Лука 23
Libro non riconosciuto. Prova con un'abbreviazione valida (es. Gen, Es, Gv, Sal).
Versetti esaminati
| Біблія | Miqra 'al pi ha-Mesorah |
|---|---|
| 1 Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата. | 1 וַיָּקָם כָּל־קְהָלָם וַיּוֹלִיכֻהוּ אֶל־פִּילָטוֹס |
| 2 І заходились його винуватити, кажучи «Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він — Христос-Цар.» | 2 וַיָּחֵלּוּ לְדַבֵּר עָלָיו שִׂטְנָה לֵאמֹר אֶת־זֶה מָצָאנוּ מֵסִית אֶת־הָעָם וּמֹנֵעַ אֹתוֹ מִתֵּת מַס אֶל־הַקֵּיסַר בְּאָמְרוֹ כִּי הוּא מֶלֶךְ הַמָּשִׁיחַ |
| 3 Пилат спитав його «Ти цар юдейський» А Ісус у відповідь сказав до нього «Ти кажеш.» | 3 וַיִּשְׁאָלֵהוּ פִילָטוֹס לֵאמֹר הַאַתָּה הוּא מֶלֶךְ הַיְּהוּדִים וַיַּעַן אֹתוֹ וַיֹּאמֶר אַתָּה אָמָרְתָּ |
| 4 Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби «Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.» | 4 וַיֹּאמֶר פִּילָטוֹס אֶל־רָאשֵׁי הַכֹּהֲנִים וְאֶל־הֲמוֹן הָעָם לֹא־מָצָאתִי דְבַר־אָשָׁם בָּאִישׁ הַזֶּה |
| 5 Вони ж наполягали і кричали «Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.» | 5 וְהֵם הִתְאַמְּצוּ לְדַבֵּר מַדִּיחַ הוּא אֶת־הָעָם בְּלַמְּדוֹ בְּכָל־יְהוּדָה הָחֵל מִן־הַגָּלִיל וְעַד־הֵנָּה |
| 6 Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин; | 6 וַיְהִי כִּשְׁמֹעַ פִּילָטוֹס אֶת־שֵׁם הַגָּלִיל וַיִּשְׁאַל אִם־הוּא אִישׁ גְּלִילִי |
| 7 а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі. | 7 וְכַאֲשֶׁר יָדַע כִּי־מִמֶּמְשֶׁלֶת הוֹרְדוֹס הוּא שְׁלָחוֹ אֶל־הוֹרְדוֹס אֲשֶׁר הָיָה גַם־הוּא בִּירוּשָׁלַיִם בַּיָּמִים הָאֵלֶּה |
| 8 Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо. | 8 וַיִּשְׂמַח הוֹרְדוֹס עַד־מְאֹד כִּרְאוֹתוֹ אֶת־יֵשׁוּעַ כִּי מִיָּמִים רַבִּים אִוָּה לִרְאֹת אֹתוֹ עַל כִּי־שָׁמַע אֶת־שָׁמְעוֹ וַיְקַו לִרְאֹת אוֹת אֲשֶׁר יַעֲשֶׂה |
| 9 Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. | 9 וַיֶּרֶב לִשְׁאֹל אוֹתוֹ וְהוּא לֹא־הֵשִׁיב אֹתוֹ דָּבָר |
| 10 Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили. | 10 וַיַּעַמְדוּ הַכֹּהֲנִים הַגְּדוֹלִים וְהַסּוֹפְרִים וַיִּתְחַזְּקוּ לְדַבֵּר עָלָיו שִׂטְנָה |
| 11 Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата. | 11 וַיִּבֶז אֹתוֹ הוֹרְדוֹס עִם־צִבְאוֹתָיו וַיְהָתֶל־בּוֹ וַיַּלְבֵּשׁ אוֹתוֹ בֶּגֶד פְּאֵר וַיִּשְׁלָחֵהוּ אֶל־פִּילָטוֹס |
| 12 І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували/ | 12 בַּיּוֹם הַהוּא נִהְיוּ פִּילָטוֹס וְהוֹרְדוֹס לְאֹהֲבִים יַחְדָּו כִּי מִלְּפָנִים אֵיבָה הָיְתָה בֵינֹתָם |
| 13 Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ, | 13 וַיִּקְרָא פִילָטוֹס אֶת־רָאשֵׁי הַכֹּהֲנִים וְאֶת־הַשָּׂרִים וְאֶת־הָעָם |
