Буття 26

¹ А був голод у краю, крім того першого голоду, який був за часів Авраама. Тоді пішов Ісаак до Авімелеха, філістимлянського царя, в Герар.

² Господь же з’явився йому й сказав: Не спускайся в Єгипет, живи в краю, що його вкажу тобі.

³ Перебувай у цьому краю, а я буду з тобою і благословитиму тебе: тобі бо й твоєму потомству дам усі ці землі й додержу клятву, що нею клявсь я Авраамові, твоєму батькові.

⁴ Я розмножу твоє потомство, як зорі на небі, і дам твоєму потомству всі ці землі. Твоїм потомством будуть благословити себе всі народи землі,

⁵ за те, що Авраам послухав мого голосу й зберігав мої приписи, мої заповіді, мої постанови та мої закони.

⁶ І проживав Ісаак у Герарі.

⁷ Спитали його раз місцеві люди про його жінку, а він сказав: Вона моя сестра; бо боявся сказати: моя жінка, щоб його не вбили місцеві люди через Ревеку, бо була гарна з виду.

⁸ Та одного разу, коли він побував там довгий час, Авімелех, філістимлянський цар, поглянув у вікно й побачив, а тут Ісаак жартує з Ревекою, своєю жінкою.

⁹ Тоді Авімелех прикликав Ісаака й каже: Оце вона справді твоя жінка! Як же ти міг казати: Вона моя сестра? А Ісаак відповів йому: Я бо думав собі, щоб мені не вмерти через неї.

¹⁰ На це каже Авімелех: Що ти нам вдіяв? Хтонебудь з моїх людей міг був легко побути з твоєю жінкою і ти був би навів на нас гріх.

¹¹ І видав Авімелех до всього народу такий наказ: Хто доторкнеться до цього чоловіка або його жінки, буде покараний смертю.

¹² Посіяв Ісаак у тому краї і зібрав цього року сторицею; Господь щастив йому.

¹³ Він почав багатіти й розбагатів та й ставав дедалі більш і більш багатим, аж поки не зробився великим багачем.

¹⁴ Були ж у нього отари овець і череди товару та й челяді багато; так що філістимляни були заздрі йому.

¹⁵ Тим то всі криниці, що їх повикопували були слуги його батька, за життя Авраама, його батька, філістимляни позасипали й позабивали землею.

¹⁶ Тож Авімелех сказав до Ісаака: Іди від нас, бо ти став куди сильніший, ніж ми.

¹⁷ Пішов Ісаак звідтіля і розташувався в Герар-долині, і там осівся.

¹⁸ І повідкопував Ісаак знову ті криниці, що їх вони були викопали за життя Авраама, його батька, а філістимляни після смерти Авраама позасипали, і назвав їх іменами, якими був назвав їх батько його.

¹⁹ Як слуги Ісаака копали в долині й знайшли там криницю живої води,

²⁰ герарські пастухи заходилися сваритися з пастухами Ісаака, кажучи: Це наша вода! Тому прозвав він цю криницю Єсек, бо вони з ним сперечалися.

²¹ Та й викопали вони другу криницю, але й за неї посварилися; тому назвав він її Сітна.

²² Тоді переселився він звідтіль і викопав іншу криницю, то за цю вже не сварилися. Тому назвав її Реховот: тепер бо, мовляв, Господь дав нам простір, і розростемося в цьому краю.

²³ Звідтіля піднявся він до Версавії.

²⁴ І з’явився йому Господь тієї ночі та й мовив: Я — Бог Авраама, батька твого. Не бійся, бо я з тобою. Благословлю тебе й розмножу твоє потомство через Авраама, слугу мого.

²⁵ Спорудив він там жертовник, призвав Господнє ім’я і нап’яв там свій намет, а його слуги викопали там криницю.

²⁶ Тоді прийшли до нього з Герару Авімелех і Ахуззат, його друг, та Фіхол, начальник його війська.

²⁷ І каже до них Ісаак: Чого ви прийшли до мене? Ви ж ненавидите мене, прогнали геть від себе.

²⁸ А вони кажуть: Ми побачили ясно, що Господь є з тобою, то й кажемо: нехай між нами буде клятва, між нами й тобою, і укладімо договір з тобою,

²⁹ що ти не будеш нам чинити лиха, як ми й тебе не торкали, а лиш добро чинили тобі та й відпустили тебе в мирі; тепер ти благословенний Господом.

³⁰ Тоді справив їм Ісаак бенкет і їли вони й пили.

³¹ А рано вранці встали й поклялись один одному. І відпустив їх, і вони пішли собі від нього в мирі.

³² Того ж самого дня сталося, що прийшли слуги Ісаака й сповістили його про криницю, яку викопали. Вони бо сказали йому: Ми знайшли воду.

³³ І він назвав її: Шева, тому й назва того міста Беер-Шева (Версавія) аж по цей день.

³⁴ Коли Ісавові було сорок років, він узяв собі за жінку Юдиту, дочку Беері, хеттита, і Басмат, дочку Елона, хеттита.

³⁵ І гірко було Ісаакові та Ревеці через них на серці.