Діяння Апостолів 22

Біблія	תנ"ך - מקרא על פי המסורה
1 «Мужі брати й батьки! Послухайте тепер мою оборону перед вами.»	1 אֲנָשִׁים אַחִים וְאָבוֹת שִׁמְעוּ־נָא אֶת־דִּבְרֵי הִצְטַדְּקוּתִי אֲלֵיכֶם
2 Почувши, що він до них говорить єврейською мовою, вони ще більше притихли.	2 וַיְהִי כְּשָׁמְעָם כִּי הוּא מְדַבֵּר אֲלֵיהֶם בְּלָשׁוֹן עִבְרִית וַיֶּחֱשׁוּ עוֹד יוֹתֵר
3 І він промовив: «Я — юдей, родом з Тарсу в Кілікії, але вихований у цім місті при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону та ревнитель Бога, як і ви всі сьогодні.	3 וַיֹּאמַר אִישׁ־יְהוּדִי אָנֹכִי נוֹלָד בְּטַרְסוֹס אֲשֶׁר בְּקִילִיקְיָא וּמְגֻדָּל בָּעִיר הַזֹּאת לְרַגְלֵי גַמְלִיאֵל וּמְלֻמָּד לְפִי דִקְדּוּקֵי תּוֹרַת אֲבוֹתֵינוּ וָאֱהִי מְקַנֵּא לֵאלֹהִים כְּמוֹכֶם כֻּלְּכֶם הַיּוֹם
4 Я переслідував путь цю аж до смерти, кидаючи в кайдани та запроторюючи в тюрми чоловіків і жінок;	4 וָאֲרַדֵּף אֶת־הַדֶּרֶךְ הַזֹּאת עַד־מָוֶת וָאֱהִי אֹסֵר וּמַסְגִּיר לַכֶּלֶא אֲנָשִׁים וְנָשִׁים
5 як і первосвященик може мені бути свідком і вся старшина; я навіть брав від них листи до братів у Дамаску й ішов туди, щоб привести і тих, які там були, зв’язаними в Єрусалим, щоб їх покарати.	5 כַּאֲשֶׁר גַּם־יָעִיד עָלַי הַכֹּהֵן הַגָּדוֹל וְכָל הַזְּקֵנִים אֲשֶׁר מֵהֶם לָקַחְתִּי מִכְתָּבִים וָאֵלֵךְ אֶל־הָאַחִים לְדַמֶּשֶׂק לֶאֱסֹר אַף־אֶת־הַנִּמְצָאִים שָׁמָּה וְלַהֲבִיאָם יְרוּשָׁלַיִם לְמַעַן יִוָּסֵרוּ
6 І сталося, як я був у дорозі й наближався до Дамаску, десь опівдні, зненацька велике світло з неба засяяло навкруг мене;	6 וַיְהִי אָנֹכִי הֹלֵךְ וְקָרֵב לְדַמֶּשֶׂק כְּעֵת צָהֳרָיִם וּפִתְאֹם נָגַהּ עָלַי מִסָּבִיב אוֹר גָּדוֹל מִן־הַשָּׁמָיִם
7 я повалився на землю і почув голос, що казав до мене: Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш?	7 וָאֶפֹּל אָרְצָה וָאֶשְׁמַע קוֹל מִדַּבֵּר אֵלַי שָׁאוּל שָׁאוּל לָמָּה תִרְדְּפֵנִי
8 А я озвався: Хто ти, Господи? Він же сказав до мене: Я — Ісус Назарянин, що його ти переслідуєш.	8 וָאַעַן וָאֹמַר מִי אַתָּה אֲדֹנִי וַיֹּאמֶר אֵלַי אֲנִי יֵשׁוּעַ הַנָּצְרִי אֲשֶׁר אַתָּה רֹדְפוֹ
9 Ті ж, що були зо мною, бачили світло, та не розуміли того, що говорив до мене.	9 וְהָאֲנָשִׁים אֲשֶׁר אִתִּי רָאוּ אֶת־הָאוֹר וַיִּירָאוּ וְאֶת־קוֹל הַמְדַבֵּר אֵלַי לֹא שָׁמֵעוּ
10 Я спитав: Що мені, Господи, робити? Господь сказав до мене: Встань, іди в Дамаск; там тобі скажуть усе, що тобі постановлено робити.	10 וָאֹמַר מָה־אֶעֱשֶׂה אֲדֹנִי וַיֹּאמֶר אֵלַי הָאָדוֹן קוּם לֵךְ אֶל־דַּמֶּשֶׂק וְשָׁם יֵאָמֵר לְךָ אֶת־כֹּל אֲשֶׁר צֻוֵּיתָ לַעֲשׂוֹת
