| 1 ܨܠܘܬܗ ܕܚܒܩܘܩ ܢܒܝܐ | 1 Молитва Авакума пророка. На жалобний тон. |
| 2 ܡܪܝܐ ܫܡܥܬ ܫܡܟ ܘܕܚܠܬ ܡܪܝܐ ܥܒ̈ܕܝܟ ܒܓܘ ܫܢ̈ܝܐ ܕܚ̈ܝܐ ܒܓܘ ܫܢ̈ܝܐ ܬܬܝܕܥ ܒܪܘܓܙܐ ܪ̈ܚܡܝܟ ܐܬܕܟܪ | 2 О Господи! Почув я вість про тебе. О Господи! Злякавсь я твого діла. За наших часів оживи його, за наших часів дай його знати! У гніві згадай про милосердя! |
| 3 ܐܠܗܐ ܡܢ ܬܝܡܢܐ ܐܬܐ ܘܩܕܝܫܐ ܡܢ ܛܘܪܐ ܕܦܪܢ ܐܬܟܣܝܘ ܫܡܝܐ ܡܢ ܙܝܘܗ ܕܡܫܒܚܐ ܘܬܫܒܘܚܬܗ ܐܬܡܠܝܬ ܐܪܥܐ | 3 Бог від Теману прибуває, Святий — від Паран-гори. Його велич небо окриває, і земля повна його слави. |
| 4 ܘܙܗܪܗ ܐܝܟ ܢܘܗܪܐ ܢܗܘܐ ܒܩܪܝܬܐ ܕܐܝ̈ܕܘܗܝ ܢܣܝܡ ܥܘܫܢܗ ܒܠܩܚܐ | 4 Сяйво його, немов світло денне, з рук у нього блискає проміння; там — сховок його сили! |
| 5 ܩܕܡܘܗܝ ܐܙܠ ܡܘܬܐ ܘܢܦܩܐ ܛܝܪܐ ܠܪܓܠܗ | 5 Перед ним іде зараза, а поза ним виходить трясця. |
| 6 ܩܡ ܘܡܫܚܗ̇ ܠܐܪܥܐ ܚܪ ܘܕܓܠ ܥܡ̈ܡܐ ܐܬܒܕܪܘ ܛܘܪ̈ܐ ܕܡܢ ܥܠܡ ܘܐܬܡܟܟ ܪ̈ܡܬܐ ܕܡܢ ܥܠܡܝܢ ܕܝܠܗ ܐܢܝܢ ܗ̈ܠܟܬܐ ܕܡܢ ܥܠܡ | 6 6 Встає він — і трясе землею; глядить він — і дрижать народи. Гори вічні розвалюються, і хиляться горби відвічні — його дороги споконвічні. |
| 7 ܬܚܝܬ ܐܘܢ ܚܙܝܬ ܡܫܟܢܐ ܕܟܘܫܢ ܢܙ̈ܘܥܢ ܝܪ̈ܝܥܬܐ ܕܐܪܥܐ ܕܡܕܝܢ | 7 Я бачив, як кушанські шатра посумніли, намети Мідіян-краю затремтіли. |
| 8 ܥܠ ܢܗܪ̈ܘܬܐ ܪܓܙ ܡܪܝܐ ܒܢܗܪ̈ܘܬܐ ܪܘܓܙܟ ܘܒܝܡܐ ܚܐܦܟ ܪܟܒܬ ܥܠ ܪ̈ܟܫܟ ܘܥܠ ܡܪܟܒܬܐ ܕܦܘܪܩܢܟ | 8 Хіба на ріки, Господи, палає гнів твій? Хіба на ріки, на море — твоє обурення, що ти сідаєш на коней твоїх верхи, на твої переможні колісниці? |
| 9 ܡܬܬܥܪܘ ܬܬܥܝܪ ܩܫܬܟ ܘܢܣܒܥܘܢ ܓܐܪ̈ܐ ܒܡܐܡܪܟ ܡܫܒܚܐ ܘܐܪܥܐ ܒܢܗܪ̈ܘܬܐ ܬܬܚܪܬ | 9 Ти добуваєш лук твій, ти насичуєш стрілами його тятиву. Ти розриваєш землю ручаями. |
| 10 ܚܙܐܘܟ ܛܘܪ̈ܐ ܘܙܥܘ ܘܙܪܝܦܬܐ ܕܡ̈ܝܐ ܥܒܪܬ ܘܐܪܝܡ ܬܗܘܡܐ ܩܠܗ ܘܪܘܡܐ ܕܐܝ̈ܕܘܗܝ ܫܩܠ | 10 Гори, побачивши тебе, трясуться; навала вод проходить, безодня стогне вголос, здіймає руки свої вгору. |
