Іван 1

¹ Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог.

² З Богом було воно споконвіку.

³ Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.

⁴ У ньому було життя, і життя було — світло людей.

⁵ І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.

⁶ Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому — Йоан.

⁷ Прийшов він свідком — свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.

⁸ Не був він світло — був лише, щоб свідчити світло.

⁹ Справжнє то було світло — те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.

¹⁰ Було у світі, і світ ним виник — і світ не впізнав його.

¹¹ Прийшло до своїх, — а свої його не прийняли.

¹² Котрі ж прийняли його — тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують;

¹³ які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише — від Бога народилися.

¹⁴ І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.

¹⁵ Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.»

¹⁶ Від його повноти прийняли всі ми — благодать за благодать.

¹⁷ Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.

¹⁸ Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив.

¹⁹ Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?»

²⁰ А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я — не Христос.»

²¹ То вони спитали його: «Що ж — Ілля ти?» — «Ні», мовив він. «Пророк ти?» — «Ні», відказав він.

²² Тоді вони йому: «То хто ж ти такий — щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?»

²³ Промовив: «Я — голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, — як ото пророк Ісая сказав.»

²⁴ Були ж посланці з фарисеїв.

²⁵ Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?»

²⁶ Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте;

²⁷ він наступить після мене, а я йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі.»

²⁸ Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.

²⁹ Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.

³⁰ Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.

³¹ І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був він.»

³² Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним.

³³ І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, — той і христить Святим Духом.

³⁴ І я бачив і засвідчив: Він — Син Божий.»

³⁵ Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів.

³⁶ Угледівши ж Ісуса, який надходив, — мовив: «Ось Агнець Божий.»

³⁷ Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом.

³⁸ Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж йому: «Равві, — що в перекладі означає: Учителю, — де перебуваєш?»

³⁹ Відрік він їм: «Ходіть та подивіться.» Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього. Було ж близько десятої години.

⁴⁰ Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним.

⁴¹ Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію, — що у перекладі означає: Христос.»

⁴² І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти — Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», — що у перекладі означає: Петро (Скеля).

⁴³ Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.»

⁴⁴ А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового.

⁴⁵ Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, — Ісуса Йосифового сина, з Назарету.»

⁴⁶ Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.»

⁴⁷ Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.»

⁴⁸ Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.»

⁴⁹ Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти — Син Божий, ти — цар Ізраїлів.»

⁵⁰ Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, — то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.»

⁵¹ І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»