11 Коли ж я від сяйва того світла не бачив, ті, що були зо мною, повели мене за руку, і я прибув до Дамаску.	11 וַאֲנִי לֹא־יָכֹלְתִּי לִרְאוֹת מִפְּנֵי זֹהַר הָאוֹר הַהוּא וְהָאֲנָשִׁים אֲשֶׁר אִתִּי הוֹלִיכוּנִי בְיָד וָאָבֹא לְדַמָּשֶׂק
12 А був там якийсь Ананія, чоловік побожний за законом, доброї слави в усіх місцевих юдеїв.	12 וְאִישׁ חָסִיד כְּפִי הַתּוֹרָה וּשְׁמוֹ חֲנַנְיָה אֲשֶׁר קָנָה לוֹ שֵׁם טוֹב בְּקֶרֶב כָּל־הַיְּהוּדִים הַיּשְׁבִים שָׁם
13 Він прийшов до мене і, приступивши близько, сказав мені: Савле брате, прозри! І я тієї хвилини глянув на нього.	13 וַיָּבֹא אֵלַי וַיַּעֲמֹד וַיֹּאמֶר אֵלַי שָׁאוּל אָחִי שׁוּב רְאֵה וּבַשָּׁעָה הַהִיא נִפְקְחוּ עֵינַי וּרְאִיתִיהוּ
14 А він мовив: Бог батьків наших тебе наперед призначив спізнати його волю, бачити Праведника й чути з його уст голос;	14 וַיֹּאמַר אֱלֹהֵי אֲבוֹתֵינוּ בָּחַר בְּךָ לָדַעַת אֶת־רְצוֹנוֹ וְלִרְאוֹת אֶת־הַצַּדִּיק וְלִשְׁמֹעַ קוֹל מִפִּיהוּ
15 бо будеш перед усіма людьми йому свідком того, що ти чув і бачив.	15 כִּי הָיוֹ תִהְיֶה־לּוֹ לְעֵד אֶל־כָּל־בְּנֵי הָאָדָם עַל־כֹּל אֲשֶׁר רָאִיתָ וְשָׁמָעְתָּ
16 Чому ж іще зволікаєш? Встань, охристися та обмий твої гріхи, призвавши його ім’я.	16 וְעַתָּה לָמָּה תִתְמַהְמֵהַּ קוּם וְהִטָּבֵל וְהִתְרַחֵץ מֵחַטֹּאתֶיךָ בְּקָרְאֲךָ בְּשֵׁם הָאָדוֹן
17 І сталося зо мною, як я повернувсь у Єрусалим і молився у храмі: я потрапив у захоплення.	17 וַיְהִי בְּשׁוּבִי אֶל־יְרוּשָׁלַיִם וָאֶתְפַּלֵּל בַּמִּקְדָּשׁ וַתְּהִי עָלַי יַד־יְהוָֹה
18 І я побачив його, який до мене мовив: Спішись, вийди швидко з Єрусалиму, бо вони не приймуть твого свідоцтва про мене.	18 וָאֵרֶא אוֹתוֹ מְדַבֵּר אֵלַי חוּשָׁה צֵא בִמְהֵרָה מִירוּשָׁלָיִם כִּי לֹא־יְקַבְּלוּ אֶת־עֵדוּתְךָ עָלָי
19 А я сказав: Господи, та вони добре знають, що я кидав у в’язниці та бив по синагогах тих, що вірують у тебе.	19 וָאֹמַר הֲלֹא הֵם יוֹדְעִים אֵת אֲשֶׁר־הִשְׁלַכְתִּי אֶל־הַכֶּלֶא וְהִלְקֵיתִי בְּבָתֵּי הַכְּנֵסִיּוֹת אֵת הַמַּאֲמִינִים בָּךְ
20 А коли лилась кров Стефана, твого свідка, то і я сам стояв при тому й похваляв тих, що його вбивали, і стеріг їхню одежу.	20 וּבְהִשָּׁפֵךְ דַּם־אִסְטְפָנוֹס עֵדֶךָ אַף־אֲנִי עָמַדְתִּי שָׁם חָפֵץ בַּהֲרֵגָתוֹ וְשׁוֹמֵר אֶת־בִּגְדֵי הֹרְגָיו
21 Та він до мене мовив: Іди, бо я пошлю тебе до поган далеко.»	21 וַיֹּאמֶר אֵלַי לֵךְ כִּי אֲנִי אֶל הַגּוֹיִם עַד־לְמֵרָחוֹק אֲשַׁלְּחֶךָּ
