Діяння Апостолів 17

¹ Перейшовши через Амфіполь та Аполлонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога.

² За своїм звичаєм, Павло ввійшов до них і змагався з ними три суботи про Писання,

³ вияснюючи і доводячи, що Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих та що цей власне є Христос, — той Ісус, якого я вам звіщаю.

⁴ І деякі з них дали себе переконати і пристали до Павла та Сили, — а й велике число богобоязливих греків і жінок знатних чимало.

⁵ Але заздрісні юдеї назбирали з майдану якихось негідників, збили докупи натовп і заходилися підбурювати місто. Ставши перед домівкою Ясона, шукали їх, щоб вивести до народу.

⁶ А не знайшовши їх, поволокли Ясона й деяких братів до наставників міста, гукаючи: «Ось вони — ті, що підбурили ввесь світ і прийшли аж сюди.

⁷ Ясон прийняв їх до себе. Усі вони йдуть проти кесаревих наказів, говорячи, що є інший цар — Ісус.»

⁸ Так збунтували народ та начальників, які це слухали.

⁹ Взявши ж від Ясона й інших запоруку, вони їх відпустили.

¹⁰ Брати негайно вислали вночі Павла та Силу у Верію, а ці, прибувши туди, пішли в синагогу юдеїв.

¹¹ Ці були благородніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом, щодня досліджували Писання, чи так воно є.

¹² Багато ж із них увірували, — і жінок поважних грецьких та й чоловіків чимало.

¹³ Якже довідались юдеї із Солуня, що Павло звіщає слово Боже й у Верії, прийшли й туди підбурювати і бунтувати народ.

¹⁴ Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб ішов аж до моря, а Сила й Тимотей зостались там.

¹⁵ Ті ж, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і повернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього якнайшвидше.

¹⁶ Коли Павло чекав їх в Атенах, дивлячись на місто, повне ідолів, дух його кипів у ньому.

¹⁷ Він, отже, розмовляв з юдеями й побожними у синагозі та кожного дня на ринку з кимбудь.

¹⁸ Дехто навіть із філософів епікурейців та стоїків з ним дискутували. А деякі казали: «Що він, отой торохтій, хоче сказати?» Інші ж: «Та щось так виглядає, немов би він був проповідник чужих богів.» А це тому, що проповідував Ісуса й воскресіння.

¹⁹ Взяли вони його з собою і повели в Ареопаг, кажучи: «Чи можемо ми знати, що то за нова наука, якої ти навчаєш?

²⁰ Бо дивні речі ти нам оповідаєш. Тому й хочемо знати, що б воно могло бути.»

²¹ Атеняни бо всі, а й захожі чужинці, що жили між ними, на те тільки витрачали час, щоб або щось говорити, або слухати новин.

²² Тоді Павло підвівся серед Ареопагу і промовив: «Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні.

²³ Переходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святощів, я знайшов жертовник, на якому було написано: Невідомому богові. Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю.

²⁴ Бог, що створив світ і все, що в ньому, він, бувши Владикою неба і землі, не живе у рукотворних храмах,

²⁵ ані не приймає служби з рук людських, немов би він потребував чогось, даючи сам усім життя, дихання і все.

²⁶ Він створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення,

²⁷ щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацьки не знайдуть його, — хоч він від кожного з нас недалеко.

²⁸ У ньому бо живемо, рухаємося й існуєм, як деякі з ваших поетів сказали: Бо й ми з його роду.

²⁹ Бувши, отже, з Божого роду, ми не повинні думати, що божество подібне до золота чи срібла, чи каміння, твору мистецтва і людської вигадки.

³⁰ Та, не зважаючи на ті часи незнання, Бог тепер усюди звіщає людям, щоб усі каялися,

³¹ бо він настановив день, коли він буде судити світ по справедливості, через чоловіка, якого він призначив і всім дав поруку, воскресивши його з мертвих.»

³² (Почувши про воскресіння мертвих), деякі почали реготатись, а деякі казали: «Про це послухаємо тебе іншим разом.»

³³ Тож Павло вийшов з-посеред них.

³⁴ Та деякі мужі пристали до нього й увірували, серед яких і Діонисій Ареопагіт та одна жінка, на ім’я Дамаріса, й інші з ними.