| 14 Пилат промовив до них «Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його. | 14 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם הֲבֵאתֶם לְפָנַי אֶת־הָאִישׁ הַזֶּה כְּמֵסִית אֶת־הָעָם וְהִנֵּה אֲנִי חֲקַרְתִּיו לְעֵינֵיכֶם וְלֹא מָצָאתִי בָאִישׁ הַזֶּה אַשְׁמַת־מְאוּמָה מִן־הַדְּבָרִים אֲשֶׁר אַתֶּם טוֹעֲנִים עָלָיו |
| 15 Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти. | 15 וְגַם־הוֹרְדוֹס לֹא מָצָא כִּי שָׁלַחְתִּי אֶתְכֶם אֵלָיו הֱשִׁיבוֹ אֵלֵינוּ וְהִנֵּה אֵין־בּוֹ חֵטְא מִשְׁפַּט־מָוֶת |
| 16 Тож я його покараю і відпущу.» | 16 עַל־כֵּן אֲיַסְּרֶנּוּ וְאֶפְטְרֶנּוּ |
| 17 Треба ж було їм одного випустити з-за празника. | 17 וְעָלָיו הָיָה לִפְטֹר לָהֶם אִישׁ אֶחָד בִּימֵי הֶחָג |
| 18 Та вони всі разом закричали «Убий цього, а відпусти нам Варавву!» | 18 וַיִּצְעֲקוּ כָל־הֲמוֹנָם וַיֹּאמְרוּ הָסֵר אֶת־זֶה וּפְטָר לָנוּ אֵת בַּר־אַבָּא |
| 19 Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в’язницю. | 19 וְהוּא הָיָה מֻשְׁלָךְ בֵּית הָאֲסוּרִים עַל־דְּבַר מֶרֶד אֲשֶׁר־נִהְיָה בָעִיר וְעַל־דְּבַר רָצַח |
| 20 Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову. | 20 וַיֹּסֶף פִּילָטוֹס לָשֵׂאת קוֹלוֹ כִּי חָפֵץ לִפְטֹר אֶת־יֵשׁוּעַ |
| 21 Та вони закричали «Розіпни, розіпни його!» | 21 וְהֵמָּה צָעֲקוּ אֵלָיו לֵאמֹר הַצְלֵב אוֹתוֹ הַצְלֵב |
| 22 І втретє він до них промовив «Яке ж бо зло вчинив він Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.» | 22 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם פַּעַם שְׁלִישִׁית מָה אֵפוֹא עָשָׂה זֶה רָעָה כָּל־אַשְׁמַת מָוֶת לֹא־מָצָאתִי בוֹ עַל־כֵּן אֲיַסְּרֶנּוּ וְאֶפְטְרֶנּוּ |
| 23 Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп’яти. І крик їхній переміг. | 23 וַיִּפְצְרוּ בוֹ בְּקוֹל גָּדוֹל וַיְבַקְשׁוּ כִּי יִצָּלֵב וַיֶּחֱזַק קוֹלָם וְקוֹל הַכֹּהֲנִים הַגְּדוֹלִים |
| 24 Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою. | 24 וַיִּגְזֹר פִּילָטוֹס כִּי תֵעָשֶׂה בַּקָּשָׁתָם |
| 25 І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще. | 25 וַיִּפְטֹר לָהֶם אֶת־הַמֻּשְׁלָךְ בֵּית הָאֲסוּרִים עַל־דְּבַר־מֶרֶד וָרֶצַח אֵת אֲשֶׁר שָׁאָלוּ וְאֶת־יֵשׁוּעַ מָסַר לִרְצוֹנָם |
| 26 І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом. | 26 וְכַאֲשֶׁר הוֹלִיכֻהוּ מִשָּׁם וַיַּחֲזִיקוּ בְּאִישׁ אֶחָד הַבָּא מִן־הַשָּׂדֶה וּשְׁמוֹ שִׁמְעוֹן אִישׁ קוּרִינִי וַיָּשִׂימוּ עָלָיו אֶת־הַצְּלָב לָשֵׂאת אַחֲרֵי יֵשׁוּעַ |
| 27 Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили. | 27 וַיֵּלְכוּ אַחֲרָיו הֲמוֹן עַם־רָב וַהֲמוֹן נָשִׁים וְהֵנָּה סֹפְדוֹת וּמְקוֹנְנוֹת עָלָיו |
