Лука 9

Біблія	NEW AMERICAN BIBLE
1 Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги,	1 He summoned the Twelve and gave them power and authority over all demons and to cure diseases,
2 і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати.	2 and he sent them to proclaim the kingdom of God and to heal (the sick).
3 Він до них промовив «Нічого не беріть у дорогу ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте.v	3 He said to them, "Take nothing for the journey, neither walking stick, nor sack, nor food, nor money, and let no one take a second tunic.
4 В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу.	4 Whatever house you enter, stay there and leave from there.
5 А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.»	5 And as for those who do not welcome you, when you leave that town, shake the dust from your feet in testimony against them."
6 І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.	6 Then they set out and went from village to village proclaiming the good news and curing diseases everywhere.
7 Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих,	7 Herod the tetrarch heard about all that was happening, and he was greatly perplexed because some were saying, "John has been raised from the dead";
8 інші — що Ілля явився, а ще інші, — що якийсь пророк із давніх устав з мертвих.	8 others were saying, "Elijah has appeared"; still others, "One of the ancient prophets has arisen."
9 Ірод сказав «Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую «І намагався побачити його.	9 But Herod said, "John I beheaded. Who then is this about whom I hear such things?" And he kept trying to see him.
10 Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда.	10 When the apostles returned, they explained to him what they had done. He took them and withdrew in private to a town called Bethsaida.
11 Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того.	11 The crowds, meanwhile, learned of this and followed him. He received them and spoke to them about the kingdom of God, and he healed those who needed to be cured.
12 День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть «Відпусти людей хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.»	12 As the day was drawing to a close, the Twelve approached him and said, "Dismiss the crowd so that they can go to the surrounding villages and farms and find lodging and provisions; for we are in a deserted place here."
13 А він їм каже «Дайте ви їм їсти.» Ті відповіли «У нас усього п’ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.»	13 He said to them, "Give them some food yourselves." They replied, "Five loaves and two fish are all we have, unless we ourselves go and buy food for all these people."
14 Було бо їх яких п’ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів «Розсадіть їх гуртами по п’ятдесят приблизно.»	14 Now the men there numbered about five thousand. Then he said to his disciples, "Have them sit down in groups of (about) fifty."
15 Вони так зробили й усіх розсадовили.	15 They did so and made them all sit down.
16 А він узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом.	16 Then taking the five loaves and the two fish, and looking up to heaven, he said the blessing over them, broke them, and gave them to the disciples to set before the crowd.
17 Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів.	17 They all ate and were satisfied. And when the leftover fragments were picked up, they filled twelve wicker baskets.
18 Одного разу, коли він молився насамоті, а з ним були й його учні, — він спитав їх «За кого мене мають люди»	18 Once when Jesus was praying in solitude, and the disciples were with him, he asked them, "Who do the crowds say that I am?"
19 Вони ж у відповідь сказали «За Йоана Христителя, а інші — за Іллю, а ще інші — за якогось із пророків старовинних, що воскрес із мертвих.»	19 They said in reply, "John the Baptist; others, Elijah; still others, 'One of the ancient prophets has arisen.'"
20 «А ви», спитав їх, «що кажете про мене Хто я» Тоді Петро, озвавшись, мовив «Ти Христос (Помазаник) Божий!»	20 Then he said to them, "But who do you say that I am?" Peter said in reply, "The Messiah of God."
21 Та й наказав їм гостро про це нікому не говорити.	21 He rebuked them and directed them not to tell this to anyone.
22 Далі додав «Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб’ють, та він на третій день воскресне.»	22 He said, "The Son of Man must suffer greatly and be rejected by the elders, the chief priests, and the scribes, and be killed and on the third day be raised."
23 Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив «Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною.	23 Then he said to all, "If anyone wishes to come after me, he must deny himself and take up his cross daily and follow me.
24 Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує.	24 For whoever wishes to save his life will lose it, but whoever loses his life for my sake will save it.
25 Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить	25 What profit is there for one to gain the whole world yet lose or forfeit himself?
26 Хто б соромився мене та моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів.	26 Whoever is ashamed of me and of my words, the Son of Man will be ashamed of when he comes in his glory and in the glory of the Father and of the holy angels.
27 Я вам кажу по правді, що деякі з отут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать Божого Царства.»	27 Truly I say to you, there are some standing here who will not taste death until they see the kingdom of God."
28 Днів з вісім по оцій розмові Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись.	28 About eight days after he said this, he took Peter, John, and James and went up the mountain to pray.
29 І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа — біла та блискуча.	29 While he was praying his face changed in appearance and his clothing became dazzling white.
30 І ось два мужі з ним розмовляли були то Мойсей та Ілля,	30 And behold, two men were conversing with him, Moses and Elijah,
31 що, з’явившись у славі, говорили про його смерть, якої він мав зазнати в Єрусалимі.	31 who appeared in glory and spoke of his exodus that he was going to accomplish in Jerusalem.
