І Макавеїв 3

Біблія	Revised Standard Version Catholic Edition
1 Замість нього став Юда, син його, що звався Макавей.	1 Then Judas his son, who was called Maccabeus, took command in his place.
2 Усі його брати й усі, що були пристали до його батька, йому допомагали й провадили з радістю ізраїльську війну.	2 All his brothers and all who had joined his father helped him; they gladly fought for Israel.
3 Він поширив свого народу славу, надягнув, неначе велетень, на себе броню, оперезався військовою зброєю і розпочав війну, щоб захистити мечем табір.	3 He extended the glory of his people. Like a giant he put on his breastplate; he girded on his armor of war and waged battles, protecting the host by his sword.
4 У своїх подвигах на лева був схожий, неначе левеня, що рикає на здобич.	4 He was like a lion in his deeds, like a lion's cub roaring for prey.
5 Гнав беззаконних, розшукуючи скрізь їх, палив гнобителів свого народу.	5 He searched out and pursued the lawless; he burned those who troubled his people.
6 Присіли беззаконні, його налякавшись; усі, що коїли неправду, настрахались, бо через нього прийшла воля.	6 Lawless men shrank back for fear of him; all the evildoers were confounded; and deliverance prospered by his hand.
7 Він засмутив чимало царів, своїми подвигами звеселив Якова. Пам’ять про нього буде повік благословенна.	7 He embittered many kings, but he made Jacob glad by his deeds, and his memory is blessed for ever.
8 Він пробіг через усі міста Юдеї і винищив з неї нечестивих, відвернув гнів від Ізраїля.	8 He went through the cities of Judah; he destroyed the ungodly out of the land; * thus he turned away wrath from Israel.
9 Слава про нього рознеслась аж на край світу, і згуртував він пропащих.	9 He was renowned to the ends of the earth; he gathered in those who were perishing.
10 Аполлоній зібрав поганські народи й велике військо в Самарії, щоб іти війною на Ізраїля.	10 But Apollonius gathered together Gentiles and a large force from Samaria to fight against Israel.
11 Довідався про це Юда й, виступивши проти нього, розбив його та вбив. Чимало полягло смертельно поранені, а решта втекла.	11 When Judas learned of it, he went out to meet him, and he defeated and killed him. Many were wounded and fell, and the rest fled.
12 Забрано в них здобич, а меч Аполлонія взяв Юда й воював ним увесь свій вік.	12 Then they seized their spoils; and Judas took the sword of Apollonius, and used it in battle the rest of his life.
13 Серон, вождь сирійського війська, почувши, що Юда зібрав велику ватагу вірних йому й готових воювати,	13 Now when Seron, the commander of the Syrian army, heard that Judas had gathered a large company, including a body of faithful men who stayed with him and went out to battle,
14 сказав: «Зроблю собі ім’я й прославлюся у царстві. Тож піду проти Юди і проти його прибічників, що зневажають царський наказ.»	14 he said, "I will make a name for myself and win honor in the kingdom. I will make war on Judas and his companions, who scorn the king's command."
15 І приєднавсь до нього великий загін нечестивих, і двигнувся з ним, щоб помститись на синах Ізраїля.	15 And again a strong army of ungodly men went up with him to help him, to take vengeance on the sons of Israel.
16 Коли він підійшов був аж до виходу Беторону, вийшов йому навпроти Юда з маленьким військом.	16 When he approached the ascent of Beth-horon, Judas went out to meet him with a small company.
17 Коли юдеї побачили табір, що насувався їм назустріч, сказали до Юди: «І як нам, яких так мало, воювати проти такої безлічі страшної? Нам, що охляли, нічого не ївши сьогодні?»	17 But when they saw the army coming to meet them, they said to Judas, "How can we, few as we are, fight against so great and strong a multitude? And we are faint, for we have eaten nothing today."
18 Юда ж відрік: «Легко й малому війську захопити в руки велике; для неба все одно врятувати багатьма чи кількома,	18 Judas replied, "It is easy for many to be hemmed in by few, for in the sight of Heaven there is no difference between saving by many or by few.
19 бо перемога на війні не в безмежнім війську, а в силі, що походить з неба.	19 It is not on the size of the army that victory in battle depends, but strength comes from Heaven.
20 Вони йдуть на нас, повні зухвальства й беззаконня, щоб вигубити нас разом із жінками нашими й дітьми та щоб з нас здерти здобич,	20 They come against us in great pride and lawlessness to destroy us and our wives and our children, and to despoil us;
21 а ми воюємо за життя наше й за наші установи.	21 but we fight for our lives and our laws.
