І Макавеїв 6

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Цар Антіох, проходивши через горішні краї, почув, що в Персії є Елімаїс, місто, славне багатством, сріблом та золотом,	1 Now king Antiochus was going through the higher countries, and he heard that the city of Elymais in Persia was greatly renowned, and abounding in silver and gold.
2 а в ньому храм вельми багатий, де були золоті панцері, щити та зброя, що там залишив був Олександер, син Филипа, цар македонський, що першим царював над греками.	2 And that there was in it a temple, exceeding rich: and coverings of gold, and breastplates, and shields which king Alexander, son of Philip the Macedonian that reigned first in Greece, had left there.
3 Антіох прибув і намагався захопити місто й пограбувати його, але не міг бо ті, що були в місті, довідалися про його намір	3 Lo, he came, and sought to take the city and to pillage it: But he was not able, because the design was known to them that were in the city.
4 та оружно виступили проти нього, так, що він, дуже прибитий, утік звідси геть, і повернувся у Вавилон.	4 And they rose up against him in battle, and he fled away from thence, and departed with great sadness, and returned towards Babylonia.
5 Коли ж він був ще в Персії, сповістили його, що війська, які пішли були в Юдею — розбиті,	5 And whilst he was in Persia, there came one that told him, how the armies that were in the land of Juda were put to flight:
6 а Лісій, який був із сильним військом, двигнувся вперед, та мусів був утікати від юдеїв, що скріпилися завдяки зброї, силі та здобичі вельми великій, яку взяли від розбитих військ.	6 And that Lysias went with a very great power, and was put to flight before the face of the Jews, and that thy were grown strong by the armour, and power, and store of spoils, which they had gotten out of the camps which they had destroyed:
7 Юдеї повалили мерзоту, що її Антіох спорудив був на жертовнику в Єрусалимі, і храм, як перше, обвели високими мурами разом з Бетсуром, його містом.	7 And that they had thrown down the abomination which he had set up upon the altar in Jerusalem, and that they had compassed about the sanctuary with high walls as before, and Bethsura also his city.
8 І сталось, коли почув цар про все те, стривожився, почав вельми хвилюватись, упав на ліжко й захворів з горя, бо не так сталось, як йому бажалось.	8 And it came to pass when the king heard these words, that he was struck with fear, and exceedingly moved: and he laid himself down upon his bed, and fell sick for grief, because it had not fallen out to him as he imagined.
9 Довго пробув він там, бо на нього все находив великий смуток, і він гадав, що має вмерти.	9 And he remained there many days: for great grief came more and more and more upon him, and he made account that he should die.
10 Скликав усіх своїх друзів і сказав їм: «Сон зник з моїх очей, від смутку мліє серце,	10 And he called for all his friends, and said to them: Sleep is gone from my eyes, and I am fallen away, and my heart is cast down for anxiety.
11 і сказав я у серці своїм: Яка печаль, який великий смуток найшов тепер на мене, — я, що був такий добрий та всіма люблений, коли був потужний,	11 And I said in my heart: Into how much tribulation am I come, and into what floods of sorrow, wherein now I am: I that was pleasant and beloved in my power!
12 тепер пригадую собі те зло, що заподіяв у Єрусалимі, коли забрав був увесь золотий та срібний посуд, що знаходився у ньому, та коли наказав був без причини винищити мешканців Юдеї.	12 But now I remember the evils that I have done in Jerusalem, from whence also I took away all the spoils of gold, and of silver that were in it, and I sent to destroy the inhabitants of Juda without cause.
13 Знаю, що через те спіткало мене лихо, й ось я гину у великім смутку на чужині.»	13 I know therefore that for this cause these evils have found me: and behold I perish with great grief in a strange land.
14 Прикликав він Филипа, одного з своїх друзів, і настановив його над усім своїм царством,	14 Then he called Philip, one of his friends, and he made him regent over all his kingdom.
