Авдій 1

¹ Видіння Авдія. Так каже Господь-Ягве про Едома. Вість ми від Господа почули, посол був посланий між народи: Вставайте! Підемо війною проти нього!

² Ось я зроблю тебе поміж народами маленьким, тобою будуть нехтувати вельми!

³ Гординя твого серця тебе обманула! Тебе, що живеш у щілинах скелястих, у твоїм високім житлі, і що міркуєш собі в серці: Хто мене скине вниз додолу?

⁴ Та хоч би ти, немов орел, піднявсь високо, хоч би ти вимостив собі гніздо між зорями, я й звідти скинув би тебе, — слово Господнє!

⁵ Якби до тебе вдерлися злодії або уночі розбишаки, чи не украли б тільки те, чого їм досить? Якби до тебе увійшли збирачі винограду, чи не зоставили б грон бодай кілька?

⁶ Як же обшукано Ісава, обшарено всі його скриті скарби!

⁷ Аж до границі вигнали тебе всі твої союзники; тебе обманули, перемогли тебе друзі твої! Тії, що хліб твій їли, петлю на тебе ставлять.

⁸ Хіба я того дня, — слово Господнє, — не вигублю мудрих з Едома, розум з гори Ісава?

⁹ Страхом побиті будуть вояки твої, Темане, щоб винищити всіх з гори Ісава.

¹⁰ За різанину, за насильство над твоїм братом Яковом сором тебе окриє, і ти повіки зникнеш.

¹¹ Тоді, коли ти стояв збоку, коли чужинці його багатство геть забирали, і варвари вривалися в його ворота, на Єрусалим кидали жереб, — ти теж був як один з них!

¹² Та не годилось було тобі дивитись на день брата твого в день його горя; ані радіти злісно над синами Юди в день їхньої руїни, ані роззявляти рота в день нещастя.

¹³ Та й не годилось було тобі вдиратися в ворота люду мого в день його лиха. Ні, не годилось було дивитися тобі на його злидні в день його лиха, ні зазіхати на його майно в день його лиха,

¹⁴ ані ставати на перехресті, щоб утікачів його вбивати, ні видавати тих, що заціліли в день нещастя.

¹⁵ Бо близько день Господній на всі народи! Що ти чинив, те вчинять і з тобою: твої вчинки впадуть тобі ж на голову!

¹⁶ Бо так, як ви пили на моїй святій горі, усі народи будуть пити завжди; будуть пити й глитати, і будуть, наче б їх не було.

¹⁷ А на Сіон-горі будуть ті, що заціліють, — вона буде святою — і дім Якова їхні посілості посяде.

¹⁸ Яковів дім буде вогнищем, Йосифів дім — полум’ям, а дім Ісавів — соломою. Вони його запалять і пожеруть. Ніхто не лишиться з дому Ісава, — бо Господь сказав.»

¹⁹ Ті, що на півдні, займуть Ісав-гору, а ті з поділля — філістимлян; вони займуть край Ефраїма і край Самарію, а Веніямин займе Гілеад.

²⁰ І полонені цього війська, сини Ізраїля, які серед ханаанян аж до Сарепти, і єрусалимські полонені, які у Сефараді, — займуть міста на півдні.

²¹ Збавителі зійдуть на Сіон-гору, щоб судити Ісав-гору, — і Господнє буде царство.