І Макавеїв 6

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 Цар Антіох, проходивши через горішні краї, почув, що в Персії є Елімаїс, місто, славне багатством, сріблом та золотом,	1 Между тем царь Антиох, проходя верхние области, услышал, что есть в Персии город Елимаис, славящийся богатством, серебром и золотом,
2 а в ньому храм вельми багатий, де були золоті панцері, щити та зброя, що там залишив був Олександер, син Филипа, цар македонський, що першим царював над греками.	2 и в нем - храм, весьма богатый, и есть там золотые покровы, брони и оружия, которые оставил там Александр, сын Филиппа, царь Македонский,- первый, воцарившийся над Еллинами.
3 Антіох прибув і намагався захопити місто й пограбувати його, але не міг бо ті, що були в місті, довідалися про його намір	3 И он пришел и старался взять этот город и ограбить его, но не мог, потому что намерение его стало известно жителям города.
4 та оружно виступили проти нього, так, що він, дуже прибитий, утік звідси геть, і повернувся у Вавилон.	4 Они поднялись против него войною, и он обратился в бегство и ушел оттуда с великою скорбью, чтобы отправиться в Вавилон.
5 Коли ж він був ще в Персії, сповістили його, що війська, які пішли були в Юдею — розбиті,	5 Тогда пришел некто к нему в Персию с известием, что ополчения, ходившие в землю Иуды, обращены в бегство,
6 а Лісій, який був із сильним військом, двигнувся вперед, та мусів був утікати від юдеїв, що скріпилися завдяки зброї, силі та здобичі вельми великій, яку взяли від розбитих військ.	6 что Лисий ходил с сильным войском впереди всех, но был поражен Иудеями, и они усилились и оружием, и войском, и многими добычами, которые взяли от пораженных ими войск,
7 Юдеї повалили мерзоту, що її Антіох спорудив був на жертовнику в Єрусалимі, і храм, як перше, обвели високими мурами разом з Бетсуром, його містом.	7 и что они разрушили мерзость, которую он воздвиг над жертвенником в Иерусалиме, а святилище по-прежнему обнесли высокими стенами, также и Вефсуру, город его.
8 І сталось, коли почув цар про все те, стривожився, почав вельми хвилюватись, упав на ліжко й захворів з горя, бо не так сталось, як йому бажалось.	8 Когда царь услышал слова сии, сильно испугался и встревожился, упал на постель и впал в изнеможение от печали, что не сбылось так, как он желал.
9 Довго пробув він там, бо на нього все находив великий смуток, і він гадав, що має вмерти.	9 И много дней пробыл он там, ибо возобновлялась в нем сильная печаль; он думал, что умирает.
10 Скликав усіх своїх друзів і сказав їм: «Сон зник з моїх очей, від смутку мліє серце,	10 И созвал он всех друзей своих и сказал им: удалился сон от глаз моих, и я изнемог сердцем от печали.
11 і сказав я у серці своїм: Яка печаль, який великий смуток найшов тепер на мене, — я, що був такий добрий та всіма люблений, коли був потужний,	11 И сказал я в сердце моем: до какой скорби дошел я и до какого великого смущения, в котором нахожусь теперь! А был я полезен и любим во владычестве моем.
12 тепер пригадую собі те зло, що заподіяв у Єрусалимі, коли забрав був увесь золотий та срібний посуд, що знаходився у ньому, та коли наказав був без причини винищити мешканців Юдеї.	12 Теперь же я воспоминаю о тех злодеяниях, которые я совершил в Иерусалиме, и как взял все находившиеся в нем золотые и серебряные сосуды и посылал истреблять обитающих в Иудее напрасно.
13 Знаю, що через те спіткало мене лихо, й ось я гину у великім смутку на чужині.»	13 Теперь я познаю, что за это постигли меня эти беды,- и вот, я погибаю от великой печали в чужой земле.
14 Прикликав він Филипа, одного з своїх друзів, і настановив його над усім своїм царством,	14 И призвал он Филиппа, одного из друзей своих, и поставил его правителем над всем царством своим;
15 давши йому вінець свій, одежу й перстень, щоб він опікувався Антіохом, його сином, і приготував його до царства.	15 и дал ему венец и царскую одежду свою и перстень, чтобы он руководил Антиоха, сына его, и воспитывал его для царствования.
