Лука 7

Біблія	Biblia Sagrada
1 Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум.	1 Cuando terminó de exponer todas sus enseñanzas al pueblo, entró en Cafarnaún.
2 А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього.	2 Un centurión tenía enfermo, a punto de morir, a un criado a quien estimaba mucho.
3 Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і вирятував слугу його.	3 Al oír hablar de Jesús, el centurión le envió unos ancianos de los judíos, rogándole que viniese a curar a su criado.
4 Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи «Він достойний, щоб ти йому зробив це	4 Ellos, presentándose a Jesús, le rogaban encarecidamente: «Merece que se lo concedas,
5 любить бо народ наш і збудував нам синагогу.»	5 porque tiene afecto a nuestra gente y nos ha construido la sinagoga».
6 І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати «Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти зайшов під мою крівлю.	6 Jesús se puso en camino con ellos. No estaba lejos de la casa, cuando el centurión le envió unos amigos a decirle: «Señor, no te molestes, porque no soy digno de que entres bajo mi techo;
7 Тому я й не насмілився іти до тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій.	7 por eso tampoco me creí digno de venir a ti personalmente. Dilo de palabra y mi criado quedará sano.
8 Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному Іди, і той іде; а іншому Ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму Зроби це, і той робить.»	8 Porque también yo soy un hombre sometido a una autoridad y con soldados a mis órdenes; y le digo a uno: “Ve”, y va; al otro: “Ven”, y viene; y a mi criado: “Haz esto”, y lo hace».
9 Почувши це Ісус, здивувався ним, і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним «Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри.»	9 Al oír esto, Jesús se admiró de él y, volviéndose a la gente que lo seguía, dijo: «Os digo que ni en Israel he encontrado tanta fe».
10 І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим.	10 Y al volver a casa, los enviados encontraron al siervo sano.
11 Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу.	11 Poco tiempo después iba camino de una ciudad llamada Naín, y caminaban con él sus discípulos y mucho gentío.
12 Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста.	12 Cuando se acercaba a la puerta de la ciudad, resultó que sacaban a enterrar a un muerto, hijo único de su madre, que era viuda; y un gentío considerable de la ciudad la acompañaba.
13 Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї «Не плач.»	13 Al verla el Señor, se compadeció de ella y le dijo: «No llores».
14 І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав «Юначе, кажу тобі, встань!»	14 Y acercándose al ataúd, lo tocó (los que lo llevaban se pararon) y dijo: «¡Muchacho, a ti te lo digo, levántate!».
15 І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері.	15 El muerto se incorporó y empezó a hablar, y se lo entregó a su madre.
16 Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили «Великий пророк устав між нами», і «Бог навідався до народу свого.»	16 Todos, sobrecogidos de temor, daban gloria a Dios diciendo: «Un gran Profeta ha surgido entre nosotros», y «Dios ha visitado a su pueblo».
17 Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні.	17 Este hecho se divulgó por toda Judea y por toda la comarca circundante.
18 Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів	18 Los discípulos de Juan le contaron todo esto. Y Juan, llamando a dos de sus discípulos,
19 і послав їх до Господа сказати «Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати»	19 los envió al Señor diciendo: «¿Eres tú el que ha de venir, o tenemos que esperar a otro?».
20 Прийшовши ті мужі до нього, кажуть «Йоан Христитель послав нас до тебе спитати Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати»	20 Los hombres se presentaron ante él y le dijeron: «Juan el Bautista nos ha mandado a ti para decirte: “¿Eres tú el que ha de venir, o tenemos que esperar a otro?”».
21 Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння.	21 En aquella hora curó a muchos de enfermedades, achaques y malos espíritus, y a muchos ciegos les otorgó la vista.
22 У відповідь Ісус сказав їм «Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина;	22 Y respondiendo, les dijo: «Id y anunciad a Juan lo que habéis visto y oído: los ciegos ven, los cojos andan, los leprosos quedan limpios y los sordos oyen, los muertos resucitan, los pobres son evangelizados.
23 і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.»	23 Y ¡bienaventurado el que no se escandalice de mí!».
24 А коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: «На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер?	24 Cuando se marcharon los mensajeros de Juan, se puso a hablar a la gente acerca de Juan: «¿Qué salisteis a contemplar en el desierto? ¿Una caña sacudida por el viento?
25 На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м’які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах.	25 Pues ¿qué salisteis a ver? ¿Un hombre vestido con ropas finas? Mirad, los que se visten fastuosamente y viven entre placeres están en los palacios reales.