22 Сам Бог їх знищить перед нами, тож ви їх не бійтесь.»	22 He himself will crush them before us; as for you, do not be afraid of them."
23 Ледве скінчив він говорити, то кинувсь на них зненацька, і Серон із військом були розбиті.	23 When he finished speaking, he rushed suddenly against Seron and his army, and they were crushed before him.
24 Юдеї гналися за ними від Беторону вділ аж до рівнини, і полягло з них близько 800 чоловік, а решта втекла у край Філістимлянський.	24 They pursued them * down the descent of Beth-horon to the plain; eight hundred of them fell, and the rest fled into the land of the Philistines.
25 Тоді поширився страх перед Юдою та його братами, і жах охопив довколишні народи.	25 Then Judas and his brothers began to be feared, and terror fell upon the Gentiles round about them.
26 Слава про нього дійшла аж до царя, народи ж тільки й говорили про битви Юди.	26 His fame reached the king, and the Gentiles talked of the battles of Judas.
27 Аж як почув цар Антіох про ті події, розлютився вельми й звелів зібрати всі сили свого царства в одне премогутнє військо.	27 When king Antiochus heard these reports, he was greatly angered; and he sent and gathered all the forces of his kingdom, a very strong army.
28 Він відчинив свою скарбницю й видав військам платню на рік, наказавши їм бути готовими на всякий випадок.	28 And he opened his coffers and gave a year's pay to his forces, and ordered them to be ready for any need.
29 Та побачив він, що грошей у скарбниці стало бракувати та що податки у краї зменшились із-за неладу та злиднів, що постали у краї, бо знищені були закони, що були споконвіку,	29 Then he saw that the money in the treasury was exhausted, and that the revenues from the country were small because of the dissension and disaster which he had caused in the land by abolishing the laws that had existed from the earliest days.
30 тож і злякався, що не матиме змоги, як то нераз уже бувало, робити видатки на дарунки, які перед тим щедрою рукою роздавав більше, ніж попередники його, царі.	30 He feared that he might not have such funds as he had before for his expenses and for the gifts which he used to give more lavishly than preceding kings.
31 Вельми отяжіла його душа, й задумав він піти у Персію, щоб набрати податків з країв і зібрати силу грошей.	31 He was greatly perplexed in mind, and determined to go to Persia and collect the revenues from those regions and raise a large fund.
32 Він залишив Лісія, славного мужа з Царського роду, над державними справами від річки Ефрату до границь Єгипту,	32 He left Lysias, a distinguished man of royal lineage, in charge of the king's affairs from the river Euphrates to the borders of Egypt.
33 та щоб опікувавсь і його сином Антіохом, аж поки сам не повернеться,	33 Lysias * was also to take care of Antiochus his son until he returned.
34 і передав йому половину свого війська та слонів, наказавши про всі свої наміри щодо мешканців Єрусалиму та Юдеї,	34 And he turned over to Lysias half of his troops and the elephants, and gave him orders about all that he wanted done. As for the residents of Judea and Jerusalem,
35 а саме: вислати проти них військо, щоб знищити та згладити силу Ізраїля й тих, що зостались у Єрусалимі, викорінивши й пам’ять про них у тому місці,	35 Lysias was to send a force against them to wipe out and destroy the strength of Israel and the remnant of Jerusalem; he was to banish the memory of them from the place,
36 та поселити чужоземців по цілому їхньому краї і роздати їм у спадщину їхні землі.	36 settle aliens in all their territory, and distribute their land.
37 Узяв цар із собою половину війська, що було зосталось, і вирушив з Антіохії, столиці свого царства, року 147; він переправився через Ефрат-ріку і проходив через горішні краї.	37 Then the king took the remaining half of his troops and departed from Antioch his capital in the one hundred and forty-seventh year. * He crossed the Euphrates river and went through the upper provinces.
38 Лісій вибрав Птолемея, сина Дорімена, Ніканора й Горгія, великих мужів із царських друзів,	38 Lysias chose Ptolemy the son of Dorymenes, and Nicanor and Gorgias, mighty men among the friends of the king,
39 і вислав з ними 40 000 чоловік та 7000 кінноти, щоб за царським наказом ішли спустошити землю Юди.	39 and sent with them forty thousand infantry and seven thousand cavalry to go into the land of Judah and destroy it, as the king had commanded.
40 Двигнувшися з усім військом, отаборились вони біля Емаусу на рівнині.	40 so they departed with their entire force, and when they arrived they encamped near Emmaus in the plain.