| 28 Ісус же обернувся до них і сказав «Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! | 28 וַיִּפֶן יֵשׁוּעַ וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶן בְּנוֹת יְרוּשָׁלַיִם אַל־תִּבְכֶּינָה עָלַי כִּי אִם־עַל־נַפְשְׁכֶן בְּכֶינָה וְעַל־בְּנֵיכֶן |
| 29 Бо ось настануть дні, коли скажуть Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. | 29 כִּי הִנֵּה יָמִים בָּאִים וְאָמְרוּ אַשְׁרֵי הָעֲקָרוֹת וְאַשְׁרֵי הַמֵּעַיִם אֲשֶׁר לֹא יָלָדוּ וְהַשָּׁדַיִם אֲשֶׁר לֹא הֵינִיקוּ |
| 30 Тоді почнуть вони горам казати Впадьте на нас! — і горбам Покрийте нас! | 30 אָז יָחֵלּוּ לֵאמֹר אֶל־הֶהָרִים נִפְלוּ עָלֵינוּ וְאֶל־הַגְּבָעוֹת כַּסּוּנוּ |
| 31 Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде» | 31 כִּי אִם־יַעֲשֹוּ כָזֹאת בָּעֵץ הַלָּח מַה־יֵּעָשֶׂה בַּיָּבֵשׁ |
| 32 З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть. | 32 וְגַם־שְׁנַיִם אֲחֵרִים אַנְשֵׁי בְלִיַּעַל מוּצָאִים אִתּוֹ לַמָּוֶת |
| 33 І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. | 33 וַיְהִי כַּאֲשֶׁר בָּאוּ אֶל־הַמָּקוֹם הַנִּקְרָא גֻּלְגָּלְתָּא וַיִּצְלְבוּ אֹתוֹ שָׁם וְאֶת־אַנְשֵׁי הַבְּלִיַּעַל זֶה לִימִינוֹ וְזֶה לִשְׂמֹאלוֹ |
| 34 Ісус же сказав «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.» Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб. | 34 וַיֹּאמֶר יֵשׁוּעַ אָבִי סְלַח לָהֶם כִּי לֹא־יָדְעוּ מָה הֵם עֹשִׂים וַיְחַלְּקוּ בְגָדָיו לָהֶם וַיַּפִּילוּ גּוֹרָל |
| 35 Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи «Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він — Месія Божий, Вибраний!» | 35 וְהָעָם עֹמֵד שָׁם וְרֹאֶה וַיִּלְעֲגוּ־לוֹ הַשָּׂרִים לֵאמֹר אֶת־אֲחֵרִים הוֹשִׁיעַ יוֹשַׁע־נָא אֶת־נַפְשׁוֹ אִם־הוּא הַמָּשִׁיחַ בְּחִיר הָאֱלֹהִים |
| 36 Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет, | 36 וַיְהָתֵלּוּ בוֹ אַנְשֵׁי הַצָּבָא וַיִּגְּשׁוּ וַיָּבִיאוּ לוֹ חֹמֶץ |
| 37 примовляли «Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!» | 37 וַיֹּאמְרוּ אִם־אַתָּה הוּא מֶלֶךְ הַיְּהוּדִים הוֹשַׁע אֶת־נַפְשְׁךָ |
| 38 וְגַם־כָּתוּב הָיָה מִמַּעַל לוֹ בִּכְתָב יְוָנִי וְרוֹמִי וְעִבְרִי זֶה הוּא מֶלֶךְ הַיְּהוּדִים | |
| 39 Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи «Хіба ти не Христос Спаси себе і нас!» | 39 וְאֶחָד מֵאַנְשֵׁי הַבְּלִיַּעַל הַתְּלוּיִם גִּדְּפוֹ לֵאמֹר הֲלֹא אַתָּה הַמָּשִׁיחַ הוֹשַׁע אֶת־עַצְמְךָ וְאֹתָנוּ |
| 40 А другий, озвавшися, скартав його й мовив «Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару | 40 וַיַּעַן הָאַחֵר וַיִּגְעַר־בּוֹ לֵאמֹר הַאֵינְךָ יָרֵא אֶת־הָאֱלֹהִים בִּהְיוֹתְךָ בְּעֶצֶם הָעֹנֶשׁ הַזֶּה |
| 41 Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.» | 41 וְהֵן אֲנַחְנוּ בוֹ כַּמִּשְׁפָּט כִּי לָקַחְנוּ כְּפִי מַעֲשֵׂינוּ אֲבָל זֶה לֹא־עָשָׂה מְאוּמָה רָע |
