Приповідок 19

Біблія	VULGATA
1 Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності, | ніж дурний з нещирими устами.	1 Melior est pauper qui ambulat in simplicitate sua quam dives torquens labia sua, et insipiens.
2 Навіть горливість без знання не добра, | а хто надто поспішає — помилиться.	2 Ubi non est scientia animæ, non est bonum, et qui festinus est pedibus offendet.
3 Безумність людини руйнує її долю, | та й ще на Господа вона серцем гнівається.	3 Stultitia hominis supplantat gressus ejus, et contra Deum fervet animo suo.
4 Багатство множить друзів, | а бідного покидає й друг його.	4 Divitiæ addunt amicos plurimos ; a paupere autem et hi quos habuit separantur.
5 Фальшивий свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, не знайде рятунку.	5 Testis falsus non erit impunitus, et qui mendacia loquitur non effugiet.
6 Багато тих, що запобігають у князя ласки; | кожен друг тому, хто дає гостинці.	6 Multi colunt personam potentis, et amici sunt dona tribuentis.
7 Убогим всі брати нехтують, | тим більше його друзі віддаляються від нього; | у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду, | так само, хто вганяється за чужими справами.	7 Fratres hominis pauperis oderunt eum ; insuper et amici procul recesserunt ab eo. Qui tantum verba sectatur nihil habebit ;
8 Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; | хто розуму пильнує, той знайде добро.	8 qui autem possessor est mentis diligit animam suam, et custos prudentiæ inveniet bona.
9 Неправдомовний свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, той загине.	9 Falsus testis non erit impunitus, et qui loquitur mendacia peribit.
10 Не личать дурневі розкоші, | тим менше слузі — панувати над князями.	10 Non decent stultum deliciæ, nec servum dominari principibus.
11 Розважність людини — бути повільним до гніву; | слава її — переступи забувати.	11 Doctrina viri per patientiam noscitur, et gloria ejus est iniqua prætergredi.
12 Гнів царський — мов рик лева, | а його милість — як роса на рослину.	12 Sicut fremitus leonis, ita et regis ira, et sicut ros super herbam, ita et hilaritas ejus.
13 Дурний син — батькові нещастя; | а суперечки жінчині — безупинне води накрапання.	13 Dolor patris filius stultus, et tecta jugiter perstillantia litigiosa mulier.
14 Дім і достатки — то по батьках спадок, | але від Господа розумна жінка.	14 Domus et divitiæ dantur a parentibus ; a Domino autem proprie uxor prudens.
15 Лінивство глибокий сон наводить; | душа недбала буде голодувати.	15 Pigredo immittit soporem, et anima dissoluta esuriet.
16 Хто береже заповідь, той береже себе самого, | а хто словом нехтує, той помре.	16 Qui custodit mandatum custodit animam suam ; qui autem negligit viam suam mortificabitur.
17 Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, | і він йому відплатить за його добродійство.	17 Fœneratur Domino qui miseretur pauperis, et vicissitudinem suam reddet ei.
18 Карай твого сина, покіль є надія, | але б’ючи, не бий його до смерти.	18 Erudi filium tuum ; ne desperes : ad interfectionem autem ejus ne ponas animam tuam.
19 Вельми гнівливий прийме кару: | бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.	19 Qui impatiens est sustinebit damnum, et cum rapuerit, aliud apponet.
20 Слухай пораду й приймай навчання, | щоб стати мудрим наостанку.	20 Audi consilium, et suscipe disciplinam, ut sis sapiens in novissimis tuis.
21 Багато задумів у серці людини, | але воля Господня — вона встоїться.	21 Multæ cogitationes in corde viri ; voluntas autem Domini permanebit.
22 Плід людини — її милосердя; | убогий — ліпший, ніж брехун.	22 Homo indigens misericors est, et melior est pauper quam vir mendax.
23 Господній острах — життєдайний: | насичений ним — в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.	23 Timor Domini ad vitam, et in plenitudine commorabitur absque visitatione pessima.
24 Ледачий запускає свою руку в миску, | та тяжко йому її до рота донести.	24 Abscondit piger manum suam sub ascella, nec ad os suum applicat eam.
25 Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; | коли розумного скартати, він набереться знання.	25 Pestilente flagellato stultus sapientior erit ; si autem corripueris sapientem, intelliget disciplinam.
26 Хто обдирає батька й проганяє матір, | той син ганебний, безсоромний.	26 Qui affligit patrem, et fugat matrem, ignominiosus est et infelix.
27 Кинь, сину, слухати науку, | що відводить від слів розумних.	27 Non cesses, fili, audire doctrinam, nec ignores sermones scientiæ.
28 Лукавий свідок глузує з правосуддя, | а уста грішників пожирають беззаконня.	28 Testis iniquus deridet judicium, et os impiorum devorat iniquitatem.
29 Готові на насмішників дрюки, | і на спину дурних — удари.	29 Parata sunt derisoribus judicia, et mallei percutientes stultorum corporibus.