15 давши йому вінець свій, одежу й перстень, щоб він опікувався Антіохом, його сином, і приготував його до царства.	15 And he gave him the crown, and his robe, and his ring, that he should go to Antiochus his son, and should bring him up for the kingdom.
16 Цар Антіох помер там 149 року.	16 So king Antiochus died there in the year one hundred and forty-nine.
17 Лісій, довідавшись про смерть царя, настановив царем Антіоха, його сина, якого виховав був змалку, і назвав його Евпатором.	17 And Lysias understood that the king was dead, and he set up Antiochus his son to reign, whom he brought up young: and he called his name Eupator.
18 Ті, що були у твердині, оточили Ізраїля з усіх боків у храмі й усякими способами старались чинити йому зло й підтримувати поган.	18 Now they that were in the castle, had shut up the Israelites round about the holy places: and they were continually seeking their hurt, and to strengthen the Gentiles.
19 Юда вирішив вигубити їх, тож скликав увесь народ свій, щоб їх обложити.	19 And Judas purposed to destroy them: and he called together all the people, to besiege them.
20 І зібрались юдеї, і 150 року обложили кріпость насипами й таранами.	20 And they came together, and besieged them in the year one hundred and fifty, and they made battering slings and engines.
21 Та дехто прорвався з облоги, і до них пристали деякі з перевертнів з-поміж Ізраїля,	21 And some of the besieged got out: and some wicked men of Israel joined themselves unto them.
22 а, прибувши до царя, сказали: «Коли ти вже вчиниш розправу і помстишся за братів наших?	22 And they went to the king, and said: How long dost thou delay to execute the judgment, and to revenge our brethren?
23 Ми добровільно взяли служити батькові твоєму, жити за його наказами і бути слухняними супроти його розпорядків,	23 We determined to serve thy father and to do according to his orders, and obey his edicts:
24 і через те земляки наші обложили кріпость, відсахнулись від нас, ба навіть повбивали тих із нас, що їм потрапили до рук, а наші маєтки розграбували.	24 And for this they of our nation are alienated from us, and have slain as many of us as they could find, and have spoiled our inheritances.
25 І то не тільки на нас простягнули руку, але й на всі краї сусідні.	25 Neither have they put forth their hand against us only, but also against all our borders.
26 Ось бо й нині обложили вони кріпость у Єрусалимі, щоб її здобути; укріпили храм і Бетсур,	26 And behold they have approached this day to the castle of Jerusalem to take it, and they have fortified the stronghold of Bethsura:
27 і як ти їх не випередиш прудко, то вони ще гіршого, ніж це, накоять, і ти не зможеш тоді спинити їх.»	27 And unless thou speedily prevent them, they will do greater things than these, and thou shalt not be able to subdue them.
28 Розгнівавсь цар, коли вчув те, і зібрав усіх своїх друзів, вождів свого війська і начальників кінноти.	28 Now when the king heard this, he was angry: and he called together all his friends, and the captains of his army, and them that were over the horsemen.
29 І з других царств і з островів, що на морі, прибули теж до нього наймані війська,	29 There came also to him from other realms, and from the islands of the sea hired troops.
30 і було число військ його 100 000 піхоти, 20 000 кінноти і 32 вишколені до війни слони.	30 And the number of his army was an hundred thousand footmen, and twenty thousand horsemen, and thirty-two elephants, trained to battle.
31 Пройшли вони крізь Ідумею, отаборились біля Бетсуру і, спорудивши знаряддя, воювали чимало днів. А ті, прорвавши облогу, спалили те знаряддя й воювали мужньо.	31 And they went through Idumea, and approached to Bethsura, and fought many days, and they made engines: but they sallied forth and burnt them with fire, and fought manfully.
32 Тоді Юда відступив від твердині й отаборився біля Бетзахарії навпроти царського табору.	32 And Judas departed from the castle, and removed the camp to Bethzacharam, over against the king's camp.