| 42 І додав «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.» | 42 וַיֹּאמֶר אֶל־יֵשׁוּעַ זָכְרֵנִי־נָא אֲדֹנִי בְּבֹאֲךָ בְּמַלְכוּתֶךָ |
| 43 Сказав (Ісус) до нього «Істинно кажу тобі Сьогодні будеш зо мною в раї.» | 43 וַיֹּאמֶר יֵשׁוּעַ אֵלָיו אָמֵן אֹמֵר אֲנִי לְךָ כִּי הַיּוֹם תִּהְיֶה עִמָּדִי בְּגַן־עֵדֶן |
| 44 Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, | 44 וַיְהִי כַּשָּׁעָה הַשִּׁשִּׁית וְהִנֵּה־חשֶׁךְ עַל־כָּל־הָאָרֶץ עַד הַשָּׁעָה הַתְּשִׁיעִית |
| 45 бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. | 45 וַיֶּחְשַׁךְ הַשָּׁמֶשׁ וַתִּקָּרַע פָּרֹכֶת הַהֵיכָל לִשְׁנַיִם קְרָעִים |
| 46 Ісус закликав сильним голосом «Отче, у твої руки віддаю духа мого!» Сказавши це, він віддав духа. | 46 וַיִּקְרָא יֵשׁוּעַ בְּקוֹל גָּדוֹל וַיֹּאמֶר אָבִי בְּיָדְךָ אַפְקִיד רוּחִי וּבְאָמְרוֹ זֹאת נָפַח נַפְשׁוֹ |
| 47 Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи «Справді цей чоловік був праведний.» | 47 וַיַּרְא שַׂר־הַמֵּאָה אֵת אֲשֶׁר נִהְיָתָה וַיִּתֵּן כָּבוֹד לֵאלֹהִים לֵאמֹר אָכֵן הָאִישׁ הַזֶּה צַדִּיק הָיָה |
| 48 Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди. | 48 וְכָל־הֲמוֹן הָעָם אֲשֶׁר הִתְאַסְּפוּ יַחַד לַמַּרְאֶה הַזֶּה בְּהַבִּיטָם אֶל־כָּל־אֲשֶׁר נַעֲשָׂה תּוֹפְפוּ עַל־לִבְבֵיהֶם וַיָּשׁוּבוּ |
| 49 Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це. | 49 וְכָל־מְיֻדָּעָיו עָמְדוּ מֵרָחוֹק וְגַם־הַנָּשִׁים אֲשֶׁר הָלְכוּ אִתּוֹ מִן־הַגָּלִיל וְעֵינֵיהֶן רֹאוֹת אֶת־אֵלֶּה |
| 50 І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, — людина добра й праведна, | 50 וְהִנֵּה־אִישׁ וּשְׁמוֹ יוֹסֵף וְהוּא מִן־הַיֹּעֲצִים אִישׁ טוֹב וְצַדִּיק מִן־הָרָמָתַיִם עִיר הַיְּהוּדִים |
| 51 що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства; | 51 אֲשֶׁר לֹא־הִסְכִּים לַעֲצָתָם וּלְפָעֳלָם וּמְחַכֶּה גַם־הוּא לְמַלְכוּת הָאֱלֹהִים |
| 52 цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса. | 52 וַיִּגַּשׁ אֶל־פִּילָטוֹס וַיִּשְׁאַל מִמֶּנּוּ אֵת גְּוִיַּת יֵשׁוּעַ |
| 53 Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав. | 53 וַיּוֹרֵד אֹתָהּ וַיִּכְרְכֶהָ בִסְדִינִים וַיְשִׂימֶהָ בְקֶבֶר חָצוּב בַּסֶּלַע אֲשֶׁר טֶרֶם הוּשַׂם־בּוֹ אָדָם |
| 54 День цей був п’ятниця, і вже заходила субота. | 54 וְיוֹם עֶרֶב שַׁבָּת הָיָה וְהַשַּׁבָּת הִגִּיעָה |
| 55 Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса. | 55 וַתֵּלַכְנָה אַחֲרָיו מִן־הַנָּשִׁים אֲשֶׁר בָּאוּ אִתּוֹ מִן־הַגָּלִיל וַתֶּחֱזֶינָה אֶת־הַקֶּבֶר וְאֵת אֲשֶׁר הוּשַׂם־בּוֹ גְּוִיָּתוֹ |
| 56 Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали. | 56 וְאַחֲרֵי שׁוּבָן הֵכִינוּ בְּשָׂמִים וּמִרְקָחוֹת וּבַשַּׁבָּת שָׁבְתוּ כְּפִי הַמִּצְוָה |