22 І слухали вони його аж до цього слова, а потім зняли свій голос, кажучи: «Геть із землі такого! Йому не жити!»	22 וַיִּשְׁמְעוּ אֵלָיו עַד־הַדָּבָר הַזֶּה וַיִּשְׂאוּ אֶת־קוֹלָם וַיֹּאמְרוּ הָסִירוּ אִישׁ כָּזֶה מֵעַל הָאֲדָמָה כִּי אֵינֶנּוּ רָאוּי כִּי יִחְיֶה
23 І як вони кричали та одежею жбурляли й кидали в повітря порох,	23 וַיְהִי בִּהְיוֹתָם צֹעֲקִים וּמַשְׁלִיכִים אֶת־בִּגְדֵיהֶם מֵעֲלֵיהֶם וְזֹרְקִים עָפָר הַשָּׁמָיְמָה
24 тисяцький звелів увести його в твердиню і наказав бичами його допитати, щоб дізнатись, чого вони на нього так кричали.	24 וַיְצַו שַׂר הָאֶלֶף לְהוֹלִיכוֹ אֶל־הַמְצָד וַיֹּאמֶר לְבָדְקוֹ בְּמַלְקוּת לְמַעַן יֵדַע מַדּוּעַ הֵמָּה כָּכָה צֹעֲקִים עָלָיו
25 А як вони його простягнули лід ременями, Павло сказав до сотника, що стояв: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»	25 וַיְהִי כַּאֲשֶׁר אֻסַּר לְהַכּוֹתוֹ בִרְצוּעוֹת וַיֹּאמֶר אֶל־שַׂר הַמֵּאָה הָעֹמֵד עָלָיו הַאַף רִשְׁיוֹן לָכֶם לְהַכּוֹת אִישׁ רוֹמִי בְּלֹא־דִין וּמִשְׁפָּט
26 Почувши це сотник, пішов до тисяцького й доніс, кажучи: «(Вважай), що наміряєшся робити, бо цей чоловік — римський громадянин.»	26 וַיֵּלֶךְ שַׂר הַמֵּאָה כְּשָׁמְעוֹ אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה וַיַּגֵּד לְשַׂר הָאֶלֶף לֵאמֹר רְאֵה מַה־תַּעֲשֶׂה כִּי הָאִישׁ הַזֶּה רוֹמִי הוּא
27 І прийшов до Павла тисяцький та й питає: «Скажи мені, чи ти римлянин?» А він: «Так!»	27 וַיָּבֹא שַׂר־הָאֶלֶף וַיֹּאמַר אֱמָר־לִי הֲרוֹמִי אַתָּה וַיֹּאמֶר הֵן
28 Тоді тисяцький сказав: «Я за великі гроші здобув це громадянство.» А Павло мовив: «А я в ньому народився.»	28 וַיַּעַן שַׂר הָאֶלֶף אֲנִי בְּכֶסֶף רַב קָנִיתִי לִי מִשְׁפַּט הָאֶזְרָחוּת הַזֹּאת וַיֹּאמֶר פּוֹלוֹס וַאֲנִי אַף־נוֹלַדְתִּי בָהּ
29 І зараз відступили від нього ті, що хотіли робити над ним допит; та й тисяцький злякався, довідавшися, що то був римський громадянин і що він його зв’язав.	29 אָז הִרְפּוּ מִמֶּנּוּ הָאֲנָשִׁים אֲשֶׁר בָּאוּ לְבָדְקוֹ וְגַם־שַׂר הָאֶלֶף יָרֵא בְּדַעְתּוֹ כִּי־רוֹמִי הוּא וְהוּא אָסַר אוֹתוֹ
30 Наступного дня, бажаючи довідатися достеменно, в чому юдеї його винуватять, він зняв з нього кайдани і звелів зібратися первосвященикам і всій раді, і привівши Павла, поставив його перед ними.	30 וּמִמָּחֳרָת בִּקֵּשׁ לָדַעַת אֶל־נָכוֹן עַל־מֶה שׂטְנִים אוֹתוֹ הַיְּהוּדִים וַיַּתֵּר מוֹסְרוֹתָיו וַיְצַו לְהָבִיא אֶת־רָאשֵׁי הַכֹּהֲנִים וְאֶת־כָּל־הַסַּנְהֶדְרִין וַיּוֹרֶד אֶת־פּוֹלוֹס וַיַּעֲמִידֵהוּ בְּתוֹכָם