| 1 ܘܫܠܝܘ ܗܠܝܢ ܬܠܬܐ ܓܒܪ̈ܝܢ ܕܒܥܝܢ ܗܘܘ ܠܡܚܝܒܘܬܗ ܠܐܝܘܒ ܡܛܠ ܕܗܘ ܗܘܐ ܙܕܝܩ ܒܥܝܢ̈ܝܗܘܢ | 1 Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах, |
| 2 ܘܐܬܚܡܬ ܐܠܝܗܘ ܒܪ ܒܪܟܝܐܝܠ ܒܘܙܝܐ ܡܢ ܫܪܒܬܐ ܕܪܡܘ ܐܬܚܡܬ ܪܘܓܙܗ ܥܠ ܐܝܘܒ ܥܠ ܕܙܕܩ ܢܦܫܗ ܛܒ ܡܢ ܐܠܗܐ | 2 тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога. |
| 3 ܘܐܬܚܡܬ ܥܠ ܬܠܬܐ ܚܒܪ̈ܘܗܝ ܥܠ ܕܠܐ ܐܫܟܚܘ ܕܢܬܠܘܢ ܠܗ ܦܬܓܡܐ ܠܐܝܘܒ ܘܢܚܝܒܘܢܗ | 3 На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова. |
| 4 ܘܐܠܝܗܘ ܡܟܘܢ ܗܘܐ ܠܗ ܠܐܝܘܒ ܒܡ̈ܠܐ ܡܛܠ ܕܣܐ̈ܒܝܢ ܗܘܘ ܡܢܗ ܒܝ̈ܘܡܬܐ | 4 Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком. |
| 5 ܘܚܙܐ ܐܠܝܗܘ ܕܠܐ ܡܫܟܚܝܢ ܕܢܬܠܘܢ ܠܗ ܦܬܓܡܐ ܗܠܝܢ ܬܠܬܐ ܓܒܪ̈ܝܢ ܘܐܬܚܡܬ ܪܘܓܙܗ | 5 Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом, |
| 6 ܘܥܢܐ ܐܠܝܗܘ ܒܪ ܒܪܟܝܐܝܠ ܒܘܙܝܐ ܘܐܡܪ ܡܛܠ ܕܒܨܝܪ ܐܢܐ ܡܢܟܘܢ ܒܝܘܡ̈ܬܐ ܘܐܢܬܘܢ ܩܫܝ̈ܫܝܢ ܡܛܠ ܗܢܐ ܕܚܠܬ ܘܙܥܬ ܠܡܚܘܝܘܬܟܘܢ ܝܕܥܬܝ | 6 От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, | тому я наляканий, боявся | висловити вам мою думку. |
| 7 ܐܢܐ ܓܝܪ ܐܡܪܬ ܕܝܘܡ̈ܬܐ ܗܘ ܡܡܠܠܝܢ ܘܣܘܓܐܐ ܕܫ̈ܢܝܐ ܡ̈ܠܦܢ ܚܟܡܬܐ | 7 Я собі думав: Хай дні говорять, | і літа многі хай покажуть мудрість! |
| 8 ܫܪܝܪܐܝܬ ܪܘܚܐ ܐܝܬ ܒܒܪܢܫܐ ܘܢܫܡܬܗ ܗܘ ܕܐܠܗܐ ܡܒܝܢܐ ܠܗܘܢ | 8 То Божий дух у людині, | Всесильного надхнення їх урозумляє. |
| 9 ܠܐ ܗܘܐ ܗܟܝܠ ܣܘܓܐܐ ܕܝܘܡ̈ܬܐ ܡܚܟܡܝܢ ܘܐܦ ܠܐ ܗܘܐ ܣܒ̈ܐ ܡܬܒܝܢܝܢ ܕܝܢܐ | 9 Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, | і не старі вже й розуміють правду. |
| 10 ܡܛܠ ܗܢܐ ܐܡ̇ܪ ܐܢܐ ܫܘܡܥܘܢܝ ܘܐܦ ܐܢܐ ܐܚܘܝܟܘܢ ܝܕܥܬܝ | 10 Тому й кажу: Мене послухай! | Оповіщу і я, що знаю! |
