Марко 4

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.	1 And again he began to teach by the sea side; and a great multitude was gathered together unto him, so that he went up into a ship, and sat in the sea; and all the multitude was upon the land by the sea side.
2 І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;	2 And he taught them many things in parables, and said unto them in his doctrine:
3 Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.	3 Hear ye: Behold, the sower went out to sow.
4 Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.	4 And whilst he sowed, some fell by the way side, and the birds of the air came and ate it up.
5 Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.	5 And other some fell upon stony ground, where it had not much earth; and it shot up immediately, because it had no depth of earth.
6 Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.	6 And when the sun was risen, it was scorched; and because it had no root, it withered away.
7 А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.	7 And some fell among thorns; and the thorns grew up, and choked it, and it yielded no fruit.
8 Ще ж інше впало на добру землю — і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше.	8 And some fell upon good ground; and brought forth fruit that grew up, and increased and yielded, one thirty, another sixty, and another a hundred.
9 І додав: Хто має вуха слухати, хай слухає!	9 And he said: He that hath ears to hear, let him hear.
10 А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.	10 And when he was alone, the twelve that were with him asked him the parable.
11 І він сказав їм: Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,	11 And he said to them: To you it is given to know the mystery of the kingdom of God: but to them that are without, all things are done in parables:
12 щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось.	12 That seeing they may see, and not perceive; and hearing they may hear, and not understand: lest at any time they should be converted, and their sins should be forgiven them.
13 І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?	13 And he saith to them: Are you ignorant of this parable? and how shall you know all parables?
14 Сіяч сіє слово.	14 He that soweth, soweth the word.
15 Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, — зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.	15 And these are they by the way side, where the word is sown, and as soon as they have heard, immediately Satan cometh and taketh away the word that was sown in their hearts.
16 Так само посіяне на каменистому ґрунті, — це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,	16 And these likewise are they that are sown on the stony ground: who when they have heard the word, immediately recieve it with joy.
17 але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.	17 And they have no root in themselves, but are only for a time: and then when tribulation and persecution ariseth for the word they are presently scandalized.
18 Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово,	18 And others there are who are sown among thorns: these are they that hear the word,
19 але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.	19 And the cares of the world, and the deceitfulness of riches, and the lusts after other things entering in choke the word, and it is made fruitless.
20 А що посіяні на добру землю, — це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше.	20 And these are they who are sown upon the good ground, who hear the word, and receive it, and yield fruit, the one thirty, another sixty, and another a hundred.
21 І говорив їм: Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?	21 And he said to them: Doth a candle come in to be put under a bushel, or under a bed? and not to be set on a candlestick?
22 немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.	22 For there is nothing hid, which shall not be made manifest: neither was it made secret, but that it may come abroad.
23 Хто має вуха слухати, хай слухає!	23 If any man have ears to hear, let him hear.
24 І казав їм: Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.	24 And he said to them: Take heed what you hear. In what measure you shall mete, it shall be measured to you again, and more shall be given to you.
25 Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має.	25 For he that hath, to him shall be given: and he that hath not, that also which he hath shall be taken away from him.
26 І казав: Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:	26 And he said: So is the kingdom of God, as if a man should cast seed into the earth,
27 чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, — насіння те кільчиться й росте. А як — він сам не знає.	27 And should sleep, and rise, night and day, and the seed should spring, and grow up whilst he knoweth not.
28 Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.	28 For the earth of itself bringeth forth fruit, first the blade, then the ear, afterwards the full corn in the ear.
29 А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали.	29 And when the fruit is brought forth, immediately he putteth in the sickle, because the harvest is come.
30 І мовив: До чого прирівняємо Царство Боже — або у якій притчі ми його появимо?	30 And he said: To what shall we liken the kingdom of God? or to what parable shall we compare it?
31 Воно — немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.	31 It is as a grain of mustard seed: which when it is sown in the earth, is less than all the seeds that are in the earth:
32 А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись.	32 And when it is sown, it groweth up, and becometh greater than all herbs, and shooteth out great branches, so that the birds of the air may dwell under the shadow thereof.
33 І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.	33 And with many such parables, he spoke to them the word, according as they were able to hear.
34 Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.	34 And without parable he did not speak unto them; but apart, he explained all things to his disciples.
35 Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: Перепливімо лишень на той бік!	35 And he saith to them that day, when evening was come: Let us pass over to the other side.
36 І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.	36 And sending away the multitude, they take him even as he was in the ship: and there were other ships with him.
37 І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.	37 And there arose a great storm of wind, and the waves beat into the ship, so that the ship was filled.
38 А він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: Учителю, тобі байдуже, що гинемо?	38 And he was in the hinder part of the ship, sleeping upon a pillow; and they awake him, and say to him: Master, doth it not concern thee that we perish?
39 Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: Замовкни! Ущухни! І затих вітер, і залягла велика тиша.	39 And rising up, he rebuked the wind, and said to the sea: Peace, be still. And the wind ceased: and there was made a great calm.
40 Тоді сказав до них: Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?	40 And he said to them: Why are you fearful? have you not faith yet? And they feared exceedingly: and they said one to another: Who is this (thinkest thou) that both wind and sea obey him?
41 І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: Хто це такий, що йому вітер і море послушні?