33 Цар, уставши рано-вранці, двигнув своє військо швидко по дорозі до Бетзахарії, де вишикувались до бою війська й засурмили.	33 And the king rose before it was light, and made his troops march on fiercely towards the way of Bethzacharam: and the armies made themselves ready for the battle, and they sounded the trumpets:
34 Перед слонами вояки поставили виноградний та шовковичний сік, щоб їх під’юдити до бою.	34 And they shewed the elephants the blood of grapes, and mulberries to provoke them to fight.
35 Тварин було розділено поміж рядами: до кожного слона було приставлено 1000 чоловік у броні сітчастій, з бронзовими шоломами на головах; до того 500 добірних їздців були приділені до кожної тварини.	35 And they distributed the beasts by the legions: and there stood by every elephant a thousand men in coats of mail, and with helmets of brass on their heads: and five hundred horsemen set in order were chosen for every beast.
36 Ці їздці випереджали кожен рух тварини: куди б вона не йшла, вони йшли разом з нею, і від неї не відставали.	36 These before the time wheresoever the beast was, the were there: and withersoever it went, they went, and they departed not from it.
37 На кожнім слоні була для захисту укріплена дерев’яна башта, прив’язана до нього поясами, а в кожній башті чотири вояки, що з неї билися, і його погонич — індієць.	37 And upon the beast, there were strong wooden towers, which covered every one of them: and engines upon them: and upon every one thirty-two valiant men, who fought from above; and an Indian to rule the beast.
38 Решту ж їздців розставив цар на однім і на другім крилі війська, щоб настрахати ворога й захистити ряди.	38 And the rest of the horsemen he placed on this side and on that side at the two wings, with trumpets to stir up the army, and to hasten them forward that stood thick together in the legions thereof.
39 Коли ж сонце слало промені на золоті та бронзові щити, гори від них блищали й, неначе світичі, палали світлом.	39 Now when the sun shone upon the shields of gold, and of brass, the mountains glittered therewith, and they shone like lamps of fire.
40 Частина царського війська розсипалась по високих горах, частина ж по рівнині; усі посувалися спокійно і в порядку.	40 And part of the king's army was distinguished by the high mountains, and the other part by the low places: and they marched on warily and orderly.
41 Усіх, хто чули гомін такого численного війська та його походу, і гуркіт зброї, проймав страх, бо військо було вельми велике й сильне.	41 And all the inhabitants of the land were moved at the noise of their multitude, and the marching of the company, and the rattling of the armour, for the army was exceeding great and strong.
42 Юда та його військо наблизились до місця битви, і полягло з царського війська 600 чоловік.	42 And Judas and his army drew near for battle: and there fell of the king's army six hundred men.
43 Єлеазар, що звався Аваран, побачив одну з тварин, яка була прибрана у царський панцер та перевищувала усіх інших, тож думав, що на ній був цар,	43 And Eleazar the son of Saura saw one of the beasts harnessed with the king's harness: and it was higher than the other beasts: and it seemed to him that the king was on it:
44 і, щоб спасти народ свій і придбати собі вічне ім’я, пожертвував самим собою.	44 And he exposed himself to deliver his people and to get himself an everlasting name.
45 Він сміло кинувся через ряди на неї і, мордуючи направо й наліво так, що ворог розділивсь перед ним сюди й туди,	45 And he ran up to it boldly in the midst of the legion, killing on the right hand, and on the left, and they fell by him on this side and that side.
46 підкравсь під слона, вдарив його мечем з-під споду й забив його. Слон поваливсь на землю поверх нього, і Єлеазар сконав там.	46 And he went between the feet of the elephant, and put himself under it: and slew it, and it fell to the ground upon him, and he died there.
47 Юдеї, довідавшись про силу царства й запал царського війська, відступили.	47 Then they seeing the strength of the king and the fierceness of his army, turned away from them.
48 Царські війська двигнулися назустріч юдеям у Єрусалимі, і цар отаборився проти Юдеї навпроти гори Сіону,	48 But the king's army went up against them to Jerusalem: and the king's army pitched their tents against Judea and mount Sion.
