І Корінтян 14

¹ Змагайте до любови, але бажайте гаряче духовних дарів, особливо ж — дару пророцтва.

² А хто говорить мовами, той не людям говорить, лише Богові; бо ніхто його не розуміє: він говорить духом таємні речі.

³ Хто ж пророкує, то говорить людям: на повчання, попередження, розраду.

⁴ Хто мовами говорить, той сам себе повчає; хто ж пророкує, той повчає Церкву.

⁵ Я хочу, щоб усі ви говорили мовами, але ліпше, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто мовами говорить, — хібащо він пояснює, щоб Церква мала повчання.

⁶ А тепер, брати, якщо б я прийшов до вас і заговорив мовами, яка вам користь із мене, коли я, говоривши до вас, не вділю вам ні об’явлення, ні знання, ні пророцтва, ні науки?

⁷ Так само воно і з бездушними речами, що дають звук, чи то сопілка, а чи то цитра: коли не видають із себе різних звуків, як розпізнавати, що грається на сопілці чи на гуслах?

⁸ Якже сурма лунає невиразно, хто приготується до бою?

⁹ Отак воно і з вами: коли ваша мова не має в собі ясних слів, як зрозуміти те, що ви говорите? Ви будете на вітер говорити!

¹⁰ Є їх чимало, тих усіляких мов на світі, і ні одна з них не позбавлена значення.

¹¹ Та коли я не розумію значення слів, я буду тому, хто говорить, чужинцем, і той, хто говорить, буде мені чужоземцем.

¹² Тим то й ви — коли вже так їх прагнете, отих духовних дарів, — старайтеся їх мати подостатком на збудування Церкви.

¹³ Тож, хто говорить мовами, хай молиться, щоб умів вияснити.

¹⁴ Бо коли я молюся мовами, дух мій молиться, а розум мій без плоду.

¹⁵ Що ж, отже, робити? Буду молитися духом, а й розумом буду молитись. Буду співати духом, а й розумом буду співати.

¹⁶ Інакше бо, коли благословлятимеш духом, — то як проста людина скаже «Амінь» на твою подяку, коли вона не знає, що ти кажеш?

¹⁷ Ти гарно дякуєш, та другий тим не повчається.

¹⁸ Дякую Богові моєму, що я більш усіх вас мовами говорю;

¹⁹ але в Церкві волію п’ять слів розумом моїм сказати, щоб навчити й інших, ніж десять тисяч слів мовами.

²⁰ Брати, не будьте дітьми розумом! Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, то будьте зрілі.

²¹ Написано в законі: «Чужими мовами й іншими устами я буду говорити до народу цього, та вони й так мене не послухають», — каже Господь.

²² Так що мова знак не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж, — не для невіруючих, а для віруючих.

²³ Якщо, отже, зійдеться уся Церква разом і всі заходяться говорити мовами, а ввійдуть якісь неосвічені чи невіруючі, то хіба не скажуть, що ви божевільні?

²⁴ Коли ж усі пророкують, і ввійде якийсь невіруючий чи неосвічений, його всі викривають, усі судять;

²⁵ тайни його серця стають явними, і, таким чином, він, упавши ниць на землю, поклониться Богові й заявить, що Бог є справді поміж вами.

²⁶ Що ж, брати? Коли ви сходитеся, а той має пісню, той навчання, той об’явлення, той мову, той пояснення — все хай буде для збудування!

²⁷ Коли хтось говорить мовами, нехай буде їх двоє, а щонайбільше троє, і нехай один пояснює, і то по черзі.

²⁸ Коли ж немає кому пояснити, нехай мовчить у церкві; нехай собі й Богові говорить.

²⁹ Щождо пророків, то нехай двох або трьох говорить, інші ж хай розсуджують.

³⁰ А як комусь з присутніх дано об’явлення, хай він перший мовчить.

³¹ Бо всі ви можете один за одним пророкувати, щоб усі навчились і всі були підбадьорені.

³² Духи пророків коряться пророкам,

³³ бо Бог є Бог не безладу, а миру. Жінки ж, як у всіх церквах святих,

³⁴ нехай мовчать, їм бо не дозволено говорити; нехай будуть у покорі, як і закон говорить.

³⁵ Коли хочуть чогось навчитися, хай спитають удома своїх чоловіків: бо непристойно в церкві жінці говорити.

³⁶ Хіба то від вас вийшло слово Боже? Хіба до вас одних тільки прибуло?

³⁷ Якже комусь здається, що він пророк або має якийсь духовний дар, хай розуміє, що те, що пишу, — це заповідь Господня.

³⁸ А коли хтось її не знає, то й він не знаним буде.

³⁹ Тому, брати мої, прагніть пророкування, і говорити мовами не бороніте,

⁴⁰ але все нехай діється пристойно й докладно.