Буття 41

¹ Два роки по тому приснився й фараонові сон: стоїть він ніби над Нілом.

² А тут із Нілу виходять семеро корів, гарних на вид і ситих, та й пасуться в очеретах.

³ Та ось і других сім корів, поганих на вид і худих, виходять за ними з Нілу та й стоять на березі Нілу.

⁴ І пожерли корови, погані з виду й худі, сім корів гарних на вид і ситих. І фараон прокинувся.

⁵ Але заснув він і сниться йому знов: оце сім колосків, повних й гарних, вилонюються з одного стебла.

⁶ А потому сім інших колосків, тоненьких, висушених східнім вітром, виростають за ними.

⁷ І поглинули тоненькі колоски сім колосків повних і гарних. Та й прокинувся фараон, — а це ж тільки сон.

⁸ Але вранці стривожився його дух. Тим то послав він скликати всіх єгипетських віщунів та й усіх мудреців, і оповів їм фараон свої сни, але ніхто не міг їх розгадати фараонові.

⁹ Тоді головний підчаший озвався до фараона, кажучи: Нині визнаю я свою вину.

¹⁰ Фараон розгнівався був на своїх слуг, то й віддав мене до ув’язнення у дім начальника варти, мене і головного пекаря.

¹¹ І снився нам, мені та й йому, тієї самої ночі сон, а снилось нам кожному відповідно до його сну.

¹² Був же там з нами хлопець єврей, слуга начальника варти. От ми й оповіли йому наші сни, й він нам пояснив їх, пояснив кожному відповідно до його сну.

¹³ І точнісінько, як він нам пояснив, так і справдилося: мене повернено на моє місце, а того повісили.

¹⁴ Тоді фараон послав покликати Йосифа, і його притьмом вивели з темниці. Поголив він свою бороду, змінив одежу і прийшов до фараона.

¹⁵ І каже фараон до Йосифа: Снив я сон, та немає такого, хто б його розгадав. Про тебе ж я чув, кажуть, що коли почуєш якийсь сон, то знаєш його розгадати.

¹⁶ На те відрік Йосиф фараонові: Не я, а Бог дасть фараонові одвіт прихильний.

¹⁷ Отож і заговорив фараон до Йосифа: Снилось мені, що я стою на березі Нілу.

¹⁸ Аж ось виходять з Нілу сім корів, ситих і гарних, та й пасуться в комиші.

¹⁹ Але за ними виходять сім інших корів, марних, на вид вельми поганих і худих на тілі; таких поганющих не бачив я в усій країні Єгипетській.

²⁰ І ті худі та погані корови пожерли перших сім товстих.

²¹ Та хоч вони їх і пожерли, а й знаку не було, що вони їх пожерли: вигляд мали вони поганий, як і раніше. Тут я і прокинувся.

²² А потім уві сні я бачив, як сім колосків вилонюються з одного стебла, дебелих і добрих.

²³ Та ось сім інших колосків, сухих, тонких, спалених східнім вітром, виростають за ними.

²⁴ І поглинули тоненькі колоски сім колосків добрих. Я оповів це віщунам, але немає такого, хто б мені його вияснив.

²⁵ Тож і каже Йосиф фараонові: Сон фараона єдиний. Бог дав знати фараонові, що буде чинити.

²⁶ Сім тучних корів — це сім років, і сім колосків добрих — це теж сім років. Це один сон.

²⁷ А сім корів худих та поганих, що вийшли за ними, — це сім років, так само й сім колосків порожніх, спалених східнім вітром; настане сім років голодних.

²⁸ Воно й є те, що я сказав фараонові: Бог показав фараонові, що буде він чинити.

²⁹ Ось приходить сім років великого достатку в цілій Єгипетській країні,

³⁰ але після них настане сім років голодних, і забудеться тучність Єгипетської країни: голод виснажить увесь край.

³¹ Ніхто не знатиме достатку в країні через той голод, що настане потім, тяжкий бо буде вельми.

