Lucas 18

VULGATA	Біблія
1 Dicebat autem et parabolam ad illos, quoniam oportet semper orare et non deficere,	1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.
2 dicens : Judex quidam erat in quadam civitate, qui Deum non timebat, et hominem non reverebatur.	2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.
3 Vidua autem quædam erat in civitate illa, et veniebat ad eum, dicens : Vindica me de adversario meo.	3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника!
4 Et nolebat per multum tempus. Post hæc autem dixit intra se : Etsi Deum non timeo, nec hominem revereor :	4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,
5 tamen quia molesta est mihi hæc vidua, vindicabo illam, ne in novissimo veniens sugillet me.	5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.»
6 Ait autem Dominus : Audite quid judex iniquitatis dicit :	6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже!
7 Deus autem non faciet vindictam electorum suorum clamantium ad se die ac nocte, et patientiam habebit in illis ?	7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них
8 Dico vobis quia cito faciet vindictam illorum. Verumtamen Filius hominis veniens, putas, inveniet fidem in terra ?	8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру»
9 Dixit autem et ad quosdam qui in se confidebant tamquam justi, et aspernabantur ceteros, parabolam istam :	9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу
10 Duo homines ascenderunt in templum ut orarent : unus pharisæus et alter publicanus.	10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар.
11 Pharisæus stans, hæc apud se orabat : Deus, gratias ago tibi, quia non sum sicut ceteri hominum : raptores, injusti, adulteri, velut etiam hic publicanus :	11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.
12 jejuno bis in sabbato, decimas do omnium quæ possideo.	12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.
13 Et publicanus a longe stans, nolebat nec oculos ad cælum levare : sed percutiebat pectus suum, dicens : Deus propitius esto mihi peccatori.	13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним!
14 Dico vobis, descendit hic justificatus in domum suam ab illo : quia omnis qui se exaltat, humiliabitur, et qui se humiliat, exaltabitur.	14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.»
15 Afferebant autem ad illum et infantes, ut eos tangeret. Quod cum viderent discipuli, increpabant illos.	15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.
16 Jesus autem convocans illos, dixit : Sinite pueros venire ad me, et nolite vetare eos : talium est enim regnum Dei.	16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже.
17 Amen dico vobis, quicumque non acceperit regnum Dei sicut puer, non intrabit in illud.	17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.»
18 Et interrogavit eum quidam princeps, dicens : Magister bone, quid faciens vitam æternam possidebo ?	18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне»
19 Dixit autem ei Jesus : Quid me dicis bonum ? nemo bonus nisi solus Deus.	19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог.
20 Mandata nosti : non occides ; non mœchaberis ; non furtum facies ; non falsum testimonium dices ; honora patrem tuum et matrem.	20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.»
21 Qui ait : Hæc omnia custodivi a juventute mea.	21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.»
22 Quo audito, Jesus ait ei : Adhuc unum tibi deest : omnia quæcumque habes vende, et da pauperibus, et habebis thesaurum in cælo : et veni, sequere me.	22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»
23 His ille auditis, contristatus est : quia dives erat valde.	23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.
24 Videns autem Jesus illum tristem factum, dixit : Quam difficile, qui pecunias habent, in regnum Dei intrabunt !	24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!
25 facilius est enim camelum per foramen acus transire quam divitem intrare in regnum Dei.	25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.»
26 Et dixerunt qui audiebant : Et quis potest salvus fieri ?	26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися»
27 Ait illis : Quæ impossibilia sunt apud homines, possibilia sunt apud Deum.	27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.»
28 Ait autem Petrus : Ecce nos dimisimus omnia et secuti sumus te.	28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.»
29 Qui dixit eis : Amen dico vobis, nemo est qui reliquit domum, aut parentes, aut fratres, aut uxorem, aut filios propter regnum Dei,	29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,
30 et non recipiat multo plura in hoc tempore, et in sæculo venturo vitam æternam.	30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше
31 Assumpsit autem Jesus duodecim, et ait illis : Ecce ascendimus Jerosolymam, et consummabuntur omnia quæ scripta sunt per prophetas de Filio hominis :	31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.
32 tradetur enim gentibus, et illudetur, et flagellabitur, et conspuetur :	32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,
33 et postquam flagellaverint, occident eum, et tertia die resurget.	33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.»
34 Et ipsi nihil horum intellexerunt, et erat verbum istud absconditum ab eis, et non intelligebant quæ dicebantur.	34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
35 Factum est autem, cum appropinquaret Jericho, cæcus quidam sedebat secus viam, mendicans.	35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.
36 Et cum audiret turbam prætereuntem, interrogabat quid hoc esset.	36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.
37 Dixerunt autem ei quod Jesus Nazarenus transiret.	37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.
38 Et clamavit, dicens : Jesu, fili David, miserere mei.	38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!»
39 Et qui præibant, increpabant eum ut taceret. Ipse vero multo magis clamabat : Fili David, miserere mei.	39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!»
40 Stans autem Jesus jussit illum adduci ad se. Et cum appropinquasset, interrogavit illum,	40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав
41 dicens : Quid tibi vis faciam ? At ille dixit : Domine, ut videam.	41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!»
42 Et Jesus dixit illi : Respice, fides tua te salvum fecit.	42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.»
43 Et confestim vidit, et sequebatur illum magnificans Deum. Et omnis plebs ut vidit, dedit laudem Deo.	43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.