ІІ Царів 17

¹ На дванадцятому році Ахаза, юдейського царя, став Осія, син Ели, царем над Ізраїлем у Самарії й царював 9 років.

² Він чинив те, що Господеві не довподоби, однак не так, як ізраїльські царі, що були перед ним.

³ Проти нього виступив Салманассар, асирійський цар, і Осія зробивсь його підданим і платив йому данину.

⁴ Як же асирійський цар викрив, що Осія був зрадливий, — він послав був послів до Со, єгипетського царя, і не платив асирійському цареві звичайної щорічної данини, — то посадив його зв’язаного в тюрму.

⁵ І рушив асирійський цар проти усього краю, наступив на Самарію і держав її в облозі 3 роки.

⁶ На дев’ятому році Осії здобув асирійський цар Самарію й одвів Ізраїля в Асирію й оселив їх у Халаху, при Хаворі, річці в Гозані, та по мідянських містах.

⁷ А сталось так тому, що сини Ізраїля согрішили перед Господом, Богом своїм, що вивів їх з Єгипетської землі, з-під руки фараона, єгипетського царя, і шанували інших богів,

⁸ і ходили звичаями народів, яких Господь вигнав з-перед синів Ізраїля.

⁹ Сини Ізраїля чинили недобрі речі перед Господом, своїм Богом, і зводили собі узвишшя по всіх своїх містах, почавши від вартових башт до міст-твердинь.

¹⁰ Вони ставили собі кам’яні стовпи й ашери на кожному високому горбі й під кожним деревом зеленим,

¹¹ і кадили там на всіх узвишшях так, як народи, яких Господь вигнав був перед ними, і чинили погані вчинки, викликаючи гнів Господній.

¹² Вони служили бовванам, про яких Господь наказав їм: «Не чиніть цього!»

¹³ Все ж таки Господь остерігав Ізраїля й Юду через усіх своїх пророків і всіх видючих, кажучи: «Наверніться від ваших лихих доріг та пильнуйте заповіді мої та установи мої, згідно з усім законом, який я заповідав вашим батькам і який послав вам через моїх слуг, пророків.»

¹⁴ Але вони не слухали, вони були більш тугошиї, ніж батьки їхні, що не вірили Господеві, Богу своєму.

¹⁵ Вони відкинули його установи й його завіт, що він заключив був з їхніми батьками, і перестороги його, якими остерігав їх, і пішли за марнотами та й самі стали марнотою, наслідуючи народи, що були навкруги них, хоч Господь забороняв їм чинити те, що вони чинили.

¹⁶ Вони покинули всі заповіді Господа, Бога свого, і зробили собі вилиті подоби, двох бичків; зробили собі ашери й поклонялися усім військам небесним, і служили Ваалові.

¹⁷ Вони провадили через вогонь своїх синів та своїх дочок, ворожили й чарували; вони пускались на те, що Господеві не довподоби, викликаючи його гнів.

¹⁸ І розгнівався Господь вельми на Ізраїля, і відкинув його від свого обличчя. Зосталось тільки коліно Юди.

¹⁹ Але й Юда не пильнував заповідей Господа, Бога свого, і пішов звичаями, що завів Ізраїль,

²⁰ і Господь відкинув усіх потомків Ізраїля, покарав їх, видав їх у руки хижакам, і нарешті прогнав їх з-перед себе.

²¹ Коли ж ізраїльтяни відлучилися від Давидового дому, і зробили царем Єровоама, сина Навата, Єровоам відвернув Ізраїля від Господа, і ввів їх у тяжкий гріх.

²² Сини Ізраїля ходили в усіх гріхах Єровоама, які він чинив; вони не відступали від них,

²³ аж покіль Господь не відкинув Ізраїля від лиця свого, як казав був через своїх слуг, пророків. Він виселив Ізраїля з його землі в Асирію аж по цей день.

²⁴ І привів асирійський цар людей з Вавилону, з Кути, з Авви, з Хамату і з Сефарваїму та й оселив замість синів Ізраїля по самарійських містах; вони зайняли Самарію й жили по її містах.

²⁵ Але що в перші часи, як почали там жити, вони не шанували Господа, Господь наслав на них левів, що їх роздирали.

²⁶ І дано знати асирійському цареві: «Ті народи, що ти переслав і осадив по самарійських містах, не знають закону тамтешнього Бога, тому й наслав він на них левів, що їх вигублюють, бо вони не знають закону тамтешнього Бога.»

²⁷ Тоді асирійський цар повелів: «Виправте туди одного із священиків, що ви виселили звідти; нехай піде й живе там та нехай навчить їх закону тамтешнього Бога.»

²⁸ От і прийшов один із священиків, що були виселені з Самарії, та осівсь у Бетелі й вчив їх, як їм шанувати Господа.

²⁹ Та, попри те, кожний народ наробив собі власних богів і поставив їх у капищах по узвишшях, що їх звели були самарійці, — кожний народ по містах, де осілись.

³⁰ Люди з Вавилону зробили Суккот-Бенота, люди з Кути зробили Нергала, люди з Хамату зробили Ашіму;

³¹ аввії зробили Нівхаза й Тартака, сефарвії ж палили своїх дітей у вогні на честь Адрамелеха й Анамелеха, богів сефарвійських.

³² Разом з тим вони почитали Господа й поставили собі з-поміж себе священиків по узвишшях, що й приносили жертви у капищах по узвишшях.

³³ Господа вони почитали, але й богам своїм служили звичаєм народів, із-між яких виведено їх.

³⁴ Аж по цей день чинять вони давнім звичаєм. Вони не шанують Господа й не чинять за уставами й за обрядами його, та за законом і за заповіддю, що Господь наказав синам Якова, що йому дав ім’я Ізраїль.

³⁵ Господь уклав був з ними союз і повелів їм: «Не почитайте інших богів, не поклоняйтесь їм, не служіть їм і не жертвуйте їм

³⁶ а Господа, що вивів вас з Єгипетської землі великою потугою й простягнутою рукою, — його почитайте. йому поклоняйтесь і йому жертвуйте,

³⁷ й установи та обряди, закон та заповіді, що він написав вам, пильнуйте, щоб виконували їх по всі дні, а інших богів не почитайте.

³⁸ Союзу, що я уклав з вами, не забувайте й інших богів не почитайте.

³⁹ Лише Господа, Бога вашого, почитайте, і він визволить вас із руки всіх ворогів ваших.»

⁴⁰ Та вони не слухали й чинили за давніми своїми звичаями.

⁴¹ Отак народи ті почитали Господа й служили також своїм бовванам. Та й діти їхні й діти дітей їхніх чинять так, як їхні батьки чинили, аж по цей день.