І Корінтян 4

¹ Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих.

² Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний.

³ Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський; ба й сам себе я не суджу.

⁴ Бо я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить — це Господь.

⁵ Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога.

⁶ А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса — заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: «Нічого понад те, що написано»; щоб ви не неслись гордо один над одного проти іншого.

⁷ Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?

⁸ Ви вже наситилися! Вже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали!

⁹ Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям.

¹⁰ Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж — міцні; ви славні, ми ж без чести.

¹¹ До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б’ють, і ми скитаємось.

¹² Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо;

¹³ нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі.

¹⁴ Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум.

¹⁵ Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі.

¹⁶ Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.

¹⁷ Власне, тому я і послав вам Тимотея, мою улюблену і вірну в Господі дитину; він нагадає вам мої в Христі дороги, як я навчаю скрізь у кожній Церкві.

¹⁸ Деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас уже більше.

¹⁹ Але я незабаром до вас прийду, коли Господня на те воля, і спізнаю не слова загорділих, а й силу.

²⁰ Бо царство Боже не у слові, а в силі.

²¹ Що ви хочете? Щоб я прийшов до вас із палицею, — чи з любов’ю та духом лагідности?