Марко 3

¹ І ввійшов знову в синагогу, а був там чоловік, який мав суху руку.

² Отож стежили за ним, чи він оздоровить його в суботу, — щоб його обвинуватити.

³ І мовить Ісус до чоловіка, який мав суху руку: Стань посередині!

⁴ А потім до них і каже: Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити? Вони ж мовчали.

⁵ Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам’яніли, каже до чоловіка: Простягни лишень руку! І той простягнув, і рука його одужала.

⁶ І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити.

⁷ Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї,

⁸ з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього.

⁹ Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його.

¹⁰ Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись.

¹¹ І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: Ти — Син Божий!

¹² Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його.

¹³ Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього.

¹⁴ І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю;

¹⁵ і дав їм владу виганяти бісів.

¹⁶ Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім’я Петро;

¹⁷ Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім’я Воанергес, у перекладі — Сини грому;

¹⁸ та Юду Іскаріота, що його і зрадив.

¹⁸ Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія,

²⁰ Повертається він додому, а народ знову там юрмиться, так що вони не мали змоги й попоїсти.

²¹ Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: Він не при собі!

²² А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє.

²³ Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: Як може сатана сатану виганяти?

²⁴ Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встоятись.

²⁵ Коли будинок розділений сам у собі, неспроможен будинок той більше стояти.

²⁶ Отак і сатана: якщо повстав сам на себе й розділився, — не може встояти, а край йому настав!

²⁷ Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв’яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату.

²⁸ Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили.

²⁹ Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, — тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний.

³⁰ Вони бо мовили: Він має нечистого духа.

³¹ Приходять мати його та брати його і, стоявши надворі, посилають по нього, щоб його прикликати.

³² Народ же сидів круг нього. Ті йому й кажуть: Ось твоя мати і брати твої надворі тебе шукають.

³³ А він у відповідь їм: Хто моя мати та брати мої?

³⁴ І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже: Ось моя мати та мої брати.

³⁵ Бо хто чинить волю Божу, той — мені брат, сестра і мати.