ladrões, | 5 Їх із громади проганяли, | на них гукали, наче на злодіїв. |
| 6 habitam em horríveis desfiladeiros, nas cavernas da terra, ou nos penhascos, | 6 Вони жили у байраках при потоках, | у земних печерах та по скелях. |
| 7 rugindo entre os silvados e reunindo-se debaixo dos espinheiros. | 7 Вони ревіли поміж кущами, | під будяками тулилися в купу. |
| 8 Filhos de ignóbeis e desprezíveis, são mais pisados que a terra. | 8 Рід упосліджених, нащадки безіменних, | вигнані з землі! |
| 9 Agora cheguei a ser o assunto das cantigas, o objecto dos escárnios destes tais. | 9 І нині я став їхньою піснею, | зробився байкою їхньою! |
| 10 Eles abominam-me, fogem para longe de mim, e não receiam cuspir-me no rosto. | |
| 11 Perdido todo o, respeito, me insultam, não se refreiam na minha presença. | |
| 12 A meu lado se levanta a gentalha, e procura caminhos para me perder. | 12 Праворуч від мене підводиться ота наволоч, | у петлю спрямовує мої ноги | і вимощує путь свою згубну проти мене. |
| 13 Destroem as minhas veredas, preparam a minha ruína, e ninguém os contém. | 13 Вони зіпсували мені стежку на мою погибель; | вони деруться догори, ніхто їх не спиняє. |
| 14 Como por uma larga brecha, irrompem sobre mim, surgem do meio das ruínas. | 14 Мов крізь пролом широкий, прибувають, | викочуються з-під руїн. |
| 15 Assaltam-me terrores, a minha prosperidade passou como vento, a minha felicidade passou como nuvem. | 15 Великий страх напав на мене, | вітром розвіялася моя гідність, | і щастя моє зникло, немов хмара. |
| 16 E agora dentro de mim mesmo se murcha a minha alma, e os dias de aflição apoderam-se de mim. | 16 І душа моя нині ниє в мені, | дні смутку мене посіли. |
| 17 De noite os meus ossos são traspassados de dores, os (males) que me devoram, não dormem. | 17 Уночі крутить мені у костях, | жили мої не дають мені спочити. |
| 18 Pela sua violência, a minha veste é deformada; aperta-me como a gola da minha túnica. | 18 Він потужно схопив мене за одежу, | мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене, |
| 19 Atirou-me ao lodo, e sou semelhante ao pó e à cinza. | 19 кинув мене в болото, | і я взявся попелом та пилом. |
| 20 Clamo a ti, e não me ouves, ponho-me diante de ti, e não olhas para mim. | 20 Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш; | встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш. |
| 21 Trocaste-te em severo para comigo, e cora a dureza da tua mão me combates. | 21 Став єси до мене жорстоким, | твоєю сильною рукою мене бичуєш. |
| 22 Elevas-me, e, pondo-me sobre o vento, fazes-me debater no meio da tormenta. | 22 Здіймаєш мене вітром летіти, | в бурі спускаєш мене вниз водою. |
| 23 Sei que me entregarás à morte, onde há casa estabelecida para todo o vivente. | 23 Знаю, що ти ведеш мене до смерти, | дому, де збираються всі живучі. |
| 24 Porventura o que vai perecer não estende as mãos, e, na sua infelicidade, não lança um grito? | 24 Але я не здіймав руки на сіромаху, | як він кричав до мене у своєму горі. |
| 25 Eu chorava outrora com aquele que estava aflito, e a minha alma compadecia-se do pobre. | 25 Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко? | Чи ж моє серце до бідного не мало жалю? |
| 26 Esperava bens, e vieram-me males; esperava a luz, e saíram-me trevas. | 26 Я сподівався щастя — і прийшло лихо; | я чекав світла — і наступила пітьма! |
| 27 As minhas entranhas estão-se abrasando sem descanso algum; os dias da aflição surpreenderam-me. | 27 Нутро моє кипить, не угаває: | дні смутку надійшли на мене. |
| 28 Caminho triste, sem conforto, ponho-me a gritar no meio da multidão. | 28 Ввесь ходжу почорнілий, без сонця; | встаю, кричу серед громади. |
| 29 Sou _(como)_ irmão dos chacais e companheiro dos avestruzes. | 29 Братом зробився я шакалам, | і приятелем струсям. |
| 30 A minha pele está denegrida e vai caindo, e os meus ossos secaram-se pelo ardor. | 30 Шкіра на мені почорніла, | кості мої горять від жару. |
| 31 A minha citara trocou-se em pranto, e a minha lira em lamentos. | 31 Цитра моя голосить, | сопілка моя плаче.» |