³² А сон фараонові приснився аж двічі тому, що вирішено це від Бога, і Бог скоро виконає це.

³³ Отож нехай фараон підшукає собі чоловіка второпного й розумного та й поставить його над Єгипетською країною.

³⁴ Нехай фараон настановить правителів над країною, і вони відберуть п’ятину з Єгипетського краю за сім урожайних років;

³⁵ нехай вони збирають усі харчі в тих сімох тучних роках, які настануть, і нехай зсипають збіжжя під оруду фараона, і тим запровадять хлібозаготівлю по містах та й будуть берегти її.

³⁶ Ті харчі стануть запасом для країни на сім голодних років, які навідають Єгипетський край, щоб так країна не вигинула від голоду.

³⁷ Сподобалось це слово фараонові й усім слугам,

³⁸ та й промовив фараон до своїх слуг: Чи ж знайдемо ми такого чоловіка, як оцей, щоб дух Божий жив у ньому?

³⁹ А до Йосифа фараон сказав: Бог дав тобі знати все те, тим то й немає іншого такого кмітливого та розумного, як ти.

⁴⁰ Ти будеш над моїм домом, і твоє слово слухатиме ввесь мій народ; тільки престолом буду я від тебе більший.

⁴¹ Тоді фараон сказав до Йосифа: Гляди ж, настановляю тебе над усією країною Єгипетською.

⁴² І знявши фараон з руки своєї перстень із печаткою, настромив його Йосифові на руку, вдягнув його в шати вісонові, вклав золотий ланцюг йому на шию

⁴³ і повелів йому їхати в другій після своєї колісниці, а перед ним вигукувано: Аврех! Отож поставив його над усім краєм Єгипту.

⁴⁴ Тоді промовив ще фараон до Йосифа: Я — фараон, але без тебе ніхто не підведе ні руки, ні ноги в усій країні Єгипетській.

⁴⁵ І дав фараон Йосифові ім’я Цефенат-Панеах, а за жінку дав йому Аснат, дочку Потіфера, священика з Ону. І вибрався Йосиф по Єгипетській землі.

⁴⁶ Було ж Йосифові тридцять років, як він станув перед фараоном, єгипетським царем. І вийшов Йосиф від фараона і пройшов усю Єгипетську країну.

⁴⁷ Земля родила наче пригорщами за сім урожайних років.

⁴⁸ А він збирав усякі харчі за тих сім щедрих років, які були в Єгипетськім краї, і складав харчі по містах, купчивши в кожному місті врожай з поля, що було навкруги нього.

⁴⁹ І нагромадив Йосиф збіжжя, як морського піску, і то таку велику силу, що перестав лічити, бо безліч його було.

⁵⁰ Перед тим же, заки настав голодний рік, народилося в Йосифа двоє синів, що їх уродила йому Аснат, дочка Потіфера, священика з Ону.

⁵¹ Йосиф назвав первородного ім’ям Менаше (Манассія), бо- мовляв, Бог дав мені забути всю мою недолю і ввесь дім батька мого.

⁵² А другому дав він ім’я Ефраїм, бо — мовляв, Бог зробив мене плодовитим у землі горя мого.

⁵³ Коли ж минуло сім років достатку, що був в Єгипетській країні,

⁵⁴ і почали наставати сім голодних років, як це передсказав був Йосиф, голод запанував по всіх краях, але в цілій Єгипетській країні був хліб.

⁵⁵ Якже зголодніла вся Єгипетська країна, і люди закричали до фараона за хлібом, то фараон казав до єгиптян: Ідіть до Йосифа та й чиніть, що він вам скаже!

⁵⁶ А голод був по всій землі. Тоді Йосиф відчинив усі засіки і продавав хліб єгиптянам, бо голод міцнішав у Єгипетськім краю.

⁵⁷ І кинулися зо всіх земель люди до Йосифа купувати збіжжя, бо голод лютував по всій землі.