ІІ Царів 3

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 Йорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятому році Йосафата, царя юдейського, і царював 12 років.	1 Pendant la dix-huitième année du règne de Josaphat, roi de Juda, Joram fils d’Akab devint roi d’Israël à Samarie. Il régna 12 ans;
2 Він чинив зло в очах Господніх, однак же не так, як його батько й мати, бо він звалив стовпа Ваала, що був поставив його батько.	2 il fit ce qui déplaît à Yahvé, mais pas autant que son père et sa mère, car il fit disparaître la pierre que son père avait dressée en l’honneur de Baal.
3 Та все ж держався він цупко гріхів, в які Єровоам, син Навата, ввів Ізраїля, і не відступив від них.	3 Cependant il resta attaché au péché de Jéroboam fils de Nabat, lequel avait entraîné Israël dans son péché: il ne s’en détourna pas.
4 Моавський цар Меса мав великі стада і платив ізраїльському цареві як данину 100 000 ягнят і вовну із 100 000 баранів.	4 Mécha, roi de Moab, était un éleveur de troupeaux. Il livrait au roi d’Israël un tribut de 100 000 agneaux et 100 000 béliers avec leur laine.
5 Як же вмер Ахав, моавський цар збунтувався проти ізраїльського царя.	5 Mais à la mort d’Akab, le roi de Moab se révolta contre le roi d’Israël.
6 Вирушив цар Йорам того часу з Самарії та й зробив перегляд усього Ізраїля,	6 Alors le roi Joram sortit de Samarie et passa Israël en revue;
7 а Йосафатові, юдейському цареві, послав так сказати: «Моавський цар збунтувався проти мене; чи не підеш зо мною на війну проти моавитян?» Той відповів: «Піду. Як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.»	7 il se mit en marche et envoya dire à Josaphat, roi de Juda: “Le roi de Moab s’est révolté contre moi, viendras-tu attaquer Moab avec moi?” Josaphat répondit: “J’irai: il en sera de moi comme de toi, de mon peuple comme de ton peuple, et de mes chevaux comme de tes chevaux.”
8 Далі спитав: «Якою дорогою вирушимо?» Другий відповів: «Дорогою через едомську пустиню.»	8 Il ajouta: “Par quel chemin iras-tu?” Joram répondit: “Par la route du désert d’Édom.”
9 От і двигнулися ізраїльський цар, юдейський цар та едомський цар. Ішли вони сім день обходом, і не стало води для війська й для скоту, що йшов за ними.	9 Le roi d’Israël, le roi de Juda et le roi d’Édom se mirent en route, mais après 7 jours de marche il n’y avait plus d’eau pour l’armée ni pour les bêtes.
10 Ізраїльський цар і каже: «Біда! Скликав Господь трьох царів докупи, щоб видати їх Моавові в руки.»	10 Alors le roi d’Israël dit: “Ah, ah! Yahvé a donc rassemblé ces trois rois pour les livrer entre les mains de Moab!”
11 Йосафат же каже: «Чи нема тут якогонебудь Господнього пророка, щоб нам спитати Господа через нього?» І відповів один із слуг ізраїльського царя: «Є тут Єлисей, син Сафата, що подавав Іллі воду на руки.»	11 Josaphat lui demanda: “N’y a-t-il pas ici un prophète de Yahvé par lequel nous pourrions consulter Yahvé?” L’un des serviteurs du roi d’Israël lui dit: “Il y a ici Élisée fils de Chafat, celui qui versait l’eau sur les mains d’Élie.”
12 Каже Йосафат: «У цього є слово Господнє.» От і пішли до нього ізраїльський цар і Йосафат, і едомський цар.	12 Josaphat dit: “La parole de Yahvé est avec lui.” Alors le roi d’Israël, Josaphat et le roi d’Édom descendirent à sa rencontre.
13 Єлисей і каже ізраїльському цареві: «Що мені з тобою діяти? Іди до пророків батька твого та до пророків матері твоєї.» Цар же ізраїльський йому на те: «Та ні бо! Господь скликав трьох царів, щоб видати їх Моавові в руки!»	13 Élisée dit au roi d’Israël: “Qu’est-ce que j’ai à voir dans tes affaires? Va donc trouver les prophètes de ton père!” Mais le roi d’Israël insista: “C’est Yahvé qui a fait venir ces trois rois, va-t-il maintenant les livrer entre les mains de Moab?”
14 Єлисей каже: «Так певно, як живе Господь сил, що йому служу, якби я не важив на Йосафата, юдейського царя, то я б на тебе й не споглянув і не подивився.	14 Élisée lui dit: “Aussi vrai que Yahvé des armées, celui que je sers, est vivant, si je n’avais pas égard à Josaphat roi de Juda, je ne te regarderais même pas, je ne te verrais pas.