49 уклавши мир з мешканцями Бетсуру, що вийшли з міста, бо не мали харчів, щоб витримати облогу, — рік бо той був суботній.	49 And he made peace with them that were in Bethsura: and they came forth out of the city, because they had no victuals, being shut up there, for it was the year of rest to the land.
50 Цар зайняв Бетсур і поставив там залогу, щоб його охороняти.	50 And the king took Bethsura: and he placed there a garrison to keep it.
51 Він довго стояв табором перед храмом і поставив там тарани, машини, вогнеметалки, каменеметалки й скорпіони, щоб кидати з них стріли, а також і пращі.	51 And he turned his army against the sanctuary for many days: and he set up there battering slings, and engines and instruments to cast fire, and engines to cast stones and javelins, and pieces to shoot arrows, and slings.
52 Ті, що були в облозі, теж виставили машини проти машин, і війна затягнулась довго,	52 And they also made engines against their engines, and they fought for many days.
53 але харчів не було по засіках, бо то був сьомий рік, і втікачі, що врятувались від поган у Юдею, поїли те, що лишилося від запасів.	53 But there were no victuals in the city, because it was the seventh year: and such as had stayed in Judea of them that came from among the nations, had eaten the residue of all that which had been stored up.
54 Мало мужів зосталось у храмі, бо голод наліг сильно, й інші порозбігались, кожен до себе додому.	54 And there remained in the holy places but a few, for the famine had prevailed over them: and they were dispersed every man to his own place.
55 Тим часом Лісій почув, що Филип, якого цар Антіох, ще за життя, настановив був виховувати свого сина Антіоха та приготувати його до царства,	55 Now Lysias heard that Philip, whom king Antiochus while he lived had appointed to bring up his son Antiochus, and to reign, to be king,
56 повернувся з Персії і Мідії, разом з військами, які були пішли з царем, і намагається захопити владу.	56 Was returned from Persia, and Media, with the army that went with him, and that he sought to take upon him the affairs of the kingdom:
57 От і вирішив він двигнутися чимдуж, тож і сказав цареві, начальникам війська й воякам: «Щодня нас меншає, харчів у нас мало, і місце, що облягаємо, укріплене добре, а тут ще й державні справи на нас налягають.	57 Wherefore he made haste to go, and say to the king and to the captains of the army: We decay daily, and our provision of victuals is small, and the place that we lay siege to is strong, and it lieth upon us to take order for the affairs of the kingdom.
58 Подаймо оцим людям праву руку й укладімо мир із ними, а й з усім їхнім народом.	58 Now therefore let us come to an agreement with these men, and make peace with them and with all their nation.
59 Даймо їм змогу жити за їхніми законами, як то було раніше, бо то з-за своїх звичаїв, які ми були скасували, скипіли вони гнівом і наробили цього всього.»	59 And let us covenant with them, that they may live according to their own laws as before. For because of our despising their laws, they have been provoked, and have done all these things.
60 Сподобалося це слово цареві й начальникам, і він послав послів, щоб укласти мир з юдеями, і вони прийняли.	60 And the proposal was acceptable in the sight of the king, and of the princes: and he sent to them to make peace: and they accepted of it.
61 Цар і начальники заприсяглися, і щойно тоді юдеї вийщли з твердині.	61 And the king and the princes swore to them: and they came out of the stronghold.
62 Тоді цар увійшов на Сіон-гору і, розглянувши укріплене місце, зламав присягу, якою був поклявся, і велів зруйнувати мури навколо.	62 Then the king entered into mount Sion, and saw the strength of the place: and he quickly broke the oath that he had taken, and gave commandment to throw down the wall round about.
63 Потім рушив чимдуж і вернувся в Антіохію, де знайшов Филипа, що панував над містом але він вирушив на нього війною і зайняв місто силою.	63 And he departed in haste, and returned to Antioch, where he found Philip master of the city: and he fought against him, and took the city.