Giobbe 19

BIBBIA CEI 1974	Біблія
1 Giobbe allora rispose:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 Fino a quando mi tormenterete e mi opprimerete con le vostre parole?	2 «Докіль ви будете смутити мою душу, | промовами, мене пригноблювати?
3 Son dieci volte che mi insultate e mi maltrattate senza pudore.	3 Оце вже десять раз мене ви образили, | і не стидаєтесь мене зневажати.
4 È poi vero che io abbia mancato e che persista nel mio errore?	4 Коли я справді завинив, | то провина моя на мені зостанеться.
5 Non è forse vero che credete di vincere contro di me, rinfacciandomi la mia abiezione?	5 Коли вам справді любо величатись надо мною | та закидати мені мою ганьбу,
6 Sappiate dunque che Dio mi ha piegato e mi ha avviluppato nella sua rete.	6 то знайте, що Бог мене придавив, | обвів мене навколо сіткою своєю.
7 Ecco, grido contro la violenza, ma non ho risposta, chiedo aiuto, ma non c'è giustizia!	7 Як закричу: Насилля! — ніхто не чує; | коли закличу — немає суду!
8 Mi ha sbarrato la strada perché non passi e sul mio sentiero ha disteso le tenebre.	8 Загородив мені дорогу, перейти не можу; | і на стежки мої поклав пітьму.
9 Mi ha spogliato della mia gloria e mi ha tolto dal capo la corona.	9 Здер з мене мою славу, | вінець ізняв з голови у мене.
10 Mi ha disfatto da ogni parte e io sparisco, mi ha strappato, come un albero, la speranza.	10 Руйнує мене навкруги, я пропадаю; | неначе дерево, надію в мене вириває.
11 Ha acceso contro di me la sua ira e mi considera come suo nemico.	11 Палає гнівом проти мене, | за ворога собі вважає.
12 Insieme sono accorse le sue schiere e si sono spianata la strada contro di me; hanno posto l'assedio intorno alla mia tenda.	12 Його загони купою прибули, | насипали дорогу проти мене | й облягли кругом намет мій.
13 I miei fratelli si sono allontanati da me, persino gli amici mi si sono fatti stranieri.	13 Братів моїх він віддалив від мене, | і мої знайомі відчужилися від мене.
14 Scomparsi sono vicini e conoscenti, mi hanno dimenticato gli ospiti di casa;	14
15 da estraneo mi trattano le mie ancelle, un forestiero sono ai loro occhi.	15 Мої домашні й мої слугині мене вважають за чужинця, | я зайдою в їхніх очах зробився.
16 Chiamo il mio servo ed egli non risponde, devo supplicarlo con la mia bocca.	16 Кличу мого слугу — не відповідає, | хоч я і власними устами його прошу.
17 Il mio fiato è ripugnante per mia moglie e faccio schifo ai figli di mia madre.	17 Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона,
18 Anche i monelli hanno ribrezzo di me: se tento d'alzarmi, mi danno la baia.	18 а й малі діти мене зневажають. | Як підведусь, вони глузують з мене.
19 Mi hanno in orrore tutti i miei confidenti: quelli che amavo si rivoltano contro di me.	19 Гордують мною усі мої найсердечніші друзі; | а ті, що я любив, обернулись проти мене.
20 Alla pelle si attaccano le mie ossa e non è salva che la pelle dei miei denti.	20 Тіло у мене згнило в моїй шкірі, | а кості мої вистають з-під шкіри, як зуби.
21 Pietà, pietà di me, almeno voi miei amici, perché la mano di Dio mi ha percosso!	21 Змилуйтеся, змилуйтесь надо мною, мої друзі, | бо рука Божа мене доторкнулась!
22 Perché vi accanite contro di me, come Dio, e non siete mai sazi della mia carne?	22 Чому, як Бог, женетеся за мною, | не насичуєтеся моїм тілом?
23 Oh, se le mie parole si scrivessero, se si fissassero in un libro,	23 О, якби мої слова були записані, | якби вони були вириті на міді!
24 fossero impresse con stilo di ferro sul piombo, per sempre s'incidessero sulla roccia!	24 Різцем залізним і олив’яним | видовбані у скелі повіки!
25 Io lo so che il mio Vendicatore è vivo e che, ultimo, si ergerà sulla polvere!	25 Я знаю — Захисник мій живе, | і останнім він устане над порохом.
26 Dopo che questa mia pelle sarà distrutta, senza la mia carne, vedrò Dio.	26 Позбавлений навіть шкіри, я встану; | і в моїм тілі побачу Бога.
27 Io lo vedrò, io stesso, e i miei occhi lo contempleranno non da straniero. Le mie viscere si consumano dentro di me.	27 Я сам його узрю, очі мої побачать, | а не хтось інший; | серце у мене в грудях ниє!
28 Poiché dite: "Come lo perseguitiamo noi, se la radice del suo danno è in lui?",	28 Якщо ви мислите: За що б нам його переслідувати, | яку зачіпку знайти нам на нього? —
29 temete per voi la spada, poiché punitrice d'iniquità è la spada, affinché sappiate che c'è un giudice.	29 то бійтеся меча для себе, | бо гнів проти провин палає, | щоб знали, що суд буде.»