Діяння Апостолів 26

Torna indietro

Біблія	Douai-Rheims
¹ Агриппа ж сказав до Павла: «Дозволяється тобі про себе говорити.» Тоді Павло, простягши руку, розпочав свою оборону.	¹ Then Agrippa said to Paul: Thou art permitted to speak for thyself. Then Paul stretching forth his hand, began to make his answer.
² «Царю Аґриппо! Вважаю себе щасливим, що сьогодні маю виправдатись перед тобою від усього того, в чому юдеї мене винуватять,	² I think myself happy, O king Agrippa, that I am to answer for myself this day before thee, touching all the things whereof I am accused by the Jews.
³ — особливо ж тому, що знаєш усі звичаї юдейські та їхні спірні питання. Тому я прошу вислухати мене терпляче.	³ Especially as thou knowest all, both customs and questions that are among the Jews: Wherefore I beseech thee to hear me patiently.
⁴ Моє життя змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї.	⁴ And my life indeed from my youth, which was from the beginning among my own nation in Jerusalem, all the Jews do know:
⁵ Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найсуворішою сектою нашої віри — фарисеєм.	⁵ Having known me from the beginning (if they will give testimony) that according to the most sure sect of our religion I lived a Pharisee.
⁶ Та й нині мене судять за надію на обітницю, що була батькам нашим дана Богом;	⁶ And now for the hope of the promise that was made by God to the fathers, do I stand subject to judgment:
⁷ (обітницю), якої дванадцять поколінь наших, уночі і вдень з витривалістю Богові служивши, надіються осягти. За цю надію, царю, мене юдеї винуватять.	⁷ Unto which, our twelve tribes, serving night and day, hope to come. For which hope, O king, I am accused by the Jews.
⁸ Чому вважається у вас за неймовірне, що Бог воскрешає мертвих?	⁸ Why should it be thought a thing incredible, that God should raise the dead?
⁹ Справді, і я гадав, що треба мені було багато діяти проти імени Ісуса Назарянина,	⁹ And I indeed did formerly think, that I ought to do many things contrary to the name of Jesus of Nazareth.
¹⁰ — що я і робив у Єрусалимі. Сам я багато святих позамикав був у в’язницях, одержавши від первосвящеників на те владу; а коли їх убивали, я давав проти них свій голос.	¹⁰ Which also I did at Jerusalem, and many of the saints did I shut up in prison, having received authority of the chief priests: and when they were put to death, I brought the sentence.
¹¹ І часто, по всіх синагогах караючи їх, я примушував їх хулити й у несамовитій люті переслідував їх ген по далеких містах.	¹¹ And oftentimes punishing them, in every synagogue, I compelled them to blaspheme: and being yet more mad against them, I persecuted them even unto foreign cities.
¹² Отак, ідучи в Дамаск з уповноваженням та відпорученням первосвящеників,	¹² Whereupon when I was going to Damascus with authority and permission of the chief priest,
¹³ у дорозі опівдні, царю, я побачив з неба світло понад сяйво сонця, що опромінило навкруги мене й тих, що йшли зо мною.	¹³ At midday, O king, I saw in the way a light from heaven above the brightness of the sun, shining round about me, and them that were in company with me.
¹⁴ Усі ми попадали на землю, я ж почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш? Трудно тобі проти рожна бити ногою.»	¹⁴ And when we were all fallen down on the ground, I heard a voice speaking to me in the Hebrew tongue: Saul, Saul, why persecutest thou me? It is hard for thee to kick against the goad.
¹⁵ А я озвався: «Господи, хто ти?» Господь же сказав: «Я — Ісус, якого ти переслідуєш.	¹⁵ And I said: Who art thou, Lord? And the Lord answered: I am Jesus whom thou persecutest.
¹⁶ Але встань і підведись на ноги: на це бо я тобі з’явився, щоб вибрати тебе слугою й свідком видіння, в якому ти мене бачив, і тих, в яких тобі ще з’явлюся.	¹⁶ But rise up, and stand upon thy feet: for to this end have I appeared to thee, that I may make thee a minister, and a witness of those things which thou hast seen, and of those things wherein I will appear to thee,
