Salmi 89

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 Orazione di Mosè uomo di Dio. Signore, tu se' stato nostro rifugio per tutte quante le età.	1 Маскіл. Етана. Езрагіта.
2 Prima che fossero fatti i monti, o formata la terra, e il mondo, da tutta l'eternità, e per tutta l'eternità, o Dio, sei tu.	2 Про ласки Господні співатиму повіки, і по всі роди звіщатиму устами твою вірність.
3 Non ridur l'uomo nell'abbiezione tu, che dicesti: Convertitevi, o figliuoli degli uomini.	3 Я мовив: «Ласка збудована повіки». На небі утвердив ти твою вірність.
4 Perocché mille anni dinanzi agli occhi tuoi son come il di di ieri, che è trapassato;	4 «Я заключив союз із моїм вибранцем; поклявсь Давидові, слузі моєму:
5 E come una vigilia notturna: i loro anni saran come cosa, che nulla si stima.	5 Повіки утверджу твого потомка і по всі роди твій престол збудую».
6 In un giorno passa com'erba: al mattino fiorisce, e passa; sulla sera, cade, e s'indurisce, e si secca.	6 Небо, о Господи, діла твої предивні прославляє і твою вірність у святих громаді.
7 Siam venuti meno sotto il tuo sdegno, e pel tuo furore viviamo in turbamento.	7 Хто бо на небі може з Господом зрівнятись? Хто з синів Божих на Господа схожий?
8 Hai collocate davanti a te le nostre iniquità, e la nostra vita davanti alla luce della tua faccia.	8 Жахливий Бог у громаді святих, великий і страшний над усіма круг нього.
9 Cosi tutti i giorni nostri sono mancati, e noi sotto il tuo sdegno siam consumati.	9 Господи, Боже сил, хто тобі рівня? Ти, Господи, могутній, і вірність твоя кругом тебе.
10 Come tela di ragno saran considerati gli anni nostri: pe' giorni di nostra vita si hanno i settant'anni. E pe' più robusti gli ottani anni: e il di più è affanno, e dolore. Dapoichè è venuta in aiuto la (tua) benignità; e noi sarem tosto rapiti.	10 Ти правиш гордим морем; коли розбурхаються його хвилі, ти їх гамуєш.
11 Chi sa conoscere la grandezza dell'ira tua? e chi sa comprendere la tua indignazione, come tu' se formidabile?	11 Ти розтоптав, немов убитого, Рагава; сильним твоїм раменом ти ворогів твоїх розсіяв.
12 Fa adunque conoscere (a noi) la tua destra, e da a noi un cuore illuminato dalla sapienza.	12 Твої небеса і земля теж твоя; світ і його повноту — ти заснував їх.
13 Volgiti a noi, o Signore: e fino a quando (sarai sdegnaito)? placati co' servi tuoi.	13 Північ і південь — ти сотворив їх. Тавор і Хермон іменем твоїм ликують.
14 Sarem ripieni al mattino di tua misericordia, e saremo nella esultazione, e nel gaudio per tutti i giorni nostri.	14 Рамено твоє потужне, рука твоя могутня, здіймається твоя десниця!
15 Avrem letizia per ragione de giorni, ne' quali tu ci affliggesti, e per gli anni, ne' quali vedemmo miserie.	15 Право й справедливість — основа твого трону, ласка й вірність ідуть перед тобою.
16 Getta il tuo sguardo sopra i tuoi servi, e sopra le opere tue; e reggi tu i loro figliuoli.	16 Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі лиця твого, о Господи, він ходить.
17 E la luce del Signore Dio nostro sia sopra di noi: e governa tu in noi le opere delle nostre mani: e l'opera delle mani nostre governa tu.	17 Ім’ям твоїм радіють завжди, і справедливістю твоєю ідуть вгору.
	18 Ти бо єси окраса їхньої потуги, і твоїм благоволінням іде вгору ріг наш.
	19 Бо Господь — щит наш і Святий Ізраїля — цар наш.
	20 Колись ти говорив твоїм побожним у видінні: — Я поклав на витязя корону, Я вивищив вибранця з-між народу.
	21 Знайшов Давида, слугу мого; миром моїм святим його помазав.
	22 Рука моя з ним буде твердо, ба й рамено моє буде його скріпляти.
	23 Ворог не зможе його обманути, злочинець не буде його гнітити.
	24 Його противників я зітру геть із перед нього, розіб’ю тих, що його ненавидять.
	25 І моя вірність буде з ним, і моя ласка, і моїм ім’ям ріг його здійметься вгору.
	26 Я простягну руку його на море і на ріки — його десницю.
	27 Він буде мене взивати: «Ти мій Батько, мій Бог, скеля спасіння мого».
	28 А я його поставлю перворідним, найвищим над землі царями.
	29 Повіки берегтиму йому мою милість і з ним союз мій буде непохитний.
	30 Вічним зроблю його потомство і престол його, як дні небесні.
	31 Коли ж його сини закон мій покинуть і в наказах моїх ходити більш не будуть,
	32 коли осквернять мої постанови й велінь моїх не будуть пильнувати,
	33 я різкою їхній проступок покараю й ударами — їхню провину.
	34 Але моєї ласки я не заберу від нього і вірности моєї не відкину.
	35 Не оскверню союзу мого, того, що вийшло з уст моїх, не зміню.
	36 Раз я поклявся святістю моєю: Давидові напевне не скажу неправди!
	37 Його потомство триватиме повіки, і престол його передо мною, наче сонце.
	38 Мов місяць, він стоятиме повіки як свідок на небі вірний.
	39 Та ти відкинув, занехаяв, розгнівався на помазаника твого.
	40 Ти погордував союзом слуги твого, збезчестив на землі його корону.
	41 Ти розвалив усі його мури, його укріплення обернув єси в руїну.
	42 Грабують його всі перехожі, він став сміховищем своїм сусідам.
	43 Підніс угору напасників правицю, звеселив усіх його ворогів.
	44 Ти навіть обернув назад вістря його меча і не підтримав його в битві.
	45 Ти знищив його сяйво і повалив престол його на землю.
	46 Ти скоротив дні його молодости, вкрив його соромом.
	47 Докіль, о Господи, ти будеш ховатись? Докіль палатиме вогнем гнів твій?
	48 Згадай, який мій вік короткий! Отак нінащо створив ти всіх дітей людських?
	49 Хто, живши, не побачить смерти, врятує свою душу з рук Шеолу?
	50 Де вони, Господи, днедавні твої ласки?
	51 Згадай, о Господи, про слуг твоїх наругу, — що про них у вірності твоїй ти Давидові поклявся; я ж бо ношу її у моїм серці від багатьох народів, —
	52 що нею твої вороги, Господи, зневажають, що нею зневажають сліди помазаника твого. Благословен Господь повіки! Нехай так буде! Нехай так буде.