Марко 4

Біблія	EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS
1 Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.	1 Jesús comenzó a enseñar de nuevo a orillas del mar. Una gran multitud se reunió junto a él, de manera que debió subir a una barca dentro del mar, y sentarse en ella. Mientras tanto, la multitud estaba en la orilla.
2 І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;	2 El les enseñaba muchas cosas por medio de parábolas, y esto era lo que les enseñaba:
3 Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.	3 «¡Escuchen! El sembrador salió a sembrar.
4 Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.	4 Mientras sembraba, parte de la semilla cayó al borde del camino, y vinieron los pájaros y se la comieron.
5 Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.	5 Otra parte cayó en terreno rocoso, donde no tenía mucha tierra, y brotó en seguida porque la tierra era poco profunda;
6 Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.	6 pero cuando salió el sol, se quemó y, por falta de raíz, se secó.
7 А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.	7 Otra cayó entre las espinas; estas crecieron, la sofocaron, y no dio fruto.
8 Ще ж інше впало на добру землю — і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше.	8 Otros granos cayeron en buena tierra y dieron fruto: fueron creciendo y desarrollándose, y rindieron ya el treinta, ya el sesenta, ya el ciento por uno».
9 І додав: Хто має вуха слухати, хай слухає!	9 Y decía: «¡El que tenga oídos para oír, que oiga!».
10 А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.	10 Cuando se quedó solo, los que estaban alrededor de él junto con los Doce, le preguntaban por el sentido de las parábolas.
11 І він сказав їм: Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,	11 Y Jesús les decía: «A ustedes se les ha confiado el misterio del Reino de Dios; en cambio, para los de afuera, todo es parábola,
12 щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось.	12 a fin de que miren y no vean, oigan y no entiendan, no sea que se conviertan y alcancen el perdón».
13 І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?	13 Jesús les dijo: «¿No entienden esta parábola? ¿Cómo comprenderán entonces todas las demás?
14 Сіяч сіє слово.	14 El sembrador siembra la Palabra.
15 Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, — зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.	15 Los que están al borde del camino, son aquellos en quienes se siembra la Palabra; pero, apenas la escuchan, viene Satanás y se lleva la semilla sembrada en ellos.
16 Так само посіяне на каменистому ґрунті, — це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,	16 Igualmente, los que reciben la semilla en terreno rocoso son los que, al escuchar la Palabra, la acogen en seguida con alegría;
17 але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.	17 pero no tienen raíces, sino que son inconstantes y, en cuanto sobreviene la tribulación o la persecución a causa de la Palabra, inmediatamente sucumben.
18 Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово,	18 Hay otros que reciben la semilla entre espinas: son los que han escuchado la Palabra,
19 але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.	19 pero las preocupaciones del mundo, la seducción de las riquezas y las demás concupiscencias penetran en ellos y ahogan la Palabra, y esta resulta infructuosa.
20 А що посіяні на добру землю, — це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше.	20 Y los que reciben la semilla en tierra buena, son los que escuchan la Palabra, la aceptan y dan fruto al treinta, al sesenta y al ciento por uno».
21 І говорив їм: Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?	21 Jesús les decía: «¿Acaso se trae una lámpara para ponerla debajo de un cajón o debajo de la cama? ¿No es más bien para colocarla sobre el candelero?.
22 немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.	22 Porque no hay nada oculto que no deba ser revelado y nada secreto que no deba manifestarse.
23 Хто має вуха слухати, хай слухає!	23 ¡Si alguien tiene oídos para oír, que oiga!».
24 І казав їм: Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.	24 Y les decía: «¡Presten atención a lo que oyen! La medida con que midan se usará para ustedes, y les darán más todavía.
25 Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має.	25 Porque al que tiene, se le dará, pero al que no tiene, se le quitará aun lo que tiene».
26 І казав: Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:	26 Y decía: «El Reino de Dios es como un hombre que echa la semilla en la tierra:
27 чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, — насіння те кільчиться й росте. А як — він сам не знає.	27 sea que duerma o se levante, de noche y de día, la semilla germina y va creciendo, sin que él sepa cómo.
28 Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.	28 La tierra por sí misma produce primero un tallo, luego una espiga, y al fin grano abundante en la espiga.
29 А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали.	29 Cuando el fruto está a punto, él aplica en seguida la hoz, porque ha llegado el tiempo de la cosecha».
30 І мовив: До чого прирівняємо Царство Боже — або у якій притчі ми його появимо?	30 También decía: «¿Con qué podríamos comparar el Reino de Dios? ¿Qué parábola nos servirá para representarlo?
31 Воно — немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.	31 Se parece a un grano de mostaza. Cuando se la siembra, es la más pequeña de todas las semillas de la tierra,
32 А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись.	32 pero, una vez sembrada, crece y llega a ser la más grande de todas las hortalizas, y extiende tanto sus ramas que los pájaros del cielo se cobijan a su sombra».
33 І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.	33 Y con muchas parábolas como estas les anunciaba la Palabra, en la medida en que ellos podían comprender.
34 Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.	34 No les hablaba sino en parábolas, pero a sus propios discípulos, en privado, les explicaba todo.
35 Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: Перепливімо лишень на той бік!	35 Al atardecer de ese mismo día, les dijo: «Crucemos a la otra orilla».
36 І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.	36 Ellos, dejando a la multitud, lo llevaron a la barca, así como estaba. Había otras barcas junto a la suya.
37 І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.	37 Entonces se desató un fuerte vendaval, y las olas entraban en la barca, que se iba llenando de agua.
38 А він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: Учителю, тобі байдуже, що гинемо?	38 Jesús estaba en la popa, durmiendo sobre el cabezal.
39 Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: Замовкни! Ущухни! І затих вітер, і залягла велика тиша.	39 Lo despertaron y le dijeron: «¡Maestro! ¿No te importa que nos ahoguemos?». Despertándose, él increpó al viento y dijo al mar: «¡Silencio! ¡Cállate!». El viento se aplacó y sobrevino una gran calma.
40 Тоді сказав до них: Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?	40 Después les dijo: «¿Por qué tienen miedo? ¿Cómo no tienen fe?».
41 І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: Хто це такий, що йому вітер і море послушні?	41 Entonces quedaron atemorizados y se decían unos a otros: «¿Quién es este, que hasta el viento y el mar le obedecen».