¹⁷ Я визволю тебе від народу та від поган, до яких я тебе посилаю,	¹⁷ Delivering thee from the people, and from the nations, unto which now I send thee:
¹⁸ щоб їм відкрити очі, щоб вони повернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога, та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і спадщину між освяченими.	¹⁸ To open their eyes, that they may be converted from darkness to light, and from the power of Satan to God, that they may receive forgiveness of sins, and a lot among the saints, by the faith that is in me.
¹⁹ Тому, царю Аґриппо, я не був неслухняний небесному видінню,	¹⁹ Whereupon, O king Agrippa, I was not incredulous to the heavenly vision:
²⁰ а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, а також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога та й чинили діла, достойні покаяння.	²⁰ But to them first that are at Damascus, and at Jerusalem, and unto all the country of Judea, and to the Gentiles did I preach, that they should do penance, and turn to God, doing works worthy of penance.
²¹ За це юдеї, схопивши мене в храмі, хотіли роздерти.	²¹ For this cause the Jews, when I was in the temple, having apprehended me, went about to kill me.
²² Але, одержавши від Бога допомогу, я по цей день стою і свідчу малим і великим, нічого не кажучи, крім того, що Мойсей і пророки говорили, що має наступити:	²² But being aided by the help of God, I stand unto this day, witnessing both to small and great, saying no other thing than those which the prophets, and Moses did say should come to pass:
²³ що Христос має страждати, і що він перший, воскресши з мертвих, має проповідувати світло народові й поганам.»	²³ That Christ should suffer, and that he should be the first that should rise from the dead, and should shew light to the people, and to the Gentiles.
²⁴ Коли ж він так боронився, Фест мовив голосом сильним: «Сходиш з глузду, Павле! Велика наука приводить тебе до божевілля.»	²⁴ As he spoke these things, and made his answer, Festus said with a loud voice: Paul, thou art beside thyself: much learning doth make thee mad.
²⁵ А Павло озвався: «Я не зійшов з глузду, велебний Фесте, а слова правди й розуму говорю.	²⁵ And Paul said: I am not mad, most excellent Festus, but I speak words of truth and soberness.
²⁶ Знає бо про те цар, до якого я з відвагою говорю, певний, що нічого з цього від нього не втаїлося, бо це не в закутку діялося.	²⁶ For the king knoweth of these things, to whom also I speak with confidence. For I am persuaded that none of these things are hidden from him. For neither was any of these things done in a corner.
²⁷ Чи віруєш, царю Аґриппо, у пророків? Знаю, що віруєш.»	²⁷ Believest thou the prophets, O king Agrippa? I know that thou believest.
²⁸ Агриппа ж до Павла: «Ще трохи, і ти мене переконаєш стати християнином!»	²⁸ And Agrippa said to Paul: In a little thou persuadest me to become a Christian.
²⁹ А Павло: «Чи трохи, чи багато, я молив би Бога, щоб не лише ти, а всі, що нині це чують, стали такими, як і я, — без оцих кайданів.»	²⁹ And Paul said: I would to God, that both in a little and in much, not only thou, but also all that hear me, this day, should become such as I also am, except these bands.
³⁰ Встав же цар і правитель, Верніка й ті, що сиділи з ними,	³⁰ And the king rose up, and the governor, and Bernice, and they that sat with them.
³¹ і відійшли набік та розмовляли між собою: «Цей чоловік — казали — не зробив нічого, гідного смерти чи кайданів.»	³¹ And when they were gone aside, they spoke among themselves, saying: This man hath done nothing worthy of death or of bands.
³² Аґриппа ж сказав до Феста: «Цього чоловіка можна було б відпустити, якби він не покликався на кесаря.»	³² And Agrippa said to Festus: This man might have been set at liberty, if he had not appealed to Caesar.

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati