Буття 8

Біблія	Biblia Sagrada
1 Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати.	1 Entonces Dios se acordó de Noé, de todas las fieras y de todo el ganado que estaban con él en el arca; Dios hizo soplar el viento sobre la tierra y el agua comenzó a bajar.
2 Джерела безодні й небесні загати замкнулись, і дощ із неба припинився.	2 Se cerraron los manantiales del abismo y las compuertas del cielo, y cesó la lluvia del cielo.
3 Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п’ятдесят днів, опали;	3 El agua se fue retirando poco a poco de la tierra y decreció, de modo que a los ciento cincuenta días,
4 і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату.	4 el día diecisiete del mes séptimo, el arca encalló sobre las montañas de Ararat.
5 А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів’я.	5 El agua continuó disminuyendo hasta el mes décimo, y el día primero de ese mes asomaron los picos de las montañas.
6 По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі,	6 Pasados cuarenta días, Noé abrió la claraboya que había hecho en el arca
7 і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі.	7 y soltó el cuervo, que estuvo saliendo y retornando hasta que se secó el agua en la tierra.
8 Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі.	8 Después soltó la paloma, para ver si había menguado el agua sobre la superficie del suelo.
9 Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе.	9 Pero la paloma no encontró donde posarse y volvió al arca, porque todavía había agua sobre la superficie de toda la tierra. Él alargó su mano, la agarró y la metió consigo en el arca.
10 Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега.	10 Esperó otros siete días y de nuevo soltó la paloma desde el arca.
11 І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили.	11 Al atardecer, la paloma volvió con una hoja verde de olivo en el pico. Noé comprendió que el agua había menguado sobre la tierra.
12 Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього.	12 Esperó todavía otros siete días y soltó la paloma, que ya no volvió.
13 На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, — аж ось поверхня землі була суха,	13 El año seiscientos uno, el día primero del mes primero se secó el agua en la tierra. Noé abrió la claraboya del arca, miró y vio que la superficie del suelo estaba seca.
14 а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла.	14 El día veintisiete del mes segundo la tierra estaba seca.
15 Тоді Бог сказав до Ноя:	15 Entonces dijo Dios a Noé:
16 Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою.	16 «Sal del arca con tu mujer, tus hijos y tus nueras.
17 Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі.	17 Haz salir también todos los animales que están contigo, todas las criaturas: aves, ganados y reptiles; que se muevan por la tierra, sean fecundos y se multipliquen en ella».
18 І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів.	18 Salió, pues, Noé con sus hijos, su mujer y sus nueras.
19 Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу.	19 También salieron del arca, por familias, todos los animales, todos los ganados, todas las aves y todos los reptiles que se mueven sobre la tierra.
20 Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику.	20 Noé construyó un altar al Señor, tomó animales y aves de toda especie pura y los ofreció en holocausto sobre el altar.
21 Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був.	21 El Señor olió el aroma que aplaca y se dijo: «No volveré a maldecir el suelo a causa del hombre, porque la tendencia del corazón humano es mala desde la juventud. No volveré a destruir a los vivientes como acabo de hacerlo.
22 Покіль земля землею, — сівба й жнива, холод і спека, літо й зима, день і ніч не перестануть більше бути.	22 Mientras dure la tierra no han de faltar | siembra y cosecha, frío y calor, | verano e invierno, día y noche».