Буття 8

Біблія	EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS
1 Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати.	1 Entonces Dios se acordó de Noé y de todos los animales salvajes y domésticos que estaban con él en el arca. Hizo soplar un viento sobre la tierra, y las aguas empezaron a bajar.
2 Джерела безодні й небесні загати замкнулись, і дощ із неба припинився.	2 Se cerraron las fuentes del océano y las compuertas del cielo, y cesó la fuerte lluvia que caía del cielo.
3 Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п’ятдесят днів, опали;	3 Poco a poco las aguas se fueron retirando de la tierra; y al cabo de ciento cincuenta días ya habían disminuido tanto,
4 і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату.	4 que el decimoséptimo día del séptimo mes, el arca se detuvo sobre las montañas de Ararat.
5 А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів’я.	5 Así continuaron disminuyendo paulatinamente hasta el décimo mes; y el primer día del décimo mes aparecieron las cimas de las montañas.
6 По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі,	6 Al cabo de cuarenta días, Noé abrió la ventana que había hecho en el arca,
7 і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі.	7 y soltó un cuervo, el cual revoloteó, yendo y viniendo hasta que la tierra estuvo seca.
8 Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі.	8 Después soltó una paloma, para ver si las aguas ya habían bajado.
9 Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе.	9 Pero la paloma no pudo encontrar un lugar donde apoyarse, y regresó al arca porque el agua aún cubría toda la tierra. Noé extendió su mano, la tomó y la introdujo con él en el arca.
10 Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега.	10 Luego esperó siete días más, y volvió a soltar la paloma fuera del arca.
11 І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили.	11 Esta regresó al atardecer, trayendo en su pico una rama verde de olivo. Así supo Noé que las aguas habían terminado de bajar.
12 Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього.	12 Esperó otros siete días y la soltó nuevamente. Pero esta vez la paloma no volvió.
13 На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, — аж ось поверхня землі була суха,	13 La tierra comenzó a secarse en el año seiscientos uno de la vida de Noé, el primer día del mes. Noé retiró el techo del arca, y vio que la tierra se estaba secando.
14 а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла.	14 Y el vigesimoséptimo día del mes, la tierra ya estaba seca.
15 Тоді Бог сказав до Ноя:	15 Entonces Dios dijo a Noé:
16 Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою.	16 «Sal del arca con tu mujer, tus hijos y las mujeres de tus hijos.
17 Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі.	17 Saca también a todos los seres vivientes que están contigo –aves, ganado o cualquier clase de animales que se arrastran por el suelo– y que ellos llenen la tierra, sean fecundos y se multipliquen»,
18 І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів.	18 Noé salió acompañado de sus hijos, de su mujer y de las mujeres de sus hijos.
19 Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу.	19 Todo lo que se mueve por el suelo; todas las bestias, todos los reptiles y todos los pájaros salieron del arca, un grupo detrás de otro.
20 Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику.	20 Luego Noé levantó un altar al Señor, y tomando animales puros y pájaros puros de todas clases, ofreció holocaustos sobre el altar.
21 Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був.	21 Cuando el Señor aspiró el aroma agradable, se dijo a sí mismo: «Nunca más volveré a maldecir el suelo por causa del hombre, porque los designios del corazón humano son malos desde su juventud; ni tampoco volveré a castigar a todos los seres vivientes, como acabo de hacerlo.
22 Покіль земля землею, — сівба й жнива, холод і спека, літо й зима, день і ніч не перестануть більше бути.	22 De ahora en adelante, mientras dure la tierra, no cesarán la siembra y la cosecha, el frío y el calor, el verano y el invierno, el día y la noche».