| 11 ܫܡܫܐ ܘܣܗܪܐ ܩܡܘ ܒܡܕܝܪ̈ܝܗܘܢ ܘܒܢܘܗܪܐ ܕܓܐܪ̈ܝܟ ܡܗܠܟܝܢ ܘܒܙܗܪܐ ܕܒܪ̈ܩܐ ܕܢܝ̈ܙܟܝܟ | 11 Сонце і місяць спинились у своїм житлі; при світлі стріл твоїх вони тікають, при сяйві блискавиці твого списа. |
| 12 ܒܚܡܬܐ ܬܕܪܘܟ ܥܠ ܐܪܥܐ ܘܒܪܘܓܙܐ ܬܕܘܫ ܥܡ̈ܡܐ | 12 Ти в гніві по землі ступаєш, в обуренні народи топчеш. |
| 13 ܢܦܩܬ ܠܡܦܪܩ ܠܥܡܟ ܘܠܡܦܪܩ ܠܡܫܝܚܟ ܦܣܩܬ ܪܝܫܐ ܡܢ ܒܝܬܗ ܕܥ̇ܘܠܐ ܘܐܫܠܚܬܝܗܝ ܡܢ ܫܬܐ̈ܣܘܗܝ ܘܥܕܡܐ ܠܨܘܪܗ ܠܥܠܡܝܢ | 13 Ти вирушив народ твій рятувати, помазаника твого спасати. Ти розбив дім нечестивця, ти оголив його підвалини до скелі. |
| 14 ܦܚܬܬ ܒܚܘܛܪ̈ܘܗܝ ܪ̈ܝܫܐ ܕܫ̈ܠܝܛܢܘܗܝ ܕܐܬܬܟܠܘ ܒܫܝܚܢܘܬܗܘܢ ܕܢܐܟܠܘܢ ܒܛܘܫܝܐ ܠܡܣ̈ܟܢܐ | 14 Ти прошив списами голову його вояків, що кинулися бурею, щоб нас розігнати, щоб з радістю пожерти бідолаху в тайнім місці. |
| 15 ܕܪܟܬ ܒܝܡܐ ܥܠ ܪ̈ܟܫܟ ܘܟܢܫܐ ܕܡ̈ܝܐ ܣ̈ܓܝܐܐ | 15 Твоїми кіньми топчеш море, — шумовиння вод великих. |
| 16 ܫܡܥܬ ܘܙܥܬ ܟܪܣܝ ܠܘܩܒܠ ܡܡܠܠܐ ܕܣ̈ܦܘܬܝ ܥܠ ܪܬܝܬܐ ܒܓܪ̈ܡܝ ܘܒܘܪ̈ܟܝ ܙܥ ܕܒܕܩ ܠܝ ܘܚܘܝܢܝ ܝܘܡܐ ܕܐܘܠܨܢܐ ܕܐܬܐ ܥܠ ܥܡܐ | 16 Почув я це, і затремтіло моє нутро; на вість про це уста в мене задрижали. Біль проймає мої кості, і ступні мої підо мною захитались. Я жду спокійно на день нещастя, щоб упало на народ, який на нас нападає. |
| 17 ܡܛܠ ܕܬܬܐ ܠܐ ܦܪܥܬ ܘܠܝܬ ܛܪ̈ܦܐ ܒܓܦܬܐ ܟܕܒ ܐܒܗ ܕܙܝܬܐ ܘܐܕܪ̈ܐ ܠܐ ܥܒܕܘ ܥܒܘܪܐ ܓܡܪܬ ܥܢܐ ܡܢ ܓܙܪ̈ܐ ܘܠܝܬ ܬܘܪ̈ܐ ܒܒܩܪ̈ܐ | 17 Та хоч би й не цвіла смоківниця вже більше, у виноградниках не було врожаю; хоч би й завів плід дерева оливкового, і ниви не родили більше хліба, зникли з кошари вівці, і не було в хлівах товару, — |
| 18 ܐܢܐ ܕܝܢ ܒܡܪܝܐ ܐܕܘܨ ܘܐܪܘܙ ܒܐܠܗܐ ܦܪܘܩܝ | 18 я все ж таки в Господі буду радіти, і веселитись у Бозі, моїм Спасителі. |
| 19 ܡܪܐ ܡܪ̈ܘܬܐ ܚܝܠܝ ܕܥܒܕ ܪ̈ܓܠܝ ܐܝܟ ܕܐܝܠܐ ܘܥܠ ܪܘܡܝ ܐܩܝܡܢܝ ܕܐܙܡܪ ܒܬܫ̈ܒܚܬܗ | 19 Господь — мій Владика, він моя сила. Він робить мої ноги, немов у сарни, і на верховини він виведе мене. Провідникові хору. На струнних приладах. |