16 Цар Антіох помер там 149 року.	16 И умер царь Антиох в сто сорок девятом году.
17 Лісій, довідавшись про смерть царя, настановив царем Антіоха, його сина, якого виховав був змалку, і назвав його Евпатором.	17 Когда Лисий узнал, что царь умер, то поставил вместо него на царство сына его, Антиоха, которого воспитывал в юности его, и назвал его именем Евпатора.
18 Ті, що були у твердині, оточили Ізраїля з усіх боків у храмі й усякими способами старались чинити йому зло й підтримувати поган.	18 Между тем находившиеся в крепости теснили Израиля вокруг святилища и всегда старались делать ему зло, а язычникам служить опорою;
19 Юда вирішив вигубити їх, тож скликав увесь народ свій, щоб їх обложити.	19 тогда Иуда решил выгнать их и созвал весь народ, чтобы осадить их.
20 І зібрались юдеї, і 150 року обложили кріпость насипами й таранами.	20 Все собрались и осадили их в сто пятидесятом году, и устроил он против них стрелометательные орудия и машины.
21 Та дехто прорвався з облоги, і до них пристали деякі з перевертнів з-поміж Ізраїля,	21 Но некоторые из осажденных вышли, и к ним пристали некоторые из нечестивых Израильтян;
22 а, прибувши до царя, сказали: «Коли ти вже вчиниш розправу і помстишся за братів наших?	22 и пошли они к царю и сказали: доколе ты не сделаешь суда и не отмстишь за братьев наших?
23 Ми добровільно взяли служити батькові твоєму, жити за його наказами і бути слухняними супроти його розпорядків,	23 Мы согласились служить отцу твоему и ходить по заповедям его и следовать повелениям его;
24 і через те земляки наші обложили кріпость, відсахнулись від нас, ба навіть повбивали тих із нас, що їм потрапили до рук, а наші маєтки розграбували.	24 а сыны народа нашего осадили крепость и за то чуждаются нас, и кого из нас находят, умерщвляют, и имущества наши расхищают,
25 І то не тільки на нас простягнули руку, але й на всі краї сусідні.	25 и не на нас только простерли они руку, но и на все пределы наши.
26 Ось бо й нині обложили вони кріпость у Єрусалимі, щоб її здобути; укріпили храм і Бетсур,	26 И вот, теперь осадили они крепость в Иерусалиме, чтобы овладеть ею, а святилище и Вефсуру укрепили.
27 і як ти їх не випередиш прудко, то вони ще гіршого, ніж це, накоять, і ти не зможеш тоді спинити їх.»	27 Если ты не поспешишь предупредить их, то они сделают больше этого, и тогда ты не в силах будешь удержать их.
28 Розгнівавсь цар, коли вчув те, і зібрав усіх своїх друзів, вождів свого війська і начальників кінноти.	28 Услышав это, царь разгневался и собрал всех друзей своих и начальников войска своего и начальников конницы;
29 І з других царств і з островів, що на морі, прибули теж до нього наймані війська,	29 пришли к нему и из других царств и с морских островов войска наемные,
30 і було число військ його 100 000 піхоти, 20 000 кінноти і 32 вишколені до війни слони.	30 так что число войск его было: сто тысяч пеших, двадцать тысяч всадников и тридцать два слона, приученных к войне.
31 Пройшли вони крізь Ідумею, отаборились біля Бетсуру і, спорудивши знаряддя, воювали чимало днів. А ті, прорвавши облогу, спалили те знаряддя й воювали мужньо.	31 И прошли они через Идумею и расположились станом против Вефсуры, и сражались много дней и устроили машины; но те сделали вылазку и сожгли их огнем и сразились мужественно.
32 Тоді Юда відступив від твердині й отаборився біля Бетзахарії навпроти царського табору.	32 После сего Иуда отступил от крепости и расположился станом в Вефсахаре против стана царского.
33 Цар, уставши рано-вранці, двигнув своє військо швидко по дорозі до Бетзахарії, де вишикувались до бою війська й засурмили.	33 Царь же, встав рано утром, поспешно отправился с войском своим по дороге к Вефсахаре, и приготовились войска к сражению и затрубили трубами.
34 Перед слонами вояки поставили виноградний та шовковичний сік, щоб їх під’юдити до бою.	34 Слонам показывали кровь винограда и тутовых ягод, чтобы возбудить их к битве,
35 Тварин було розділено поміж рядами: до кожного слона було приставлено 1000 чоловік у броні сітчастій, з бронзовими шоломами на головах; до того 500 добірних їздців були приділені до кожної тварини.	35 и разделили этих животных на отряды и приставили к каждому слону по тысяче мужей в железных кольчугах и с медными шлемами на головах, сверх того по пятисот отборных всадников назначено было к каждому слону.
36 Ці їздці випереджали кожен рух тварини: куди б вона не йшла, вони йшли разом з нею, і від неї не відставали.	36 Они становились заблаговременно там, где был слон, и куда он шел, шли и они вместе, не отставая от него.
37 На кожнім слоні була для захисту укріплена дерев’яна башта, прив’язана до нього поясами, а в кожній башті чотири вояки, що з неї билися, і його погонич — індієць.	37 Притом на них были крепкие деревянные башни, покрывавшие каждого слона, укрепленные на них помочами, и в каждой из них по тридцати по два сильных мужей, которые сражались на них, и при слоне Индиец его.
38 Решту ж їздців розставив цар на однім і на другім крилі війська, щоб настрахати ворога й захистити ряди.	38 Остальных же всадников расставили здесь и там - на двух сторонах ополчения, чтобы подавать знаки и подкреплять в тесных местах.
39 Коли ж сонце слало промені на золоті та бронзові щити, гори від них блищали й, неначе світичі, палали світлом.	39 Когда солнце блеснуло на золотых и медных щитах, то заблистали от них горы и светились, как огненные светильники.
40 Частина царського війська розсипалась по високих горах, частина ж по рівнині; усі посувалися спокійно і в порядку.	40 Одна часть царского войска протянута была по высоким горам, а другие - по низменным местам; и шли они твердо и стройно.
41 Усіх, хто чули гомін такого численного війська та його походу, і гуркіт зброї, проймав страх, бо військо було вельми велике й сильне.	41 И смутились все, слышавшие шум множества их и шествие такого полчища и стук оружий, ибо войско было весьма великое и сильное.
42 Юда та його військо наблизились до місця битви, і полягло з царського війська 600 чоловік.	42 И вступил Иуда и войско его в сражение - и пали из ополчения царского шестьсот мужей.
43 Єлеазар, що звався Аваран, побачив одну з тварин, яка була прибрана у царський панцер та перевищувала усіх інших, тож думав, що на ній був цар,	43 Тогда Елеазар, сын Саварана, увидел, что один из слонов покрыт бронею царскою и превосходил всех, и казалось, что на нем был царь,-
44 і, щоб спасти народ свій і придбати собі вічне ім’я, пожертвував самим собою.	44 и он предал себя, чтобы спасти народ свой и приобрести себе вечное имя;
45 Він сміло кинувся через ряди на неї і, мордуючи направо й наліво так, що ворог розділивсь перед ним сюди й туди,	45 и смело побежал к нему в средину отряда, поражая направо и налево, и расступались от него и в ту, и в другую сторону;
46 підкравсь під слона, вдарив його мечем з-під споду й забив його. Слон поваливсь на землю поверх нього, і Єлеазар сконав там.	46 и подбежал он под того слона, лег под него и убил его, и пал на него слон на землю, и он умер там.
47 Юдеї, довідавшись про силу царства й запал царського війська, відступили.	47 Но, увидев силу царского ополчения и стремительность войск, Иудеи уклонились от них.
48 Царські війська двигнулися назустріч юдеям у Єрусалимі, і цар отаборився проти Юдеї навпроти гори Сіону,	48 Царские же войска пошли против них на Иерусалим: царь направил войска на Иудею и на гору Сион.
