Ісая 1

¹ Видіння Ісаї, сина Амоса, яке він бачив про Юдею та Єрусалим за часів Уззії, Йотама, Ахаза й Єзекії, царів юдейських.

² Слухайте, небеса, вважай, земле, бо Господь говорить: «Дітей я виховав і виростив, а вони збунтувались проти мене.

³ Віл знає господаря свого, а осел — ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє.»

⁴ Ой, люде грішний, народе, придавлений беззаконням, кубло лиходіїв, розбещені сини! Покинули Господа, занедбали Ізраїлевого Святого, відступились назад від нього!

⁵ По чому вас іще бити, вас, що не перестаєте бунтуватися? Кожна голова хвора, кожне серце ослабло.

⁶ Від підошви на нозі до тім’я нема в ньому здорового місця: рани, синці, свіжі виразки, не вичищені, не перев’язані й не зм’якшені олією.

⁷ Земля ваша спустошена, міста ваші спалені вогнем, поля ваші у вас на очах чужинці пожирають: вони спустошені, як по знищенні Содому.

⁸ Зосталася дочка сіонська, немов у винограднику халупа, немов курінь на баштані, немов обложене місто.

⁹ Якби Господь сил не зоставив нам останку, були б ми, як Содом, були б схожі на Гомору.

¹⁰ Слухайте слово Господнє, князі содомські! Вважай на науку Бога нашого, народе гоморський!

¹¹ «Навіщо мені безліч ваших жертв? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і ситтю годованих телят. Крови биків, ягнят та козлят я не хочу.

¹² Як приходите, щоб з’явитись перед моїм обличчям, то хто від вас вимагає, щоб ви топтали мої двори?

¹³ Не приносьте більше пустих дарів! Кадило стало осоружним для мене. Нових місяців, субот і скликання сходин я не можу стерпіти: беззаконня разом з урочистим зібранням.

¹⁴ Від новомісяччів ваших та святкувань ваших відвертається душа моя. Вони для мене стали тягарем, вони мені незносні.

¹⁵ Коли ви простягаєте руки ваші, я відвертаю від вас мої очі. Навіть коли помножуєте молитви ваші, я їх не чую. Руки ваші повні крови.

¹⁶ Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло!

¹⁷ Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову!

¹⁸ Ходіть же й розсудимось, — говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна.

¹⁹ Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни.

²⁰ А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять.»

²¹ Ой, якою ж стала повією столиця вірна, сповнена правосуддя, в якій панувала справедливість, тепер же — душогубці!

²² Срібло твоє жужеллю стало, вино твоє розчинене водою.

²³ Князі твої — бунтарі й спільники злодіїв; усі на гостинці ласі, за дарунками так і женуться. Сироту вони не обороняють, а справа вдовиці до них не доходить.

²⁴ Тим то ось слово Владики, Господа сил, Ізраїлевого Сильного: «О, я відплачу моїм противникам і воздам моїм ворогам!

²⁵ Я простягну на тебе мою руку і розтоплю в горнилі твою жужель та відділю все оливо від тебе.

²⁶ Поверну тобі правителів, як здавна було, і радників твоїх, як колись було. Тоді назвуть тебе містом правди, столицею вірною.»

²⁷ Сіон буде відкуплений правосуддям, а його навернені — справедливістю.

²⁸ А всім відступникам і грішникам — погибель, і ті, що Господа покидають, загинуть.

²⁹ Ви будете соромитися дубів, що вам такі любі; ви будете стидатися садів, що вам такі милі.

³⁰ Ви станете, як дуб, на якім зів’яло листя, і як той сад, що води не має.

³¹ Потужний стане клоччям, праця ж його — іскрою. Вони горітимуть обоє разом, і нікому буде гасити.