Римлян 11

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина.	1 Let their eyes be darkened, that they may not see: and bow down their back always.
2 Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля?	2 dummy verses inserted by amos
3 «Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.»	3 dummy verses inserted by amos
4 І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.»	4 dummy verses inserted by amos
5 Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю.	5 dummy verses inserted by amos
6 Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю.	6 dummy verses inserted by amos
7 Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи,	7 dummy verses inserted by amos
8 як написано: «Бог дав їм аж по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули.»	8 dummy verses inserted by amos
9 А Давид каже: Нехай їхній стіл сильцем їм буде, пасткою: їм на падіння та на заплату.	9 dummy verses inserted by amos
10 Нехай їхні очі потемніють, щоб не бачили, а їхній хребет зігнеться назавжди.»	10 dummy verses inserted by amos
11 Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість.	11 I say then, have they so stumbled, that they should fall? God forbid. But by their offence, salvation is come to the Gentiles, that they may be emulous of them.
12 А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх?	12 Now if the offence of them be the riches of the world, and the diminution of them, the riches of the Gentiles; how much more the fulness of them?
13 Я ж кажу вам, погани, — оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, —	13 For I say to you, Gentiles: as long indeed as I am the apostle of the Gentiles, I will honour my ministry,
14 надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти.	14 If, by any means, I may provoke to emulation them who are my flesh, and may save some of them.
15 Бо коли їхнє відкинення — примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих?	15 For if the loss of them be the reconciliation of the world, what shall the receiving of them be, but life from the dead?
16 І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя.	16 For if the firstfruit be holy, so is the lump also: and if the root be holy, so are the branches.
17 Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку,	17 And if some of the branches be broken, and thou, being a wild olive, art ingrafted in them, and art made partaker of the root, and of the fatness of the olive tree,
18 то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе.	18 Boast not against the branches. But if thou boast, thou bearest not the root, but the root thee.
19 Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.»	19 Thou wilt say then: The branches were broken off, that I might be grafted in.
20 Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся!	20 Well: because of unbelief they were broken off. But thou standest by faith: be not highminded, but fear.
21 Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити.	21 For if God hath not spared the natural branches, fear lest perhaps he also spare not thee.
22 Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий.	22 See then the goodness and the severity of God: towards them indeed that are fallen, the severity; but towards thee, the goodness of God, if thou abide in goodness, otherwise thou also shalt be cut off.
23 Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.	23 And they also, if they abide not still in unbelief, shall be grafted in: for God is able to graft them in again.
24 Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?	24 For if thou wert cut out of the wild olive tree, which is natural to thee; and, contrary to nature, were grafted into the good olive tree; how much more shall they that are the natural branches, be grafted into their own olive tree?
25 Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни — щоб не були самі в собі велемудрі, — що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою;	25 For I would not have you ignorant, brethren, of this mystery, (lest you should be wise in your own conceits), that blindness in part has happened in Israel, until the fulness of the Gentiles should come in.
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність.	26 And so all Israel should be saved, as it is written: There shall come out of Sion, he that shall deliver, and shall turn away ungodliness from Jacob.
27 Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.»	27 And this is to them my covenant: when I shall take away their sins.
28 З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків,	28 As concerning the gospel, indeed, they are enemies for your sake: but as touching the election, they are most dear for the sake of the fathers.
29 бо дари Божі і покликання незмінні.	29 For the gifts and the calling of God are without repentance.
30 Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,	30 For as you also in times past did not believe God, but now have obtained mercy, through their unbelief;
31 так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя.	31 So these also now have not believed, for your mercy, that they also may obtain mercy.
32 Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати.	32 For God hath concluded all in unbelief, that he may have mercy on all.
33 О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги!	33 O the depth of the riches of the wisdom and of the knowledge of God! How incomprehensible are his judgments, and how unsearchable his ways!
34 Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником?	34 For who hath known the mind of the Lord? Or who hath been his counsellor?
35 Або хто дав йому наперед, щоб воно знову було йому віддане?	35 Or who hath first given to him, and recompense shall be made him?
36 Все бо від нього, через нього і для нього. Йому слава навіки. Амінь.	36 For of him, and by him, and in him, are all things: to him be glory for ever. Amen.