41 Почувши про них, купці краю набрали силу срібла, золота й кайданів та й прийшли в табір, щоб купити як рабів синів Ізраїля. До них пристав загін сирійців та чужоземців.	41 When the traders of the region heard what was said to them, they took silver and gold in immense amounts, and fetters, * and went to the camp to get the sons of Israel for slaves. And forces from Syria and the land of the Philistines joined with them.
42 Побачив Юда і його брати, що становище погіршилось і що ворожі війська розташувались на їхній землі. Довідались вони також і про царський наказ, щоб цілковито винищити їхній народ,	42 Now Judas and his brothers saw that misfortunes had increased and that the forces were encamped in their territory. They also learned what the king had commanded to do to the people to cause their final destruction.
43 і сказав кожен до свого ближнього: «Підіймім народ наш з його занепаду, воюймо за наш народ і за його святиню.»	43 But they said to one another, "Let us repair the destruction of our people, and fight for our people and the sanctuary."
44 Скликано збори, щоб приготуватись до битви, щоб молитись і просити ласки й милосердя.	44 And the congregation assembled to be ready for battle, and to pray and ask for mercy and compassion.
45 Єрусалим був безлюдний, мов пустиня. Ніхто з його дітей не входив, і не виходив. Храм був потоптаний ногами. Чужинці — у твердині, що стала житлом для народів. Радість у Якова однято, сопілка з гарфою замовкли.	45 Jerusalem was uninhabited like a wilderness; not one of her children went in or out. The sanctuary was trampled down, and the sons of aliens held the citadel; it was a lodging place for the Gentiles. Joy was taken from Jacob; the flute and the harp ceased to play.
46 Вони зібрались і пішли у Масифу, навпроти Єрусалиму, бо у Масифі було колись місце молитви для Ізраїля.	46 So they assembled and went to Mizpah, opposite Jerusalem, because Israel formerly had a place of prayer in Mizpah.
47 Постили того дня і, надягнувши волосяниці та посипавши попелом собі голову, роздерли на собі одежу.	47 They fasted that day, put on sackcloth and sprinkled ashes on their heads, and rent their clothes.
48 Розгорнули книгу Закону, щоб звидіти те, що погани у своїх бовванів питають;	48 And they opened the book of the law to inquire into those matters about which the Gentiles were consulting the images of their idols.
49 принесли й священичі одежі, первоплоди й десятини; привели назореїв, що виконали час своїх обітниць,	49 They also brought the garments of the priesthood and the first fruits and the tithes, and they stirred up the Nazirites who had completed their days;
50 і закликали голосно до неба: «Що нам чинити з цими, куди їх відвести?	50 and they cried aloud to Heaven, saying, "What shall we do with these? Where shall we take them?
51 Твоя святиня потоптана й сплюгавлена, твої священики засмучені й прибиті.	51 Thy sanctuary is trampled down and profaned, and thy priests mourn in humiliation.
52 І ось погани змовились на нас, щоб звести нас із світу; ти знаєш, що вони кують на нас.	52 And behold, the Gentiles are assembled against us to destroy us; thou knowest what they plot against us.
53 І як нам проти них устоятись, якщо ти нам не допоможеш?»	53 How will we be able to withstand them, if thou dost not help us?"
54 І засурмили й закричали вголос.	54 Then they sounded the trumpets and gave a loud shout.
55 Після того Юда настановив начальників народу: тисяцьких, сотників, п’ятдесятників та десятників,	55 After this Judas appointed leaders of the people, in charge of thousands and hundreds and fifties and tens.
56 і сказав тим, що будували хату, що недавно одружились, що посадили виноградники, а й боягузам, щоб кожен з них повертавсь додому, за законом.	56 And he said to those who were building houses, or were betrothed, or were planting vineyards, or were fainthearted, that each should return to his home, according to the law.
57 І рушив табір і розташувався на південь від Емаусу.	57 Then the army marched out and encamped to the south of Emmaus.
58 Тоді Юда сказав: «Озбройтесь і будьте відважні, будьте готові на завтра рано до бою проти цих поган, які змовилися проти нас, щоб знищити нас і храм наш,	58 And Judas said, "Gird yourselves and be valiant. Be ready early in the morning to fight with these Gentiles who have assembled against us to destroy us and our sanctuary.
59 бо ліпше нам у бою вмерти, ніж споглядати на злидні нашого народу й нашої святині.	59 It is better for us to die in battle than to see the misfortunes of our nation and of the sanctuary.
60 Яка б не була воля неба, нехай вона станеться.»	60 But as his will in heaven may be, so he will do."