Sapientia 8

VULGATA	Біблія
1 Attingit ergo a fine usque ad finem fortiter, et disponit omnia suaviter.	1 Могутньо простягається вона від краю і до краю | і керує усім доладно.
2 Hanc amavi, et exquisivi a juventute mea, et quæsivi sponsam mihi eam assumere, et amator factus sum formæ illius.	2 Злюбив я її і розшукував від молодости своєї, | і намагався її взяти собі за дружину; | та й закохавсь я в її вроду.
3 Generositatem illius glorificat, contubernium habens Dei ; sed et omnium Dominus dilexit illam.	3 Взаєминами з Богом прославляє рід шляхетний, | і Всеволодар її полюбив;
4 Doctrix enim est disciplinæ Dei, et electrix operum illius.	4 вона бо втаємничена в Боже знання | і діла його визначає.
5 Et si divitiæ appetuntur in vita, quid sapientia locupletius quæ operatur omnia ?	5 Коли багатство — набуток, у житті пожаданий, | то що ж від мудрости багатше, яка все чинить?
6 Si autem sensus operatur, quis horum quæ sunt magis quam illa est artifex ?	6 Коли ж розум усе чинить, | то хто, з усього, що існує, більший мистець від неї?
7 Et si justitiam quis diligit, labores hujus magnas habent virtutes : sobrietatem enim et prudentiam docet, et justitiam, et virtutem, quibus utilius nihil est in vita hominibus.	7 І коли хтось любить справедливість, | то плоди її трудів — чесноти, | бо вона навчає поміркованости, розсудливости, | справедливости й мужности; | а над них нема нічого кориснішого в людському житті.
8 Et si multitudinem scientiæ desiderat quis, scit præterita, et de futuris æstimat ; scit versutias sermonum, et dissolutiones argumentorum ; signa et monstra scit antequam fiant, et eventus temporum et sæculorum.	8 Коли ж хто бажає ширшого знання, | то вона знає давне і вгадує майбутнє, | відає слів звороти й загадок розгадки, | знаки й чудеса наперед знає, | події діб і часів.
9 Proposui ergo hanc adducere mihi ad convivendum, sciens quoniam mecum communicabit de bonis, et erit allocutio cogitationis et tædii mei.	9 Отож постановив я взяти її до себе, щоб жити з нею, | знаючи, що вона буде мені дорадницею в добрім | і втіхою у клопотах;! смутку.
10 Habebo propter hanc claritatem ad turbas, et honorem apud seniores juvenis ;	10 З-за неї матиму славу в громаді | і, бувши молодим, — пошану в старших.
11 et acutus inveniar in judicio, et in conspectu potentium admirabilis ero, et facies principum mirabuntur me :	11 На суді мене знайдуть бистроумним, | в очах вельмож я збуджуватиму подив.
12 tacentem me sustinebunt, et loquentem me respicient, et sermocinante me plura, manus ori suo imponent.	12 Коли мовчатиму, вони будуть на мене чекати, | а заговорю, — будуть уважати; | як протягну свою розмову — | на уста покладуть собі палець.
13 Præterea habebo per hanc immortalitatem, et memoriam æternam his qui post me futuri sunt relinquam.	13 Я осягну безсмертя через неї | і лишу вічний спомин тим, що після мене прийдуть.
14 Disponam populos, et nationes mihi erunt subditæ :	14 Правитиму народами, і люди будуть мені піддані.
15 timebunt me audientes reges horrendi. In multitudine videbor bonus, et in bello fortis.	15 Страшні тирани, почувши про мене, злякаються, | у громаді виявлюсь добрий, а на війні хоробрий.
16 Intrans in domum meam, conquiescam cum illa : non enim habet amaritudinem conversatio illius, nec tædium convictus illius, sed lætitiam et gaudium.	16 Увійшовши в хату, спочину біля неї, | бо товариство з нею гіркости не має, | ані спожиття — досади, | лише веселощі та радість.
17 Hæc cogitans apud me et commemorans in corde meo, quoniam immortalitas est in cognatione sapientiæ,	17 Роздумувавши так сам із собою | і міркувавши в своїм серці, | що безсмертя існує в поєднанні з мудрістю,
18 et in amicitia illius delectatio bona, et in operibus manuum illius honestas sine defectione, et in certamine loquelæ illius sapientia, et præclaritas in communicatione sermonum ipsius : circuibam quærens, ut mihi illam assumerem.	18 що в дружбі з нею — насолода шляхетна, | що в трудах її рук — багатство невичерпне, | в постійнім приставанні з нею — розум, | і слава — брати участь у розмові з нею, | — ходив я, отже, скрізь шукаючи, | як би її собі придбати.
19 Puer autem eram ingeniosus, et sortitus sum animam bonam.	19 А був із мене гарний хлопець, | і дістав я — на щастя — добру душу,
20 Et cum essem magis bonus, veni ad corpus incoinquinatum.	20 чи радше, бувши добрим, увійшов я в безплямне тіло.
21 Et ut scivi quoniam aliter non possem esse continens, nisi Deus det ; et hoc ipsum erat sapientiæ, scire cujus esset hoc donum : adii Dominum, et deprecatus sum illum, et dixi ex totis præcordiis meis :	21 І зрозумівши, що інакше її не осягну, | якщо Бог мені її не дасть, | — і це вже належало до розсудливости: знати чий вона дар, — | звернувсь я до Господа й моливсь йому | та й сказав з усього серця мого: