І Макавеїв 11

¹ Єгипетський цар зібрав численні війська, як пісок при березі моря, і силу суден, і шукав як би підступом заволодіти царством Олександра, щоб приєднати його до свого царства.

² Він вирушив у Сирію з мирними словами, і мешканці міст робили йому вхід вільним і виходили йому назустріч, бо такий був наказ від Олександра — виходити йому назустріч, він бо був його зятем.

³ Та Птолемей, як тільки входив у якесь місто, лишав у кожнім військо як залогу.

⁴ Коли він зблизився до Азоту, йому показано спалений Храм Дагона, Азот і його околиці в руїнах, порозкидані трупи, а деякі з них попалені під час війни, — а їх навалено цілі купи по дорозі, де він проходив.

⁵ Цареві оповіли все, що вчинив Йонатан, щоб його оганьбити, та він мовчав.

⁶ Йонатан вийшов назустріч цареві в Яффу з великою пишністю, і вони привіталися взаємно й там переночували.

⁷ Потім Йонатан випровадив царя аж до річки, що зветься Елевтер, і повернувся в Єрусалим.

⁸ Цар Птолемей опанував містами, що при морі, аж до приморської Селевкії, а й лихе намислив супроти Олександра.

⁹ Тому й вислав послів до царя Димитрія з такими словами: «Нум лишень, укладімо союз між собою: я дам тобі мою дочку, що була за Олександром, то й будеш царювати над царством твого батька,

¹⁰ бо я розкаявся, що видав мою дочку за нього, він бо шукав мене убити.»

¹¹ Так обмовляв його, бо зазіхав на його царство,

¹² і, забравши в нього свою дочку, дав її Димитрієві, і розірвав з ним, і стала явною їхня ворожнеча.

¹³ Птолемей увійшов в Антіохію й вклав собі на голову корону Азії, тож мав на собі дві корони: Єгипту й Азії.

¹⁴ А Олександер був у ту пору в Килікії, бо люди тих країв повстали проти нього.

¹⁵ Почувши про все те, Олександер виступив проти Птолемея на битву. Птолемей теж вирушив йому назустріч із сильним військом і присилував його до втечі.

¹⁶ І втік Олександер в Арабію, щоб там знайти притулок, але що Птолемей став переможцем,

¹⁷ то араб Завдієл відтяв Олександрові голову й послав Птолемеєві.

¹⁸ Та по трьох днях помер і Птолемей, а залогу, що він був розставив по твердинях, вибили ті, хто жили у твердинях.

¹⁹ Отак 167 року Димитрій став царем.

²⁰ Того часу Йонатан зібрав юдеїв, щоб відвоювати кріпость, що в Єрусалимі, і виставив проти неї силу споруд.

²¹ Деякі нечестивці, ненависники власного народу, пішли до царя й оповіли йому, що Йонатан облягав твердиню.

²² Почувши про те, цар розгнівався, а розвідавшись добре, негайно двигнувся, прибув у Птолемаїду й звідти письмово звелів Йонатанові зняти облогу й чимдуж прибути до нього у Птолемаїду на нараду.

²³ На звістку про це, Йонатан звелів далі провадити облогу, а сам, вибравши з Ізраїля старших та священиків, удався на небезпеку.

²⁴ Взяв він із собою срібла, золота, одежі й силу інших дарунків і пустився в дорогу до царя в Птолемаїду й знайшов ласку в нього.

²⁵ Деякі зрадники власного народу підняли на нього скаргу,

²⁶ та цар учинив з ними так, як його попередники, й вивищив його над усіма своїми друзями.

²⁷ Він затвердив за ним первосвященство й усі інші привілеї, які той раніше мав, і зачислив його між своїх перших друзів.

²⁸ Йонатан попросив у царя звільнити від податків Юдею, три округи й Самарію, та обіцяв йому 300 талантів.

²⁹ Цар згодився й написав про те все Йонатанові листа, що звучав так:

³⁰ «Цар Димитрій братові Йонатанові та юдейському народові, привіт!

³¹ Ми посилаємо також і вам відпис листа, який ми були написали відносно вас до Ластена, нашого родича, щоб і ви про нього знали:

³² Цар Димитрій батькові Ластенові, привіт!

³³ Ми постановили творити добро юдейському народові, нашим друзям, що зберігають все, що справедливе супроти нас, за їхню доброзичливість до нас

³⁴ Тому ми поступаємось їм землею юдейською і трьома округами: Афаїремою, Ліддою та Ратаміном, що були відділені від Самарії й додані до Юдеї, разом із землями, що до них належать. Всім тим, хто жертвують у Єрусалимі, ми відпускаємо побори, що їх раніше цар брав з них щороку, з того, що земля родить і що дерева приносять.

³⁵ Так само й інші націнки, десятини й податки, що нам належаться, за солонці, за корони, — ми їм віднині все даруємо.

³⁶ Ані одного з тих привілеїв віднині на все майбутнє не може бути назад відібрано.

³⁷ Отож, сьогодні звеліть зробити відпис усього цього й дайте його Йонатанові та виставте на святій горі на видному місці.»

³⁸ Побачивши, що край утихомирився та що ніхто не чинив йому опору, цар Димитрій відпустив свої війська, кожне на своє місце, крім чужоземних сил, що їх набрав був з поганських островів. Тому всі вояки, що він мав від батьків, були йому ворожі.

³⁹ Тоді Трифон, один з давніх прибічників Олександра, побачивши, що війська нарікають на Димитрія, пішов до араба Імалкуе, який виховував Антіоха, молодого сина Олександра,

⁴⁰ і став наполягати, щоб той видав йому хлопця — зробити його царем замість його батька. Він оповів йому й про все, що зробив був Димитрій, і про ворожнечу, яку його війська мали і супроти нього. Пробув він там чимало днів.

⁴¹ Тим часом Йонатан послав сказати цареві Димитрієві, щоб усунув залоги з кріпости в Єрусалимі та з інших кріпостей, вони бо воювали з Ізраїлем.

⁴² Димитрій вислав до Йонатана таку відповідь: «Зроблю для тебе й для твого народу не тільки це, але й славою тебе і твій народ укрию, як матиму нагоду.

⁴³ Тим часом ти зробиш добре, якщо вишлеш мені мужів на підмогу, бо всі мої війська від мене відступилися.»

⁴⁴ І вислав йому Йонатан в Антіохію 3000 відважних мужів; прибули вони до царя, і він був вельми радий з того.

⁴⁵ Але городяни зібрались в середині міста, — близько 120 000 — і хотіли вбити царя,

⁴⁶ що втік у палац, тоді як вони зайняли виходи з міста й розпочали битву.

⁴⁷ Тут цар покликав юдеїв на допомогу, що й зібрались разом усі до одного; і розсипались по місті, вбили в той день зо 100000,

⁴⁸ підпалили місто, набравши того дня великої добичі, — тож врятували царя.

⁴⁹ Тоді мешканці міста, побачивши, що юдеї господарювали в місті як хотіли, занепали на дусі й заблагали царя, кажучи:

⁵⁰ «Подай нам правицю й нехай юдеї перестануть воювати нас і місто.»

⁵¹ І кинули на землю зброю, й уклали мир. Отак юдеї, вкривши себе славою перед царем і перед усіма в царстві, повернулися в Єрусалим з великою здобиччю,

⁵² а цар Димитрій сів на царському престолі, і край зазнав миру.

⁵³ Однак, він не дотримав нічого з того, що обіцяв, і змінивсь до Йонатана, не віддячився йому тією доброзичливістю, якої зазнав від нього, ба навіть став його вельми гнобити.

⁵⁴ Після того Трифон повернувся, а з ним і Антіох, молодий хлопчина, що став царем, поклавши собі на голову корону.

⁵⁵ Війська, що відпустив був Димитрій, пристали до Антіоха. Вони взяли воювати на Димитрія, і був він розгромлений, і втік.

⁵⁶ Трифон захопив слонів і зайняв Антіохію.

⁵⁷ Тоді молодий Антіох так написав до Йонатана: «Я потверджую за тобою первосвященство й настановляю тебе над чотирма округами і ти будеш одним із царських друзів.»

⁵⁸ І вислав йому золоте начиння й столове накриття та дозволив йому пити з золотих кубків, надягати багряницю й носити золоту запинку,

⁵⁹ а брата його Симона настановив начальником краю від Тирських Сходів аж до границь Єгипту.

⁶⁰ І вийшов Йонатан і почав проходити через край по той бік ріки та через міста, де війська Сирії збирались до нього на допомогу. Прибув він в Аскалон, де городяни вийшли зо славою йому назустріч.

⁶¹ Звідти пішов у Газу, та мешканці міста замкнули перед ним браму, він же розташував навколо неї облогу і, ограбувавши її, спалив її околиці.

⁶² Тоді мешканці Гази почали просити Йонатана, і він уклав з ними мир. Він узяв від них закладниками синів вельмож їхніх і вислав їх в Єрусалим. Далі пройшов він через край аж до Дамаску.

⁶³ Довідавсь Йонатан, що військові начальники Димитрія прибули з великим військом у Кедеш, що в Галилеї, щоб примусити його покинути свій намір,

⁶⁴ і вийшов проти них, а брата свого Симона лишив у краю.

⁶⁵ Симон обложив Бетсур і, оточивши його, довго воював проти нього.

⁶⁶ Мешканці міста почали в нього просити миру, і він його дав їм, та самих вигнав звідти і, захопивши місто, поставив там залогу.

⁶⁷ Йонатан же, що зо своїм військом отаборився був над озером Генезаретським, рано-вранці прибув на Асор-рівнину.

⁶⁸ Аж ось військо чужинців йому назустріч на рівнині, до того й засідка в горах накинулась на нього, (і то тоді, як військо) прямо йшло проти юдеїв;

⁶⁹ ті, що були у засідці, повилазили зо сховищ, і розпочалася битва.

⁷⁰ Усі, що були при Йонатані, повтікали; ніхто з них не залишився, крім Маттатії, сина Авесалома, та Юди, сина Халфі, начальника війська.

⁷¹ Тоді Йонатан розірвав на собі одежу, посипав голову порохом і, помолившись,

⁷² кинувся знову до бою, розгромив ворога, так що той мусів утікати.

⁷³ Тоді ті, що були повтікали від нього, повернулись назад і гналися з ним за ворогом аж до Кедешу, їхнього табору, і там спинились.

⁷⁴ Того дня полягло зо 3000 чужинців, і Йонатан повернувся в Єрусалим.