49 уклавши мир з мешканцями Бетсуру, що вийшли з міста, бо не мали харчів, щоб витримати облогу, — рік бо той був суботній.	49 И заключил он мир с бывшими в Вефсуре, которые вышли из города, ибо не было у них продовольствия, чтобы держаться в нем в осаде, потому что был субботний год на земле.
50 Цар зайняв Бетсур і поставив там залогу, щоб його охороняти.	50 И овладел царь Вефсурою и оставил в ней стражу, чтобы стеречь ее.
51 Він довго стояв табором перед храмом і поставив там тарани, машини, вогнеметалки, каменеметалки й скорпіони, щоб кидати з них стріли, а також і пращі.	51 Потом много дней осаждал святилище и поставил там стрелометательные орудия и машины, и огнеметательные, и камнеметательные, и копьеметательные, чтобы бросать стрелы и камни.
52 Ті, що були в облозі, теж виставили машини проти машин, і війна затягнулась довго,	52 Но и Иудеи устроили машины против их машин и сражались много дней;
53 але харчів не було по засіках, бо то був сьомий рік, і втікачі, що врятувались від поган у Юдею, поїли те, що лишилося від запасів.	53 съестных же припасов недостало в хранилищах, потому что был седьмой год, и искавшие в Иудее безопасности от язычников издержали остатки запасов;
54 Мало мужів зосталось у храмі, бо голод наліг сильно, й інші порозбігались, кожен до себе додому.	54 и осталось при святилище немного мужей, ибо одолел их голод, и разошлись каждый в свое место.
55 Тим часом Лісій почув, що Филип, якого цар Антіох, ще за життя, настановив був виховувати свого сина Антіоха та приготувати його до царства,	55 Услышал Лисий, что Филипп, которому царь Антиох еще при жизни поручил воспитывать сына своего, Антиоха, для царствования,
56 повернувся з Персії і Мідії, разом з військами, які були пішли з царем, і намагається захопити владу.	56 возвратился из Персии и Мидии и с ним ходившие с царем войска и что он домогается принять на себя дела царства.
57 От і вирішив він двигнутися чимдуж, тож і сказав цареві, начальникам війська й воякам: «Щодня нас меншає, харчів у нас мало, і місце, що облягаємо, укріплене добре, а тут ще й державні справи на нас налягають.	57 Почему поспешно пошел и сказал царю, начальникам войска и вельможам: мы каждый день терпим недостаток и продовольствия у нас мало, а место, осаждаемое нами, крепко, между тем лежит на нас попечение о царстве.
58 Подаймо оцим людям праву руку й укладімо мир із ними, а й з усім їхнім народом.	58 Итак, подадим правую руку этим людям и заключим с ними мир и со всем народом их,
59 Даймо їм змогу жити за їхніми законами, як то було раніше, бо то з-за своїх звичаїв, які ми були скасували, скипіли вони гнівом і наробили цього всього.»	59 и предоставим им поступать по законам их, как прежде; ибо за свои законы, которые мы отменили, они раздражились и сделали всё это.
60 Сподобалося це слово цареві й начальникам, і він послав послів, щоб укласти мир з юдеями, і вони прийняли.	60 И угодно было это слово царю и начальникам,- и послал он к ним, чтобы заключить мир, что они и приняли;
61 Цар і начальники заприсяглися, і щойно тоді юдеї вийщли з твердині.	61 и клялся им царь и начальники. После сего они вышли из крепости.
62 Тоді цар увійшов на Сіон-гору і, розглянувши укріплене місце, зламав присягу, якою був поклявся, і велів зруйнувати мури навколо.	62 И взошел царь на гору Сион и, осмотрев укрепленные места, пренебрег клятвою, которою клялся, и велел разорить стены кругом.
63 Потім рушив чимдуж і вернувся в Антіохію, де знайшов Филипа, що панував над містом але він вирушив на нього війною і зайняв місто силою.	63 Потом поспешно отправился, и, возвратившись в Антиохию, он нашел, что Филипп владеет городом, вступил с ним в сражение и силою взял город.