Ad Galatas 4

VULGATA	Біблія
1 Dico autem : quanto tempore hæres parvulus est, nihil differt a servo, cum sit dominus omnium :	1 Кажу бо: Доки спадкоємець малоліток, він нічим не відрізняється від слуги, хоч він і пан усього,
2 sed sub tutoribus et actoribus est usque ad præfinitum tempus a patre :	2 але під опікунами та домоправителями перебуває до призначеного батьком часу.
3 ita et nos cum essemus parvuli, sub elementis mundi eramus servientes.	3 Отак і ми, як були малолітками, були підневолені первням світу.
4 At ubi venit plenitudo temporis, misit Deus Filium suum factum ex muliere, factum sub lege,	4 Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом,
5 ut eos, qui sub lege erant, redimeret, ut adoptionem filiorum reciperemus.	5 щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення.
6 Quoniam autem estis filii, misit Deus Spiritum Filii sui in corda vestra, clamantem : Abba, Pater.	6 А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває «Авва, Отче!»
7 Itaque jam non est servus, sed filius : quod si filius, et hæres per Deum.	7 Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові.
8 Sed tunc quidem ignorantes Deum, iis, qui natura non sunt dii, serviebatis.	8 Колись то ви, не знавши Бога, служили богам, що не були справді богами.
9 Nunc autem cum cognoveritis Deum, immo cogniti sitis a Deo : quomodo convertimini iterum ad infirma et egena elementa, quibus denuo servire vultis ?	9 Тепер же, коли ви спізнали Бога, чи радше, коли Бог спізнав вас, — як можете ви повертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як і колись, хочете знову служити?
10 Dies observatis, et menses, et tempora, et annos.	10 Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки!
11 Timeo vos, ne forte sine causa laboraverim in vobis.	11 Побоююся за вас, чи не трудивсь я коло вас даремно!
12 Estote sicut ego, quia et ego sicut vos : fratres, obsecro vos. Nihil me læsistis.	12 Благаю вас, брати, будьте як я, бо й я такий, як ви. Ви мене нічим не образили.
13 Scitis autem quia per infirmitatem carnis evangelizavi vobis jampridem : et tentationem vestram in carne mea	13 Ви ж знаєте, як я з-за недуги тіла звістував вам перший раз Євангелію,
14 non sprevistis, neque respuistis : sed sicut angelum Dei excepistis me, sicut Christum Jesum.	14 і, не зважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною, ані відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса.
15 Ubi est ergo beatitudo vestra ? testimonium enim perhibeo vobis, quia, si fieri posset, oculos vestros eruissetis, et dedissetis mihi.	15 Де ж воно, те ваше щастя? Свідкую вам, що, якби можна було, ви вирвали були б свої очі й мені віддали б!
16 Ergo inimicus vobis factus sum, verum dicens vobis ?	16 Невже я ворогом став вашим, говоривши вам правду?
17 Æmulantur vos non bene : sed excludere vos volunt, ut illos æmulemini.	17 Вони нещиро за вас побиваються; вони вас хочуть від нас відсторонити, щоб ви про них дбали.
18 Bonum autem æmulamini in bono semper : et non tantum cum præsens sum apud vos.	18 Воно добре — ревнувати, але у добрім; завжди, а не лиш тоді, коли я між вами.
19 Filioli mei, quos iterum parturio, donec formetur Christus in vobis :	19 О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас!
20 vellem autem esse apud vos modo, et mutare vocem meam : quoniam confundor in vobis.	20 А я хотів би бути серед вас тепер і змінити свій голос, бо й сам не знаю, що з вами робити!
21 Dicite mihi qui sub lege vultis esse : legem non legistis ?	21 Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, чи ж ви не розумієте закону?
22 Scriptum est enim : Quoniam Abraham duos filios habuit : unum de ancilla, et unum de libera.	22 Написано бо, що Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної.
23 Sed qui de ancilla, secundum carnem natus est : qui autem de libera, per repromissionem :	23 Та той, що від рабині, народився за тілом, а той що від вільної — за обітницею.
24 quæ sunt per allegoriam dicta. Hæc enim sunt duo testamenta. Unum quidem in monte Sina, in servitutem generans, quæ est Agar :	24 Це має інше значення: оті дві жінки — то два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це — Агар;
25 Sina enim mons est in Arabia, qui conjunctus est ei quæ nunc est Jerusalem, et servit cum filiis suis.	25 а гора Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що дійсно поневолений з дітьми своїми.
26 Illa autem, quæ sursum est Jerusalem, libera est, quæ est mater nostra.	26 А вишній Єрусалим — вільний, він мати всім нам.
27 Scriptum est enim : Lætare, sterilis, quæ non paris ; erumpe et clama, quæ non parturis : quia multi filii desertæ, magis quam ejus quæ habet virum.	27 Написано бо: «Звеселися, неплідна, що не родиш! Викликуй, рада та весела, ти, що мук не знала, бо у покинутої більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка.»
28 Nos autem, fratres, secundum Isaac promissionis filii sumus.	28 Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці.
29 Sed quomodo tunc is, qui secundum carnem natus fuerat, persequebatur eum qui secundum spiritum : ita et nunc.	29 Та як тоді, хто народився за тілом, гонив того, хто родився за духом, так і тепер.
30 Sed quid dicit Scriptura ? Ejice ancillam, et filium ejus : non enim hæres erit filius ancillæ cum filio liberæ.	30 Тільки ж що Письмо каже: «Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не успадкує з сином вільної.»
31 Itaque, fratres, non sumus ancillæ filii, sed liberæ : qua libertate Christus nos liberavit.	31 Отак, брати, ми сини не рабині, а вільної.