26 На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка.	26 Entonces, ¿qué salisteis a ver? ¿Un profeta? Sí, os digo, y más que profeta.
27 Це той, про кого написано: Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою.	27 Este es de quien está escrito: “Yo envío mi mensajero delante de ti, el cual preparará tu camino ante ti”.
28 Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім — більший від нього.»	28 Porque os digo, entre los nacidos de mujer no hay nadie mayor que Juan. Aunque el más pequeño en el reino de Dios es mayor que él».
29 І ввесь народ, що його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана.	29 Al oír a Juan, todo el pueblo, incluso los publicanos, recibiendo el bautismo de Juan, proclamaron que Dios es justo.
30 А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христились від нього.	30 Pero los fariseos y los maestros de la ley, que no habían aceptado su bautismo, frustraron el designio de Dios para con ellos.
31 «До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? До кого ж вони подібні?	31 «¿A quién, pues, compararé los hombres de esta generación? ¿A quién son semejantes?
32 Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали! Ми вам співали жалобної, та ви не плакали!	32 Se asemejan a unos niños, sentados en la plaza, que gritan a otros aquello de: “Hemos tocado la flauta | y no habéis bailado, | hemos entonado lamentaciones, | y no habéis llorado”
33 Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете Він біса має!	33 Porque vino Juan el Bautista, que ni come pan ni bebe vino, y decís: “Tiene un demonio”;
34 Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, а ви кажете Це ненажера і п’яниця, приятель митарів та грішників.	34 vino el Hijo del hombre, que come y bebe, y decís: “Mirad qué hombre más comilón y borracho, amigo de publicanos y pecadores”.
35 І всі діти мудрости виправдали її.»	35 Sin embargo, todos los hijos de la sabiduría le han dado la razón».
36 Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом.	36 Un fariseo le rogaba que fuera a comer con él y, entrando en casa del fariseo, se recostó a la mesa.
37 Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку	37 En esto, una mujer que había en la ciudad, una pecadora, al enterarse de que estaba comiendo en casa del fariseo, vino trayendo un frasco de alabastro lleno de perfume y,
38 і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами.	38 colocándose detrás junto a sus pies, llorando, se puso a regarle los pies con las lágrimas, se los enjugaba con los cabellos de su cabeza, los cubría de besos y se los ungía con el perfume.
39 Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його це ж грішниця!	39 Al ver esto, el fariseo que lo había invitado se dijo: «Si este fuera profeta, sabría quién y qué clase de mujer es la que lo está tocando, pues es una pecadora».
40 Тоді Ісус заговорив до нього «Симоне, маю тобі щось сказати.» Той відповів «Кажи, Учителю».	40 Jesús respondió y le dijo: «Simón, tengo algo que decirte». Él contestó: «Dímelo, Maestro».
41 «Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят.	41 «Un prestamista tenía dos deudores: uno le debía quinientos denarios y el otro cincuenta.
42 А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити»	42 Como no tenían con qué pagar, los perdonó a los dos. ¿Cuál de ellos le mostrará más amor?».
43 Озвався Симон і каже «Гадаю, той, якому подарував більше.» Ісус сказав до нього «Ти судив добре.»	43 Respondió Simón y dijo: «Supongo que aquel a quien le perdonó más». Y él le dijo: «Has juzgado rectamente».
44 І, обернувшися до жінки, промовив до Симона «Ти бачиш оцю жінку Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям.	44 Y, volviéndose a la mujer, dijo a Simón: «¿Ves a esta mujer? He entrado en tu casa y no me has dado agua para los pies; ella, en cambio, me ha regado los pies con sus lágrimas y me los ha enjugado con sus cabellos.
45 Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги.	45 Tú no me diste el beso de paz; ella, en cambio, desde que entré, no ha dejado de besarme los pies.
46 Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги.	46 Tú no me ungiste la cabeza con ungüento; ella, en cambio, me ha ungido los pies con perfume.
47 Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.»	47 Por eso te digo: sus muchos pecados han quedado perdonados, porque ha amado mucho, pero al que poco se le perdona, ama poco».
48 Потім сказав до жінки «Прощаються тобі гріхи.»	48 Y a ella le dijo: «Han quedado perdonados tus pecados».
49 І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою «Хто це такий, що й гріхи відпускає	49 Los demás convidados empezaron a decir entre ellos: «¿Quién es este, que hasta perdona pecados?».
50 До жінки ж він промовив «Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.»	50 Pero él dijo a la mujer: «Tu fe te ha salvado, vete en paz».