Буття 21

¹ Господь навідав Сару, як обіцяв був, і вчинив їй так, як сказав був.

² Сара зачала і вродила Авраамові сина, в його старості, того часу, коли Господь призначив йому.

³ І назвав Авраам сина, що народився в нього, а якого вродила Сара, Ісааком.

⁴ Авраам обрізав Ісаака, свого сина, восьмого дня, як велів йому Бог.

⁵ Було ж Авраамові сто років, коли народився в нього син Ісаак.

⁶ А Сара сказала: Сміх учинив мені Господь: кожний, хто почує, буде з мене сміятися.

⁷ Та й додала: Хто був би сказав Авраамові, що Сара грудьми годуватиме дітей? Бо я в його старості породила йому сина.

⁸ Підросло ж хлоп’ятко, й відлучили його. Та й зробив Авраам великий бенкет того ж дня, коли відлучено Ісаака.

⁹ Але Сара побачила, що син Агарі єгиптянки, якого ця була вродила Авраамові, насміхається з Ісаака;

¹⁰ тому вона сказала до Авраама: Прожени геть оцю рабиню та її сина; не буде бо спадкоємцем син тієї рабині з моїм сином Ісааком.

¹¹ Вельми прикро було Авраамові те слово щодо його сина,

¹² але Бог сказав до Авраама: Не вболівай за хлопчину та за твою рабиню. В усьому, що тобі скаже Сара, вволи її волю, бо за Ісааком назоветься твоє потомство.

¹³ Та й із сина рабині я теж виведу народ, бо й він твоя дитина.

¹⁴ Встав Авраам раненько, взяв хліба та бурдюк води й дав Агарі; і вклавши їй на плечі дитину, відпустив її. Пішла вона, та й почала блукати в пустарях Версавії.

¹⁵ Як же не стало в бурдюці води, кинула хлоп’я під корчем,

¹⁶ сама ж пішла та й сіла від нього завдальшки на стріл з лука, мовила бо сама до себе: Не можу дивитися на смерть дитини! І сиділа навпроти та й плакала вголос.

¹⁷ Почув Бог крик хлопчини, і ангел Божий кликнув до Агарі з неба та й сказав до неї: Що тобі, Агаре? Не бійся, бо почув Бог крик хлопчини там, де він лежить.

¹⁸ Устань, візьми хлопця та гляди його добре, бо я виведу з нього великий народ.

¹⁹ Тоді відкрив Бог їй очі, й вона побачила криницю з водою; вона пішла й набрала повний бурдюк води і дала пити хлопцеві.

²⁰ І був Бог із хлопчиною, і виріс він та й оселився в пустарях; і став він стрільцем-лучником,

²¹ Оселився він у Паран-пустарях, а мати його взяла для нього жінку з єгипетського краю.

²² І приключилося, що того часу сказали Авімелех і Фіхол, начальник його війська, до Авраама таке: Бог з тобою в усьому, що ти дієш.

²³ Клянись мені тепер ось тут Богом, що не зрадиш мене, ні дітей моїх, ні внуків моїх, та що будеш доброзичливим до мене й до краю, в якому перебуваєш, як я був до тебе.

²⁴ Авраам же відповів: Я клянусь.

²⁵ Однак Авраам докоряв Авімелехові за криницю води, яку захопили слуги Авімелехові.

²⁶ На те Авімелех відповів: Не знаю, хто це вчинив. Ні ти сам про це не звістив мені, ані я такого не чував, аж оце сьогодні.

²⁷ Тоді Авраам узяв овець та худоби й дав Авімелехові, і заключили вони обидва союз.

²⁸ Авраам поставив окремо сім ягниць з отари.

²⁹ Авімелех же спитав Авраама: Що це за сім отих ягниць, яких ти поставив окремо.

³⁰ А той відповів: Ти візьмеш тих сім ягниць з моєї руки, щоб вони були мені свідоцтвом, що це я викопав цю криницю.

³¹ Тому й названо те місце Беер-Шева (Версавія), бо там клялись вони обидва.

³² Отак заключили вони союз у Версавії. Тоді підвелись Авімелех і Фіхол, начальник його війська, і повернулися вони в край філістимлян.

³³ Авраам же посадив тамариск (дерево) у Версавії і закликав там ім’я Господа, Бога вічного.

³⁴ У краї філістимлян перебував Авраам довго.