32 Петро й його товариші були зморені сном. Та як пробудилися, побачили його славу і двох мужів, що з ним стояли.	32 Peter and his companions had been overcome by sleep, but becoming fully awake, they saw his glory and the two men standing with him.
33 А коли ці відходили від нього, Петро промовив до Ісуса «Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети один тобі, один Мойсееві й один Іллі.» Він не знав, що говорить.	33 As they were about to part from him, Peter said to Jesus, "Master, it is good that we are here; let us make three tents, one for you, one for Moses, and one for Elijah." But he did not know what he was saying.
34 Коли він говорив це, насунулася хмара й огорнула їх, а учні налякались, як ті ввійшли у хмару.	34 While he was still speaking, a cloud came and cast a shadow over them, and they became frightened when they entered the cloud.
35 І залунав голос з хмари. «Це Син мій, Вибранець, слухайте його!»	35 Then from the cloud came a voice that said, "This is my chosen Son; listen to him."
36 І коли пролунав цей голос, Ісус один зостався. Учні мовчали, і нічого з того, що бачили, нікому тоді не оповідали.	36 After the voice had spoken, Jesus was found alone. They fell silent and did not at that time tell anyone what they had seen.
37 Наступного дня, коли вони зійшли з гори, сила людей його зустріла.	37 On the next day, when they came down from the mountain, a large crowd met him.
38 І ось якийсь чоловік з народу почав кричати «Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене.	38 There was a man in the crowd who cried out, "Teacher, I beg you, look at my son; he is my only child.
39 Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе його, і той пускає піну; з великим трудом він його залишає цілком знесиленого.	39 For a spirit seizes him and he suddenly screams and it convulses him until he foams at the mouth; it releases him only with difficulty, wearing him out.
40 Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не здоліли.»	40 I begged your disciples to cast it out but they could not."
41 Ісус відповів «О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас Приведи сюди твого сина!»	41 Jesus said in reply, "O faithless and perverse generation, how long will I be with you and endure you? Bring your son here."
42 Ще тільки наближався хлопець, як демон кинув його об землю і сильно стряс; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові.	42 As he was coming forward, the demon threw him to the ground in a convulsion; but Jesus rebuked the unclean spirit, healed the boy, and returned him to his father.
43 Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів	43 And all were astonished by the majesty of God. While they were all amazed at his every deed, he said to his disciples,
44 «Затямте собі добре ці слова Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.»	44 "Pay attention to what I am telling you. The Son of Man is to be handed over to men."
45 Однак, вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися його спитати про це слово.	45 But they did not understand this saying; its meaning was hidden from them so that they should not understand it, and they were afraid to ask him about this saying.
46 Одне спало їм на думку Хто з них буде найбільший	46 An argument arose among the disciples about which of them was the greatest.
47 Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе	47 Jesus realized the intention of their hearts and took a child and placed it by his side
48 і сказав їм «Хто приймає цю малу дитину в моє ім’я, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той — великий.»	48 and said to them, "Whoever receives this child in my name receives me, and whoever receives me receives the one who sent me. For the one who is least among all of you is the one who is the greatest."
49 Озвався Йоан і каже «Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім’ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.»	49 Then John said in reply, "Master, we saw someone casting out demons in your name and we tried to prevent him because he does not follow in our company."
50 Ісус же сказав до нього «Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.»	50 Jesus said to him, "Do not prevent him, for whoever is not against you is for you."
51 А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму.	51 When the days for his being taken up were fulfilled, he resolutely determined to journey to Jerusalem,
52 Отож вислав посланців перед собою. Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб йому приготувати.	52 and he sent messengers ahead of him. On the way they entered a Samaritan village to prepare for his reception there,
53 Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму.	53 but they would not welcome him because the destination of his journey was Jerusalem.
54 Бачивши це учні Яків та Йоан, сказали «Господи, хочеш — ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.»	54 When the disciples James and John saw this they asked, "Lord, do you want us to call down fire from heaven to consume them?"
55 Ісус, обернувшись, почав їм докоряти.	55 Jesus turned and rebuked them,
56 І вони пішли в інше село.	56 and they journeyed to another village.
57 А як вони подорожували, сказав хтось до нього: «Я піду за тобою, куди б ти не пішов.»	57 As they were proceeding on their journey someone said to him, "I will follow you wherever you go."
58 Ісус озвався до нього «Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.»	58 Jesus answered him, "Foxes have dens and birds of the sky have nests, but the Son of Man has nowhere to rest his head."
59 До другого сказав «Іди за мною.» Та той відповів «Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.»	59 And to another he said, "Follow me." But he replied, "(Lord,) let me go first and bury my father."
60 «Залиши мертвим ховати своїх мертвих», сказав Ісус до нього. «Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.»	60 But he answered him, "Let the dead bury their dead. But you, go and proclaim the kingdom of God."
61 Інший сказав «Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.»	61 And another said, "I will follow you, Lord, but first let me say farewell to my family at home."
62 Ісус сказав до нього «Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.»	62 (To him) Jesus said, "No one who sets a hand to the plow and looks to what was left behind is fit for the kingdom of God."