| 11 ܗܐ ܫܬܩܬ ܠܟܘܢ ܘܠܡ̈ܠܝܟܘܢ ܘܨܬܬ ܥܕܡܐ ܕܛܠܩܬܘܢ ܘܒܨܝܬܟܘܢ ܕܝܢ ܒܡ̈ܠܐ | 11 Ось я чекав слів ваших, | вслуховувавсь у ваші міркування. | Тоді, як ви шукали слів, |
| 12 ܘܒܣ̈ܗܕܘܬܟܘܢ ܐܬܒܝܢܬ ܘܗܐ ܠܝܬ ܠܐܝܘܒ ܡܟܣܢܐ ܘܕܝܗܒ ܠܗ ܡܢܟܘܢ ܦܬܓܡܐ | 12 я пильно уважав на вас, | і ось ніхто Іовові не перечить, | ніхто з вас не відповідає на його промови. |
| 13 ܕܐܡܪ̈ܝܢ ܐܢܬܘܢ ܐܫܟܚܢ ܚܟܡܬܐ ܐܠܗܐ ܗܘ ܡܚܝܗܝ ܘܠܐ ܒܪ ܐܢܫܐ | 13 Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; | Бог нас навчає, не людина! |
| 14 ܠܐ ܐܡܪ ܠܘܩܒܠ ܡ̈ܠܐ ܘܒܡ̈ܠܝܟܘܢ ܠܐ ܡܬܪܡܐ ܐܢܐ ܠܗ | 14 Тому я не так сперечатися буду, | я відповім йому не вашими словами. |
| 15 ܫܬܩܘ ܘܬܘܒ ܠܐ ܥܢܐܘܗܝ ܐܦܪܩܘ ܡܢܗܘܢ ܡ̈ܠܐ ܘܫܬܩܘ | 15 Збентежені, не відповідали більше, | слів їм забракло. |
| 16 ܡܛܠ ܕܠܐ ܡܡܠܠܝܢ ܡܛܘܠ ܕܩܡܘ ܘܬܘܒ ܠܐ ܥܢܐܘܗܝ | 16 І я чекав; але що не говорять, | що стоять і не відповідають більше, — |
| 17 ܐܥܢܐ ܐܦ ܐܢܐ ܡܠܬܝ ܘܐܚܘܐ ܐܦ ܐܢܐ ܝܕܥܬܝ | 17 то відповім і я по змозі, | оповіщу і я, що знаю. |
| 18 ܡܛܠ ܕܐܬܡܠܝܬ ܡ̈ܠܐ ܘܐܬܢܣܟܬ ܪܘܚܐ ܒܟܪܣܝ | 18 Повний бо слів я, | мене спонукує дух усередині. |
| 19 ܗܐ ܟܪܣܝ ܟܝܒܐ ܘܠܐ ܡܬܦܬܚܐ ܘܐܝܟ ܐܒܐ ܒܝܪܚܐ ܡܬܦܪܬܐ | 19 Нутро моє, немов вино без стоку, | що нові міхи розриває. |
| 20 ܐܡܠܠ ܘܢܪܘܚ ܠܝ ܐܦܬܚ ܣ̈ܦܘܬܝ ܘܐܬܠ ܦܬܓܡܐ | 20 Я виговорюсь, легше мені стане; | розтулю мого рота й відкажу. |
| 21 ܠܐ ܐܣܒ ܒܐ̈ܦܝ ܐܢܫ ܘܡܢ ܐ̈ܦܝ ܐܢܫ ܠܐ ܐܒܗܬ | 21 Я не зважатиму ні на чию особу, | лестити не буду нікому; |
| 22 ܡܛܠ ܕܠܐ ܝ̇ܕܥ ܐܢܐ ܒܗܬܬܐ ܘܥܕ ܩܠܝܠ ܫ̇ܩܠ ܗܘܐ ܠܝ ܥܘܫܢܝ | 22 лестити бо й не вмію: | інакше бо умить мене вбив би Творець мій.» |
