| 1 ܘܒܢܝܡܝܢ ܐܘܠܕ ܠܒܠܥ ܒܘܟܪܗ ܘܠܐܟܒܪ ܬܢܝܢܐ ܘܠܐܫܟܘܠ ܬܠܝܬܝܐ | 1 Як Самуїл постарівся, настановив своїх синів суддями над Ізраїлем. |
| 2 ܘܠܓܪܐ ܪܒܝܥܝܐ ܘܠܢܥܡܢ ܚܡܝܫܝܐ ܘܠܐܚܝ ܫܬܝܬܝܐ ܘܐܪܘܫ ܫܒܝܥܝܐ ܘܡܦܝܡ ܬܡܝܢܝܐ ܘܚܦܝܡ ܬܫܝܥܝܐ ܘܐܕܪ ܥܣܝܪܝܐ | 2 Найстарший його син звався Йоіл, а другий — Авія; ці суддювали в Версавії. |
| 3 ܘܗܘܘ ܒ̈ܢܝܐ ܠܒܠܥ ܐܒܕܘ ܘܓܕܐ ܘܐܒܝܗܘܪ | 3 Та не ходили його сини його слідами: їх тягло до наживи, вони брали дарунки й кривили правдою. |
| 4 ܘܐܒܝܫܘܥ ܘܢܥܡܢ ܘܐܚܝܐ | 4 От і зійшлись усі старші Ізраїля, прийшли в Раму до Самуїла |
| 5 ܘܫܦܝܡ ܘܚܘܦܡ ܘܐܚܝܪܡ | 5 і промовили до нього: «Ти вже старий; сини ж твої не ходять твоїми слідами. Настанови, отже, царя над нами, щоб правив нами, як воно діється в усіх народів.» |
| 6 ܗܠܝܢ ܒܢ̈ܝܐ ܕܐܒܝܗܘܪ ܘܗܠܝܢ ܐܢܘܢ ܪ̈ܝܫܝ ܐܒ̈ܗܬܗܘܢ ܠܫܪ̈ܒܬܗܘܢ ܘܓܠܝܘ ܠܦܩܥܬܐ | 6 Не вподобалося Самуїлові, що вони сказали так: дай нам, мовляв, царя щоб нами правив! Тим то він помоливсь до Господа, |
| 7 ܕܢܥܡܢ | 7 але Господь сказав до Самуїла: «Слухай голос народу в усьому, що вони тобі скажуть: то не тебе вони відкинули: ні, вони мене відкинули, щоб я не царював над ними. |
| 8 Так само, як завжди поводилися зо мною з того часу, як я їх вивів був із Єгипту, й досі, — покидали мене й служили богам іншим, — отак вони поводяться й з тобою. |
| 9 ܘܐܬܝܠܕ ܡܢ ܚܪܫ ܐܢܬܬܗ ܠܝܘܒܒ ܘܠܨܒܝܐ ܘܠܡܠܟܘܡ | 9 Та, проте, ти слухай їхній голос; тільки ж попередь їх добре та поясни їм право царя, що царюватиме над ними.» |
| 10 ܘܠܡܢܫܐ ܘܠܣܪܝܐ ܘܠܝܪܡܢܐ ܘܠܝܨܒܨ ܗܠܝܢ ܒܢ̈ܘܗܝ ܪ̈ܝܫܝ ܐܒܗ̈ܬܐ | 10 Самуїл переказав усі слова Господні народові, що домагався царя у нього. |
| 11 ܡܚܫܝܡ ܐܘܠܕ ܠܐܚܝܛܘܒ ܘܠܐܠܝܦܠܓ | 11 Він сказав: «Ось яке буде право царя, що царюватиме над вами: синів ваших він візьме і приділить їх собі до колісниць та коней, і вони будуть бігати перед його колісницею. |
| 12 ܘܒܢ̈ܘܗܝ ܕܐܠܝܦܠܓ ܥܘܒܝܕ ܘܡܫܠܡ ܘܫܡܝܪ ܘܗܘ ܒܢܐ ܠܐܝܘ ܘܠܠܘܕ ܘܠܟܦܪ̈ܘܢܝܗ̇ | 12 Він настановить собі начальників над тисячами і начальників над півсотнями; звелить їм орати свої ниви та жати хліб свій, і виробляти собі військову зброю та знаряддя до своїх колісниць. |
| 13 ܘܗܘܐ ܪܝܫܐ ܕܐܒ̈ܗܬܐ ܥܠ ܝܬܒ̈ܝ ܓܬ | 13 Та й дочок ваших він собі візьме за благовонниць, куховарок і пекарок. |
| 14 ܫܝܫܩ ܘܝܪܡܘܬ | 14 Поля ваші та виноградники й сади оливні — найкращі — він забере й роздасть своїм слугам, |
| 15 ܘܙܒܕܝܐ ܘܥܕܪܘ ܘܥܕܝ | 15 З вашого посіву та винограднику він буде вимагати десятину й роздаватиме її своїм скопцям та слугам. |
| 16 ܘܡܢܟܠ ܘܐܢܫܦܝ | 16 Слуг ваших і слугинь, і щонайкращий скот ваш і ослів ваших він забере й поставить їх для себе до роботи, |
| 17 Дрібну скотину вашу він одесяткує, й самі ви станете його рабами! |
| 18 І коли будете нарікати на вашого царя, що ви ж собі вибрали, Господь тоді вас слухати не буде.» |
| 19 Народ же не хотів слухати Самуїла й мовив: «Ні, хай буде цар над нами! |
| 20 І щоб ми були також як усі народи, і цар наш судив нас, щоб виступав перед нами й провадив наші війни.» |
| 21 Самуїл вислухав усі слова народу й переказав їх Господеві. |
| 22 Господь же сказав до Самуїла: «Вволь їхню волю, постав царя над ними.» І Самуїл звелів мужам ізраїльським: «Ідіте кожен у своє місто.» |
| 23 ܘܥܒܪܘܢ ܘܙܒܕܝ ܘܚܢܝܢ | |
| 24 ܘܚܢܢܝܐ ܘܥܘܠܘܡ ܘܥܢܬܘܬ | |
| 25 ܘܦܪܝܐ ܘܦܐܝܠ ܒ̈ܢܝ ܫܝܫܩ | |
| 26 ܘܫܡܪܝܐ | |
| |
| 28 ܗܠܝܢ ܪ̈ܫܝ ܐܒܗ̈ܬܐ ܠܬܘ̈ܠܕܬܗܘܢ ܗܠܝܢ ܕܗܢܘܢ ܝܬ̇ܒܝܢ ܗܘܘ ܒܐܘܪܫܠܡ ܩܕܡܝܬ | |
| 29 ܘܒܓܒܥܘܢ ܝܬܒ ܗܘܐ ܐܒܘܗܝ ܕܓܒܥܘܢ ܘܫܡܐ ܕܐܢܬܬܗ ܡܥܟܐ | |
| 30 ܘܒܪܗ ܒܘܟܪܗ ܥܒܪܘܢ ܘܩܝܫ ܘܒܠܥ ܘܢܕܒ | |
| 31 ܘܓܕܘܕ ܘܐܚܝܒ ܘܝܒܙܪ | |
| 32 ܘܡܩܠܘܬ ܘܡܩܠܘܬ ܐܘܠܕ ܡܐܐ ܐܦ ܗܢܘܢ ܝܬ̇ܒܝܢ ܗܘܘ ܠܘܩܒܠ ܐܚ̈ܝܗܘܢ ܒܐܘܪܫܠܡ | |