15 Покличте лишень мені грача на гуслах.» І як вдарив той у струни, зійшла рука Господня на Єлисея,	15 Maintenant, amenez-moi un joueur de harpe.” Pendant que le harpiste jouait, la main de Yahvé fut sur Élisée.
16 і він мовив: «Так говорить Господь: Копайте в цій долині рови за ровами!	16 Il dit alors: “Ainsi parle Yahvé: Creusez des fosses et des fosses dans cette vallée!
17 Так бо говорить Господь: Ви не побачите ні вітру, ні дощу, а долина ця наповниться водою, так що питимете ви, ваше військо й ваш скот.	17 Car voici ce que dit Yahvé: Vous ne verrez pas de vent, vous ne verrez pas de pluie, et cependant la vallée se remplira d’eau. Alors vous boirez, vous, vos troupeaux et vos bêtes de somme.
18 Та це ще мала річ у Господа: він видасть Моава вам у руки.	18 Mais tout cela est peu de chose aux yeux de Yahvé, il veut encore livrer Moab entre vos mains.
19 Ви зруйнуєте міста-твердині, всі кращі міста, позрубуєте плодючі дерева, позабиваєте джерела і всяке добре поле занапастите камінням.»	19 Vous frapperez toutes les villes fortifiées, vous abattrez tous les arbres fruitiers, vous boucherez toutes les sources d’eau et vous dévasterez tous les meilleurs champs en y jetant des pierres.”
20 І справді, другого дня вранці, коли ото приносять офіру, прийшла вода зо сторони Едому і земля сповнилась водою.	20 De fait, au matin, à l’heure où l’on présente le sacrifice, voici que l’eau arriva par le chemin d’Édom et la terre se remplit d’eau.
21 Як же довідалися моавитяни, що царі наступають їх воювати, скликали всіх, що надавались до зброї, та й інших, і отаборились на границі.	21 Tous les Moabites avaient appris que les rois s’avançaient pour les attaquer; tous les hommes capables de porter les armes furent donc rassemblés et ils se postèrent sur la frontière.
22 Вставши вранці, як зійшло сонце над водою, дивляться моавитяни — аж перед ними вода червона, немов кров,	22 Ils s’étaient levés de bon matin, et lorsque le soleil brilla au-dessus des eaux, les Moabites virent les eaux en face d’eux rouges comme du sang.
23 от і кажуть: «Це кров! Певно царі вдарили один на одного й вчинили різанину між собою. Нуте ж тепер на здобич, моавитяни!»	23 Ils se dirent: “C’est du sang! Les rois se sont battus, ils se sont frappés les uns les autres! Maintenant, Moabites, au pillage!”
24 Та як вони наблизились до ізраїльського табору, ізраїльтяни встали й вдарили на моавитян так, що ті кинулися врозтіч від них. Вони ж уганяли за моавитянами й громили їх.	24 Ils s’avancèrent donc vers le camp d’Israël, mais les Israélites se levèrent et frappèrent Moab qui prit la fuite devant eux; ils pénétrèrent dans le pays de Moab et le dévastèrent.
25 Міста поруйнували, кидали кожний по каменеві на всяке добре поле, аж поки його не позакидали, позабивали всі джерела, повирубували плодючі дерева. Зостались тільки камінні мури з Кір-Харесету, та й ті пращовики обступили й заходилися розбивати.	25 Ils détruisirent les villes: chacun jetait sa pierre dans les meilleurs champs, au point qu’ils en étaient remplis. Ils bouchèrent toutes les sources et abattirent tous les arbres fruitiers, si bien qu’il ne resta rien à Kir-Hérès sinon ses pierres. Les frondeurs qui l’avaient encerclée la harcelèrent.
26 Побачив моавський цар, що не може далі воювати, тож узяв з собою 700 чоловік, озброєних мечами, щоб пробитись до едомського царя; та не пощастило їм це.	26 Lorsqu’il vit que la bataille tournait mal pour lui, le roi de Moab prit 700 hommes armés d’épées pour faire une percée en direction du roi d’Édom; mais il ne réussit pas.
27 Тоді він узяв свого первородного сина, що мав царювати після нього, і приніс його у всепалення на мурі. Це призвело до великого гніву на ізраїльтян, що відійшли від нього й повернулись у свою землю.	27 Alors il prit son fils aîné, celui qui devait régner à sa place et il l’offrit en holocauste sur la muraille. À la suite de cela, les Israélites eurent de grosses difficultés, ils s’éloignèrent de lui et regagnèrent leur pays.